Тема 10 Домогосподарства як постачальники ресурсів виробництва. Соціально-трудові відносини. Заробітна плата

1. Функції домогосподарства у ринковій економіці. Джерела формування сімейного бюджету.

2. Заробітна плата, її функції та види.

1. Основних суб'єктів ринку прийнято розділяти на три групи: домашні господарства, бізнес (підприємці) і уряд. При цьому домогосподарству належить надзвичайно важлива роль. Не слід плутати поняття „домогосподарство” та „ сім’я”. Сім’я – це сукупність осіб, що живуть разом, пов’язаних родинністю та спільним бюджетом. Домогосподарство – це особа або група осіб, поєднаних з метою спільного ведення господарства для забезпечення всім необхідним для життя. Згідно з методикою розрахунків ООН до домашніх господарств відносять домашню прислугу та населення, яке перебуває в колективах : вихованці інтернатів, військовослужбовці строкової служби, інваліди в будинках інвалідів, ув’язнені та ін. В Україні налічується 13.2 млн.домогосподарств.

Функції домогосподарств.

1. Домогосподарства є постачальниками ресурсів, в першу чергу – ресурсу праці, це робоча сила людини, крім того, згідно із законами України кожен громадянин може мати в індивідуальній власності капітал, тобто майстерні, малі підприємства, землю, житлові будинки, господарські будівлі, обладнання, сировину, матеріали тощо. Крім праці та капіталу домогосподарства постачають грошові ресурси. Вони купують акції та облігації підприємств, кладуть гроші на депозитні рахунки.

2. Домогосподарства використовують гроші, отриманні за постачання ресурсів, для придбання на ринку товарів і послуг з метою споживання. Таким чином вони утворюють сукупний попит на кінцеві блага, виготовлення яких є природною метою виробництва.

3. Частина невикористаного домогосподарствами доходу перетворюється на заощадження, які завдяки банкам можуть стати потужним джерелом економічного зростання країни.

Головне джерело доходів домогосподарств – це доходи від постачання ресурсів.

Сукупний дохід домогосподарств не повинен бути нижчим за прожитковий мінімум, тобто нижчий ніж вартість набору товарів і послуг, розраховану за нормативами споживання і забезпеченості населення першочерговими життєвими засобами. Прожитковий мінімум використовується для встановлення мінімальних розмірів зарплати, пенсій, стипендій.

Даючи економічну оцінку домогосподарствам, слід аналізувати не тільки джерела їх доходів, а й розподіл між собою. Існують функціональний та особистий розподіл доходів. Функціональний означає, що сукупний дохід суспільства розподіляється відповідно до функцій, які виконують отримувачі доходів: зарплата – за роботу, рента і процент – за надані ресурси, прибуток – власникам підприємств. Особистий розподіл доходів має значну нерівномірність для кожної людини з таких причин: здобута освіта, вид діяльності, володіння нерухомістю, засобами виробництва, щасливий випадок, особисті контакти з членами уряду.

Під доходами населення розуміють грошові або натуральні надходження, які отримує населення для задоволення своїх потреб. За характером надходжень грошові доходи поділяють на економічні та соціальні. Економічні доходи отримують на основі права власності на певний фактор виробництва : зарплата працівникам – за використану робочу силу, прибуток підприємцям – за засоби виробництва, рента – власникам землі, процент – власникам грошового капіталу, гонорар – інтелектуальним працівникам. Очевидно, що доходи виступають у різних формах, але джерело в них усіх одне – праця. Праця створює нову вартість, яка й розподіляється в різних формах залежно від власності на той чи інший фактор виробництва.

Соціальні доходи надходять від держави через суспільні фонди споживання, трансфертні платежі ( пенсія за віком, стипендія, допомога з безробіття, допомоги на дітей, малозабезпеченим, багатодітним ) тощо.

Натуральні доходи населення – всі надходження продуктів сільського господарства в натуральній формі, одержуваних із присадибних, садово-городніх ділянок, домашнього господарства, самозаготівлі дарунків природи. Співвідношення між грошовими й натуральними доходами періодично міняється, але все-таки, більше розповсюдженою формою доходів є грошова форма. У період погіршення економічної обстановки в країні питома вага натуральних доходів у бідних верств населення завжди підвищується.

Доходи бувають номінальними, наявними й реальними. Номінальні доходи характеризують рівень грошових доходів незалежно від оподатковування й зміни цін. Наявні доходи – це номінальні доходи за винятком податків й інших обов'язкових платежів, тобто кошти, використовувані населенням на споживання й заощадження. Реальні доходи характеризують номінальні доходи з урахуванням зміни роздрібних цін і тарифів, являють собою реальну купівельну спроможність номінальних доходів.

Крім, легальних, оподатковуваних доходів в будь-якій країні існують тіньова економіка та її неформальний сектор, при цьому межа між цими поняттями досить умовна.

Неформальний сектор економіки - не зареєстрована економічна діяльність дуже дрібних господарських одиниць, що виробляють і розподіляють товари й послуги. Вони складаються з незалежних, самостійно зайнятих виробників. Деякі з них використовують також працю членів своєї родини, декількох найманих робітників. При цьому господарські одиниці є підприємствами домашніх господарств.

По деяких розрахунках, зараз близько 40% доходів родин залишаються невідомими податковому відомству, а з них на неформальний сектор припадає близько 75 % всіх неврахованих доходів. Крім цього, в суму неврахованих доходів входять: прихована оплата праці у формальному секторі, доходи від «тіньових» угод, визначити які неможливо.

Найбільш типовими видами неформальної діяльності є: вулична торгівля; послуги населенню по будівництву, ремонту, пошиттю; приватні послуги - прибирання, готування їжі; репетиторство, приватні уроки; а також брокерство й посередницька діяльність. Всі ці види діяльності в більшості випадків здійснюються без патентів, контрактів, не декларуються в податковій інспекції.

Тіньова економіка - більш широке поняття. В неї включають всю економічну діяльність, що не реєструється офіційною статистикою й не обкладається податками, тобто неформальний сектор і нелегальні види діяльності. Підприємства «тіньової економіки» крупніше підприємств неформального сектору й не є підприємствами домашніх господарств.

Одне із джерел соціальної напруженості в будь-якій країні - різниця в рівнях добробуту громадян, рівні їхнього багатства. Рівень багатства визначається двома факторами:

    1) величиною майна всіх видів, що перебуває у власності окремих громадян;      2) величиною поточних доходів громадян.

Причини (диференціації) нерівності доходів:

1) різна цінність факторів виробництва (капітал у формі комп'ютера приносить більший дохід, чим у формі лопати);

2) різна успішність використання факторів виробництва (наприклад, працівник у фірмі, що виготовляє дефіцитний товар, одержує більш високий заробіток, чим його колега тієї ж кваліфікації, що працює у фірмі, товари якої майже не продаються);

3) різний обсяг факторів виробництва, які належать одній людині (власник двох нафтових свердловин одержує за інших рівних умов більший дохід, ніж власник однієї );

4) люди наділені різними здібностями, талантами, деякі з яких зустрічаються дуже рідко. Так, у будь-якій країні завжди мало людей, здатних досягти вершин математики, стати видатними футболістами або створити процвітаюче підприємство. Тому на загальнонаціональному ринку праці попит на такі здібності набагато перевищує пропозицію. А це веде до росту ціни трудових здібностей таких людей, тобто їхніх доходів.

Нерівність доходів і багатства може досягати величезних масштабів і тоді вона створює загрозу для політичної й економічної стабільності в країні. Тому практично всі розвинені країни постійно вживають заходи щодо скорочення такої нерівності. Але така організація економічного життя, яка надає абсолютно рівні доходи, вбиває в людини стимул до продуктивної праці. Якщо працю людей з однаковими здібностями оплачувати однаково, то багато з людей, що працюють із більшою продуктивністю, перестануть працювати на повну силу (навіщо напружуватися, якщо всім платять однаково?). А отже, результативність їхньої праці опуститься до рівня найменш обдарованих і працьовитих членів суспільства. В результаті - зменшення можливостей економічного прогресу країни й уповільнення темпів росту добробуту всіх її громадян. Тому оплачувати діяльність людей слід по-різному. Тому певну нерівність доходів варто визнати нормальною.

Частина доходу домогосподарства надходить у державу у вигляді прибуткового податку, а залишок розподіляється на витрати на споживання і заощадження.

Споживання домогосподарств – це придбання товарів особистого користування, витрати на соціально-культурні та побутові послуги.

Товари поділяють на три групи: 1) довгострокового користування (автомобілі, холодильники тощо), 2) короткострокового користування ( продукти харчування, більшість одягу);3) послуги (лікаря, закладів освіти, культури тощо).

Домогосподарство як покупець повинне так упорядкувати своє споживання, щоб кожний окремий товар приносив йому однакову граничну корисність на кожну витрачену гривню. Тоді члени домогосподарства матимуть максимальне задоволення або корисність від закупок товарів.

Заощадження - це та частина доходу домогосподарства, що не сплачується у вигляді податку та не витрачається на споживання. Існує дві причини для збереження доходу.

1. захист доходів, тобто прагнення забезпечити себе на „чорний день”, бажання покращити фінансову забезпеченість своєї сім’ї;

2. спекуляція на біржі, тобто зберігання частини доходу з метою витрачання його на придбання цінних паперів, щоб в майбутньому отримати прибуток.

2. Заробітна плата виступає основною формою розподілу частини національного доходу, що йде на споживання. Зарплата - це сума грошей, яку отримує робітник за виконану роботу згідно з домовленістю із роботодавцем. На практиці заробітна плата може приймати форму премій, гонорарів, комісійних винагород, місячних окладів тощо.

Слід розрізняти номінальну і реальну заробітну плату. Номінальна заробітна плата - це сума грошей, нарахована працівнику за певний проміжок часу. Наявна заробітна плата – це сума оплати праці за винятком прибуткового податку Единого соціального внеску у фонди соціального страхування (Пенсійний фонд, Фонд на випадок тимчасової непрацездатності, Фонд зайнятості (на підтримку безробітних), Фонд страхування від нещасних випадків). Реальна заробітна плата - це кількість товарів і послуг, які можна придбати на номінальну заробітну плату; отже, реальна заробітна плата - це купівельна спроможність номінальної заробітної плати. Очевидно, що реальна заробітна плата залежить від номінальної заробітної плати й цін на товари і послуги. Відзначимо також, що номінальна й реальна заробітна плата не обов'язково змінюються в ту саму сторону. Наприклад, номінальна заробітна плата може збільшитися, а реальна заробітна плата в той же самий час - зменшитися, якщо ціни на товари зростуть швидше, ніж номінальна заробітна плата.