- •1.Розуміння поняття культури як суспільного та духовного феномену: еволюція поглядів та сучасні інтерпретації поняття.
- •2. Структура та функції культури.
- •3. Поняття і суть національної культури.
- •4. Джерела вивчення української культури.
- •5. Природні і політичні фактори в становленні і розвитку культури українців.
- •6. Особливості світогляду та характерології українського народу як підґрунтя української культури.
- •7. Національне бачення світу в знаково-символічній системі української культури.
- •8. Роль трипільської культури у формуванні традиційних господарсько-культурних типів на території сучасної України.
- •9. Слов‘янська міфологія.
- •10. Українська пісенна традиція. Музика і спів як чинники українського буття.
- •11. Витоки української культури.
- •12. Матеріальна та духовна культура стародавнього населення України (палеоліт, мезоліт, неоліт, енеоліт).
- •13. Культура мідно-бронзової та залізної доби (кімерійці, скіфи, сармати, антична епоха Причорномор‘я).
- •14. Характерні риси культури ранньослов‘янського періоду. Зарубинецька та Черняхівська культури.
- •15. Специфіка та характерні риси дохристиянської культури Київської Русі.
- •16. Вплив християнства на духовну культуру Київської Русі.
- •17. Матеріальна та духовна культура Київської Русі (книжна культура, архітектура та образотворче мистецтво).
- •18. Визначні культурно-освітні діячі Київської Русі.
- •19. Особливості та характеристика культури Галицько-Волинської Русі.
- •20. Українські культурні несення в литовське, польське і московське середовище.
- •21. Культурна спадщина Київської Русі та сучасні дискусії про її спадкоємців.
- •22. Братства як культурні та освітні осередки.
- •23. Українське козацтво як культурний феномен.
- •24. Поширення гуманістичних ідей в духовній культурі України доби Ренесансу
- •25. Феномен українського Ренесансу: умови формування, специфіка, періодизація
- •26. Розвиток освіти та наукових знань в Україні: книгодрукування та культурно-просвітницька діяльність братських шкіл.
- •27. Архітектура і образотворче мистецтво доби Ренесансу.
- •28. Музична культура і театральне мистецтво епохи Ренесансу.
- •29. Історичні та суспільно-політичні передумови розвитку української культури 15 ст.
- •30. Самобутні риси культури Козацької держави.
- •31. Феномен козацького бароко в архітектурі та образотворчому мистецтві.
- •32. Діяльність Києво-Могилянської академії.
- •33. Особливості літературної діяльності в українській культурі: козацькі літописи, полемічна література тощо.
- •34. Розвиток освіти та наукових знань в Україні іі пол. 17 – поч. 18 ст.
- •36. Музична культура і театральне мистецтво культури українського бароко.
- •37. Ґенеза та періодизація національно-культурного відродження в Україні наприкінці 18 – початку 20 ст.
- •38. Духовне життя в Україні в період Гетьманщини.
- •39. Історичні твори 17-18 століть.
- •40. Провідні школи живопису у 18 столітті.
- •41. Характерні риси дворянського періоду національно-культурного відродження в Україні.
- •42. Особливості народницького періоду національно-культурного відродження.
- •43. Модерністичний період національно-культурного відродження в Україні та його характеристики.
- •44. Національно-культурні осередки і товариства 19 – початку 20 ст. Та специфіка їхньої діяльності.
- •45. Досягнення суспільних і природничих наук у хіх столітті.
- •46. Український національний характер у прозі та драматургії.
- •47. Театральні корифеї хіх століття
- •48. Музичне та образотворче мистецтво на початку хх століття
- •49. Віровизнавчий чинник українського буття та його вплив на формування українського культурно-національного простору.
- •50. Головні тенденції та періодизація розвитку української культури хх ст.
- •51. Розвиток культури в добу Української революції (1917–1923 рр.).
- •52. «Розстріляне Відродження» 20-30-х років хх ст. Та його трагічні наслідки для української культури.
- •53. Особливості радянської доби в українській культурі. Панування соцреалізму.
- •54. Феномен дисидентів-шістдесятників як спроба відновлення української самобутності.
- •55. Творчість діячів української культури в еміграції.
- •56. Період «перебудови» в Україні як передумова національного відродження української культури.
- •57. Постмодерністичні тенденції в сучасній українській культурі.
- •58. Особливості та характерні риси українського соціокультурного простору наших днів.
- •59. Досягнення суспільних і природничих наук у хх столітті.
- •60. Культура, освіта й наука як складові стратегії сучасного державотворення.
- •61. Світове українство різних історичних періодів.
- •62. Молодіжна та професійна субкультури.
- •63. Культура українського народу в контексті світової культури.
- •64. Перспективи розвитку української культури у ххі ст.
6. Особливості світогляду та характерології українського народу як підґрунтя української культури.
Глубинные пласты украинского менталитета, безусловно, заложены земледелием, которое с древнейших времен было главным занятием ариезованого проукраинского и украинского этносов. Именно связь с землей определил особенности мировоззрения наших предков, их культурные ориентиры и социальную организацию.Уклад жизнедеятельности украинский (труд, традиции, культура, язык и ментальность) идеально адаптированы к степного и лесостепного ландшафтов, детерминированы естественными климатическими циклами и сельскохозяйственным календарем. Закодированы на уровне архетипа "Украина", закрепленные в традициях и языке, эти факторы сквозь века генерируют свои импульсы, вызывая такие черты украинского национального характера, как тонкое ощущение гармонии, взвешенный подход к решению сложных дел, трудолюбие, отсутствие агрессии, лирическое восприятие жизни, мягкий юмор, чувство хозяина и определенный индивидуализм (несколько завышенная самооценка, хвастовство, пассивность в общественных делах).Длительное отсутствие у украинского народа собственного государства отразилась в национальной подсознания, как состояние человека, что является фактическим хозяином земли, но через действие внешних, враждебных сил, не может быть ее свободным хозяином ("придут проклятые басурмане (ляхи) и все сожжет"). Именно из этих корней прорастают примирения с негативными явлениями, терпеливость, излишняя застенчивость, стремление избежать личной ответственности за состояние общественных дел.
7. Національне бачення світу в знаково-символічній системі української культури.
Повседневная жизнь человека наполнена символами и знаками, которые регулируют его поведение, то разрешая или запрещая, олицетворяя и наполняя его содержанием.В тесном взаимодействии с ценностным аспектом культуры находится ее знаково-символическая составляющая, что в развитых культурах предприятий приобретает характер целостной системы.Функционирование знаково-символической системы осуществляется во взаимодействии двух ее составляющих моментов: мифологии и обрядов.Мифология - это система словесных символов. Обряд - это система символов в действии.Основу мифологии составляют лингвистическая составляющая - язык. Язык - это наиболее интегральная часть культуры. Она является хранителем понятий и категориальных схем мышления. С помощью языка осуществляется классификация и управление данными чувственного опыта, моделирование действий говорящего субъекта. Слово всегда значимо, несет в себе оценочное нагрузки. Значение имеет сам способ формулирования мысли. Не менее значима и эмоциональная составляющая языка - тон, которым произносится обращение, распоряжение и т.д.Бесценным богатством нации является язык - своеобразный генофонд национальной культуры. Язык в жизни народа выполняет функции, занимая не побочное, второстепенное место где-то на периферии, а одно из ведущих, потому что выступает носителем духовной самостоятельности нации. Потеря языка для нее - это потеря взаимопонимания не только вне, но и внутри ее.В Украине в конце 19 начале 20 века было запущено «языковое хозяйство». Многие нации не имели письменности. Отсутствие письменности - драма для народа. Отечественным ученым пришлось создать алфавит для 50 ранее бесписьменных языков. Подобных примеров истории мировой культуры не известно. Для народа получения письменности значит иметь реальную возможность говорить и писать на родном языке, т.е. духовно обогащаться, постигать исторический путь своей нации, знать и эффективно распространять свои культуру и эпос, утверждать свое национальное самосознание.Требует своего дальнейшего серьезного исследования культура языковых взаимоотношений, вырастающая ныне в крупнейшую социальную, политическую, гуманистическую проблему. Естественно, что инонациональным жителям, проживающим в каком-либо национальном районе страны, нужно уважать традиции коренного населения изучать его язык и культуру.К знаково-символической системы культуры предприятий относятся также такие, как стиль одежды, знаки различия, статус, награды и т.д. Все эти элементы призваны символизировать культурные ценности.