- •Національний технічний університет україни
- •С.О. Кудря, в.М. Головко
- •Передмова
- •1. Принципи конструювання
- •1.1. Мета та завдання конструювання
- •1.2. Економічні засади конструювання
- •1.3. Поняття корисної віддачі та довговічності
- •1.4. Експлуатаційна надійність
- •1.5. Уніфікація виробничих рішень
- •1.6. Утворення номенклатури та рядів об’єктів виробництва
- •1.7. Загальні правила та методичні положення конструювання
- •Контрольні запитання до розділу 1
- •2. Конструювання вітроенергетичних установок
- •2.1. Загальні підходи до побудови систем вітроенергетичних установок
- •2.2. Вихідні положення до розрахунку вітроенергетичних установок
- •2.3. Аеродинамічний розрахунок ротора вітроустановки
- •Для крильчастих роторів поверхня обмаху становить
- •2.4. Визначення навантажень на елементи систем регулювання вітроустановок
- •2.5. Опори вітроустановок
- •2.6. Схеми генерування електричної енергії вітроустановками
- •2.7. Приклади розрахунків
- •Контрольні запитання до розділу 2
- •3. Конструювання сонячних енергетичних установок
- •3.1. Загальні підходи до побудови теплових сонячних енергетичних установок
- •Для окремої точки векторного простору співвідношення (3.1) становитиме:
- •Примітка: чисельник: дані за змінного кута нахилу;
- •3.2. Розрахунок фотоелектричних перетворювачів (сонячних батарей)
- •3.3. Приклади розрахунків
- •Контрольні запитання до розділу 3
- •4. Конструювання малих гідроелектростанцій
- •4.1. Основні схеми та склад споруд малих гідроелектростанцій
- •4.1.1. Схеми пригребельних гідроелектростанцій
- •4.1.2. Дериваційні схеми гідроелектростанцій
- •4.1.3. Гребельно-дериваційні (змішані) схеми гідроелектростанцій
- •4.1.4. Основні стадії проектування малих гідроелектростанцій
- •4.2. Гідрологічні та гідроенергетичні розрахунки під час конструювання малих гідроелектростанцій
- •4.2.1. Основні показники гідрологічних розрахунків
- •4.2.2. Методи оцінювання норми стоку
- •4.2.3. Визначення об’єму водосховища
- •4.2.4. Гідроенергетичні розрахунки
- •4.3. Турбіни малих гідроелектостанцій
- •4.3.1. Активні турбіни
- •4.3.2. Реактивні турбіни
- •4.4. Електрообладнання малих гідроелектростанцій
- •4.4.1. Вибір потужності генератора електростанції
- •4.4.2. Синхронні генератори
- •4.4.3. Асинхронні генератори
- •4.4.4. Автоматизація гідроелектростанцій
- •4.5. Приклади розрахунків
- •10. Визначення максимальних витрат весняного паводка, м3/с;
- •Контрольні запитання до розділу 4
- •5. Конструювання біогазових установок
- •5.1. Технологічна схема біогазової установки
- •Вміст органічних речовин у біомасі, що піддається ферментації, становить, %: – у стоках – 0,04…0,06;
- •5.1.1. Збирання та підготовка вхідної сировини
- •5.1.2. Метанове бродіння
- •5.1.3. Розподіл продуктів ферментації (бродіння)
- •5.1.4. Використання продуктів ферментації
- •5.2. Розрахунок основних блоків технологічного обладнання біогазових установок
- •5.2.1. Обладнання для підготовки вхідної маси
- •5.2.2. Визначення основних параметрів метантенка
- •5.2.3. Визначення основних параметрів газгольдера
- •5.2.4. Розрахунок кількості теплоти в установці
- •5.2.5. Визначення вихідних показників установки
- •5.3. Приклади розрахунків
- •Контрольні запитання до розділу 5
- •6.1. Структурні схеми геотермальних установок
- •6.1.1. Принципові схеми систем геотермального теплопостачання
- •6.1.2. Розрахунок об’єму видобування термальної води для забезпечення теплового навантаження системи з догріванням від пікової котельні
- •6.1.3. Кількість видобувних та поглинальних свердловин
- •6.2. Розрахунок теплообмінного обладнання геотермальних установок
- •6.2.1. Розрахунок потужності насоса для закачування теплоносія в поглинаючу свердловину
- •6.3. Приклади розрахунків
- •Контрольні запитання до розділу 6
- •Список літератури
- •Предметний покажчик
2.2. Вихідні положення до розрахунку вітроенергетичних установок
Практика вітровикористання передбачає врахування двох акцентів під час проектування агрегатів:
досягнення максимального виробітку енергії (робота ВЕУ на загальну мережу);
забезпечення технологічної кількості годин роботи виробничих механізмів (автономні вітроустановки).
З урахуванням цих двох моментів обирають економічно доцільну номінальну швидкість вітру (vн) (розрахункова швидкість), за якою розвивається номінальна потужність вітроустановки і починається регулювання її потужності. У першому випадку відношення vн до середньорічної швидкості вітру становить 1,5...2. У другому випадку це співвідношення не рекомендується перевищувати в 1,25 разу.
Значення середньорічної швидкості вітру оцінюють за багаторічними спостереженнями метеостанцій. Проте слід врахувати, що режим виробітку енергії будь-якої реальної вітроенергоустановки описується нелінійною функцією
0
за
v
v0
Е
за
v0
v
vн
EН
за
vн
v
vкр
0
за v
vкр
E(v) = ,
де v0 – початкова швидкість вітру роботи ВЕУ; vн – номінальна швидкість вітру; vкр – критична швидкість вітру, за якої припиняється робота ВЕУ; Е – енергія, що може бути вироблена за дономінальних значень швидкості вітру; Ен – енергія, що може бути вироблена за регульованої швидкості вітру.
Крім того, досвід практичного застосування енергії вітру показує, що її доцільно використовувати за середньорічної швидкості вітру понад 4 м/с.
Важливою характеристикою є вертикальний профіль вітру, тобто зміна величини його швидкості за висотою, тому для узгодження отриманих значень спостереження з висотою розташування осі ротора застосовують залежність, запропоновану Д. Т. Лайхтманом:
,
де v – шукана швидкість на висоті h; v1 – швидкість вітру, що вимірюється біля Землі на висоті h1; h0 – висота, на якій швидкість вітру дорівнює нулю (вона залежить від шорсткості поверхні: для снігового покриття – 0,5 см; для поверхні з низькою травою – 3,2 см; з більш високими рослинами – 5…7 см; h0max = 20 см).
Іншою, не менш важливою характеристикою, є значення граничної швидкості вітру в зоні розташування вітроенергетичної установки. Режимні характеристики такого вітру застосовують під час визначення надійності та довговічності агрегатів, а також під час проектування механізмів регулювання та виведення роторів з-під вітру. В Україні, де середня швидкість вітру не перевищує 5…7 м/с, швидкість вітру в бурю становить, відповідно, 40…50 м/с.
Згідно з методикою «Germanisher Lloyd» розрізняють такі зовнішні:
нормальні – події, що відбуваються один раз на рік або частіше;
граничні – події з ймовірністю перевищення один раз на 50 років.
Відповідно до зовнішніх умов, ВЕУ поділяють на п’ять класів: I–IV і S. Вони характеризуються десятихвилинним осередненням значень граничної швидкості вітру із середньою ймовірністю перевищення швидкості вітру , що осереднюється за тривалий проміжок часу (обидві швидкості на висоті маточини) (табл. 2.1).
Таблиця 2.1. Поділ зовнішніх умов
Швидкість вітру, м/с |
Класи ВЕУ відповідно до зовнішніх умов |
|||
I |
II |
III |
IV |
|
|
50 |
42,5 |
37,5 |
30 |
|
10 |
8,5 |
7,5 |
6 |
Максимальну швидкість вітру vЕ на висоті маточини з періодом осереднення 5 с та із ймовірністю перевищення один раз на 50 років, отримують множенням значень із табл. 2.1 на коефіцієнт 1,4.