54

Лекція 5. Облік необоротних активів

1. Економічна сутність основних засобів, їх склад та класифікація

2. Визнання та оцінка основних засобів

3. Документальне оформлення руху основних засобів

4. Порядок нарахування та облік амортизації основних засобів

5. Аналітичний і синтетичний облік основних засобів

6. Відображення в обліку операцій з нематеріальними активами

1. Економічна сутність основних засобів, їх склад та класифікація

Основні засоби мають значну питому вагу в загальній сумі активів підприємства. За допомогою таких засобів людина впливає на предмет праці з метою трансформування вхідних матеріальних ресурсів у готовий продукт.

До основних засобів, завдяки яким у процесі виробництва працівник впливає на матеріальні ресурси, відносяться матеріальні об'єкти (виробничі будинки, споруди, машини, транспортні засоби), а також комунікації, що забезпечують виробничий процес (шляхи сполучення, мости, лінії електропередач та ін.)

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про основні засоби та інші необоротні матеріальні активи, а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності. визначається Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби».

Основні засоби – матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Об’єкт основних засобів – це закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, що призначений для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з’єднаних предметів одного або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс – певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно.

Якщо один об’єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об’єкт основних засобів.

Об’єкти, які мають однакове функціональне призначення та однакову справедливу вартість є подібними об’єктами.

Сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання необоротних матеріальних активів складає групу основних засобів.

Для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами :

земельні ділянки;

капітальні витрати на поліпшення земель;

будинки, споруди та передавальні пристрої;

машини та обладнання;

транспортні засоби;

інструменти, прилади, інвентар (меблі);

тварини;

багаторічні насадження;

інші основні засоби.

2. Визнання та оцінка основних засобів

Основні засоби відображаються в балансі і звітності в грошовому вимірнику, що дає можливість визначити їх загальний обсяг, структуру, амортизацію, знос, зміни у складі окремих груп в динаміці та ряд техніко-економічних показників.

Згідно П(С)БО 7 «Основні засоби» об’єкт основних засобів визнається активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена.

Придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первинною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об’єкт основних засобів.

Первинна вартість – історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Первинна вартість придбаного об’єкта основних засобів складається з таких витрат:

суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв’язку з придбанням (отриманням) прав на об’єкт основних засобів;

суми ввізного мита;

суми непрямих податків у зв’язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;

витрати на установку, монтаж, налагодження основних засобів;

інші витрати, безпосередньо пов’язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Якщо надходить партія однотипних основних засобів (інвентар, прилади), то вартість одного об'єкта визначається діленням загальних витрат на їх придбання на кількість об'єктів.

При отриманні основних засобів без оплати (від благодійних організацій, при об'єднанні підприємств) у балансі треба показати їх за справедливою вартістю - за ціною обміну або оплати постачальнику об'єкта (ринкова або відновлювальна вартість). За такою ж справедливою вартістю оцінюється об'єкт, який внесено у статутний капітал підприємства.

При обміні подібних об'єктів первинна вартість отриманого об'єкта дорівнює його залишковій вартості, а у випадку переви­щення справедливої вартості об'єкта над його залишковою вартістю оцінка здійснюється за справедливою вартістю з вклю­ченням різниці до витрат звітного періоду.

Обмін неподібними об'єктами здійснюється за їх справедливою вартістю, збільшеною (зменшеною) на суму грошей чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) під час обміну. Первинна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних із модернізацією, модифікацією, добудовою, дообладнанням та реконструкцією. При частковій ліквідації об'єкта первинна вартість об'єкта зменшується на суму ліквідованої частини. Витрати, пов'язані з підтриманням об'єкта в робочому стані (ремонтні роботи, профілактичні огляди тощо), включаються до складу витрат поточного періоду.

При нарахуванні амортизації по кожному об’єкту основних засобів визначається його ліквідаційна вартість – це сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов’язаних з продажем (ліквідацією).

Накопичення амортизаційних відрахувань відображають суму зносу основних засобів. Різниця між первинною вартістю об’єкта і сумою його зносу є залишковою вартістю об’єкта основних засобів.

Відновлювальна вартість основних засобів - це вартість відтворення об'єктів в сучасних умовах виробництва і діючих у даний момент цінах. Відновлювальна вартість вимагає переоцінки основних засобів на певну дату. Відомо, що при оцінці основних засобів за початковою вартістю в різний час діють різні ціни, отже у балансі вони показуються у непорівнянному вигляді.