- •1.Розуміння поняття культури як суспільного та духовного феномену: еволюція поглядів та сучасні інтерпретації поняття.
- •2. Структура та функції культури.
- •3. Поняття і суть національної культури.
- •4. Джерела вивчення української культури.
- •5. Природні і політичні фактори в становленні і розвитку культури українців.
- •6. Особливості світогляду та характерології українського народу як підґрунтя української культури.
- •7. Національне бачення світу в знаково-символічній системі української культури.
- •8. Роль трипільської культури у формуванні традиційних господарсько-культурних типів на території сучасної України.
- •9. Слов‘янська міфологія.
- •10. Українська пісенна традиція. Музика і спів як чинники українського буття.
- •11. Витоки української культури.
- •12. Матеріальна та духовна культура стародавнього населення України (палеоліт, мезоліт, неоліт, енеоліт).
- •13. Культура мідно-бронзової та залізної доби (кімерійці, скіфи, сармати, антична епоха Причорномор‘я).
- •14. Характерні риси культури ранньослов‘янського періоду. Зарубинецька та Черняхівська культури.
- •15. Специфіка та характерні риси дохристиянської культури Київської Русі.
- •16. Вплив християнства на духовну культуру Київської Русі.
- •17. Матеріальна та духовна культура Київської Русі (книжна культура, архітектура та образотворче мистецтво).
- •18. Визначні культурно-освітні діячі Київської Русі.
- •19. Особливості та характеристика культури Галицько-Волинської Русі.
- •20. Українські культурні несення в литовське, польське і московське середовище.
- •21. Культурна спадщина Київської Русі та сучасні дискусії про її спадкоємців.
- •22. Братства як культурні та освітні осередки.
- •23. Українське козацтво як культурний феномен.
- •24. Поширення гуманістичних ідей в духовній культурі України доби Ренесансу
- •25. Феномен українського Ренесансу: умови формування, специфіка, періодизація
- •26. Розвиток освіти та наукових знань в Україні: книгодрукування та культурно-просвітницька діяльність братських шкіл.
- •27. Архітектура і образотворче мистецтво доби Ренесансу.
- •28. Музична культура і театральне мистецтво епохи Ренесансу.
- •29. Історичні та суспільно-політичні передумови розвитку української культури 15 ст.
- •30. Самобутні риси культури Козацької держави.
- •31. Феномен козацького бароко в архітектурі та образотворчому мистецтві.
- •32. Діяльність Києво-Могилянської академії.
- •33. Особливості літературної діяльності в українській культурі: козацькі літописи, полемічна література тощо.
- •34. Розвиток освіти та наукових знань в Україні іі пол. 17 – поч. 18 ст.
- •36. Музична культура і театральне мистецтво культури українського бароко.
- •37. Ґенеза та періодизація національно-культурного відродження в Україні наприкінці 18 – початку 20 ст.
- •38. Духовне життя в Україні в період Гетьманщини.
- •39. Історичні твори 17-18 століть.
- •40. Провідні школи живопису у 18 столітті.
- •41. Характерні риси дворянського періоду національно-культурного відродження в Україні.
- •42. Особливості народницького періоду національно-культурного відродження.
- •43. Модерністичний період національно-культурного відродження в Україні та його характеристики.
- •44. Національно-культурні осередки і товариства 19 – початку 20 ст. Та специфіка їхньої діяльності.
- •45. Досягнення суспільних і природничих наук у хіх столітті.
- •46. Український національний характер у прозі та драматургії.
- •47. Театральні корифеї хіх століття
- •48. Музичне та образотворче мистецтво на початку хх століття
- •49. Віровизнавчий чинник українського буття та його вплив на формування українського культурно-національного простору.
- •50. Головні тенденції та періодизація розвитку української культури хх ст.
- •51. Розвиток культури в добу Української революції (1917–1923 рр.).
- •52. «Розстріляне Відродження» 20-30-х років хх ст. Та його трагічні наслідки для української культури.
- •53. Особливості радянської доби в українській культурі. Панування соцреалізму.
- •54. Феномен дисидентів-шістдесятників як спроба відновлення української самобутності.
- •55. Творчість діячів української культури в еміграції.
- •56. Період «перебудови» в Україні як передумова національного відродження української культури.
- •57. Постмодерністичні тенденції в сучасній українській культурі.
- •58. Особливості та характерні риси українського соціокультурного простору наших днів.
- •59. Досягнення суспільних і природничих наук у хх столітті.
- •60. Культура, освіта й наука як складові стратегії сучасного державотворення.
- •61. Світове українство різних історичних періодів.
- •62. Молодіжна та професійна субкультури.
- •63. Культура українського народу в контексті світової культури.
- •64. Перспективи розвитку української культури у ххі ст.
1.Розуміння поняття культури як суспільного та духовного феномену: еволюція поглядів та сучасні інтерпретації поняття.
Термин "культура" впервые встречается в одном из произведений знаменитого римского оратора Цицерона (45 г. до н.э.). Первоначально он означал обработку почвы, его "культивирования", т.е. изменения в природе под воздействием человека. Уже в этом первоначальном содержании термина было подчеркнуто важную особенность культуры - ее человеческий фактор, высказана идея воздействия человека и его деятельности на окружающий мир.Как самостоятельная научная категория "культура" фиксируется впервые в трудах немецкого юриста С.Пуфендорфа (1632-1694). Он применил этот термин для определения различных результатов деятельности человека.В средние века получает распространение комплекс значений упомянутого слова, согласно которому культура стала ассоциироваться с городским укладом жизни, а позже, в эпоху Возрождения - с совершенством человека.Наконец, в XVIII в. слово "культура" приобрело самостоятельное научное значение. Взгляд на культурно-исторический процесс как на распространение знаний, образования, совершенствования разума был присущ и гуманистам эпохи Возрождения, и мыслителям эпохи Просвещения.Однако уже в рамках Просвещения возникает и критика существующей "культуры" и ее носителей. Так, Жан Жак Руссо (1712-1778 pp.) Противопоставлял испорченности и моральной развращенности "культурных" европейских наций простоту и чистоту нравы народов, находящихся на патриархальной стадии развития. Противопоставление "естественной" и "цивилизованного" человека, присущее не только Руссо, но и некоторым другим просветителям, содержало в себе осознание острой противоречия между истинной природой человека и теми искажениями, которым она подвергается.Сущность культуры следовательно усматривалась в моральной (Кант), эстетической (Ф.Шиллер, братья А. и Ф.Шлегель, Новалис и другие представители романтизма), философской (Г.В.Ф.Гегеля) сознания.Не остался без внимания философов и религиозный аспект культуры. Религиозно настроенные зарубежные и отечественные философы смотрели на культуру как на средство, с помощью которого материальный мир превращается в духовном направлении, а человек реализует свое высшее призвание (М.Бердяев (1874-1948 pp.)Социально-экономическая обусловленность культуры находится в поле зрения мыслителей, склонялись к материализму во взглядах на человека и историю человечества. В частности, представители украинской демократической мысли XIX в. Леся Украинской, Франко, М. Коцюбинский и другие - связывали историю культуры с деятельностью народных масс, осмысливали культуру в контексте национально-освободительной и социальной борьбы.Понятие культуры прошло сложную эволюцию, постепенно обогащаясь по содержанию.В современных европейских языках слово "культура" употребляется по крайней мере в четырех основных значениях.Во-первых, для обозначение общего процесса интеллектуального, эстетического, духовного развития.Во-вторых, словом "культура" пользуются тогда, когда речь идет об обществе, которое основывается на праве, порядке, нравственности. В этом смысле понятие "культура" совпадает с понятием "цивилизация".В-третьих, под "культурой" подразумевается образ жизни людей, присущий определенной общности (молодежная культура, профессиональная культура и т.д.), нации (украинской, японский, немецкий и др.), исторической эпохе (античная культура, культура Ренессанса, культура барокко и др.). .Наконец, в-четвертых, слово "культура" употребляется как абстрактная, обобщающее название для различных способов, форм и последствий интеллектуальной и художественной деятельности людей в области литературы, музыки, живописи, театра, киноискусства и тому подобное. Культуру можно определить как мир сознательного бытия человека, созданного людьми в процессе взаимодействия с природой и между собой. Она проявляется в материальных, духовных, социальных продуктах, которые положены в основу общественного, коллективного и индивидуального жизни.