Порядок нарахування та облік амортизації основних засобів
У процесі експлуатації основні засоби зношуються і переносять свою вартість, тобто вартість їх придбання або будівництва на вартість виробленої продукції. Систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації) називається амортизацією.
Сума амортизації об'єкта основних засобів з початку його корисного використання – це знос основних засобів.
Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об’єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об’єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.
Строк корисного використання (експлуатації) об’єкта основних засобів переглядається в разі зміни очікуваних економічних вигід від його використання.
Амортизація об’єкта основних засобів нараховується, виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання і закінчує нараховуватись з наступного місяця за місяцем вибуття об’єкта.
Нарахування амортизації проводиться щомісяця. Підприємства з сезонним характером виробництва річну суму амортизації нараховують протягом періоду роботи підприємства у звітному році.
Суму нарахованої амортизації всі підприємства відображають збільшенням суми витрат підприємства і зносу необоротних активів.
Згідно П(С)БО 7 «Основні засоби» амортизації підлягають будь-які основні засоби, що перебувають на балансі підприємства, у тому числі виробничі, невиробничі, безкоштовно отримані. Нарахування амортизації проводиться щомісячно за кожним об’єктом окремо. Амортизується первинна вартість об’єкта з урахуванням поліпшень, які призвели до зростання економічних вигід від використання об’єкта.
Згідно із П(С)БО 7 «Основні засоби» амортизація основних засобів нараховується із застосуванням наступних методів: прямолінійного, виробничого, кумулятивного, зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, податковий.
Метод амортизації обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигід від його використання. Підприємство може прийняти також рішення про зміну метода амортизації, якщо метод, що застосовується, не приніс підприємству очікуємої економічної вигоди. У цьому випадку амортизація за новим обраним методом починає нараховуватись на наступний місяць після прийняття відповідного рішення.
При застосування прямолінійного методу нарахування амортизації сума амортизації розраховується шляхом ділення вартості об’єкта на очікуваний термін корисного використання.
Даний метод найбільш прийнятий для нарахування амортизації за об’єктами, які безпосередньо беруть участь у господарській діяльності підприємства, у випадках, коли досить точно визначити обсяг економічних вигід від їх використання неможливо. Це можуть бути адміністративні будівлі, меблі, службові автомобілі.
Виробничий метод є самим найпростішим і найефективнішим методом нарахування амортизації. Суть його полягає у тому, що підприємство визначає обсяг продукції, який підприємство планує виробити з використанням конкретного об’єкта основних засобів, і виходячи з цієї суми розраховує розмір амортизації на кожну гривню готової продукції. Норма амортизації на одиницю продукції дорівнює:
Первісна вартість – ліквідаційна вартість
Обсяг виробництва продукції за весь строк експлуатації
Сума амортизації = Норма амортизації х кількість виробленої продукції за місяць
Значним недоліком виробничого методу можна вважати необхідність довгострокового планування ціни готової продукції підприємства, що в умовах нестабільності економіки зробити досить складно.
При кумулятивному методі суми амортизації визначаються за допомогою множення первинної вартості об’єкта (за мінусом ліквідаційної вартості) на кумулятивний коефіцієнт, який розраховується за формулою:
Кількість років, що залишається до кінця
Кк = очікуваного терміну використання об’єкта ОЗ
Сума числа років його корисного використання
Під цим методом, так само, як під відсотковим і прискореним, розуміється зменшення амортизації, що нараховується, до кінця терміну експлуатації об’єкта, тим менше коефіцієнт і сума амортизації.
Метод зменшення залишкової вартості передбачає нарахування амортизації шляхом множення річного відсотка амортизації на залишкову вартість об’єкта. Річний відсоток амортизації визначається за формулою:
n
1
- ліквідаційна
вартість об’єкта
первинна вартість об’єкта,
де: n – кількість років корисного використання об’єкта.
Одержаний результат необхідно помножити на 100.
Цей метод дуже трудомісткий і найбільш підходить для амортизації об’єктів, які швидко знецінюються, оскільки на початковому етапі (перший рік експлуатації) знос значно перевищує наступні нарахування.
Прискорений метод відрізняється від прямолінійного (вираженого у відсотках) тільки тим, що нараховується на залишкову вартість об’єкта основних засобів і при цьому сума амортизації помножується на 2. У той же час через те що амортизація нараховується на залишкову вартість об’єкта, прискорений метод має ті ж властивості, що і відсотковий, а саме: більшу суму амортизації у перший рік і поступове її зменшення до кінця терміну експлуатації об’єкта.
Нарахування амортизації у фінансовому обліку ведеться по кожному аналітичному рахунку, тобто по кожному окремому об’єкту основних засобів, а синтетичний облік нарахування амортизації ведеться на рахунку 13 «Знос необоротних активів», субрахунок 131 «Знос (амортизація) основних засобів». Цей рахунок є балансовим, активним. По кредиту рахунку відображається нарахування амортизації, тобто збільшення зносу основних засобів, а по кредиту списання зносу вибувших основних засобів.