24 Випуск продукції та калькулювання собівартості продукції.
Затрати на виробництво готової продукції включають прямі витрати та непрямі.
Методологічні засади відображення у бух. Обл.. затрат підпр-ва визначені П(С)БО -16 «Витрати». Згідно цього стандарту виробнича собівартість готової продукції, робіт, послуг = сумі прямих витрат та частині загально виробничих витрат.
Фактична виробнича собівартість готової продукції = прямі витрати + загально виробничі витрати
Прямі витрати є витрати, що безпосередньо пов’язані з виробництвом продукції. Їх протягом місяця бухгалтер відображає на рахунках
Д23, К20 – прямі матеріальні витрати, К66, 65 – прямі витрати на оплату праці та соціальні заходи.
Загально виробничі витрати (цехові, витрати на експлуатацію обладнання) протягом місяця відображаються на рахунках
Д91, К20 – непрямі матеріальні витрати, К66, 65 – непрямі витрати на оплату праці та соціальні заходи, К13 – знос необоротних активів.
У кінці місяця накладні виробничі витрати бухгалтер списує проводкою Д23, К91. Витрати на управління підприємством у цілому протягом місяця збираються на рахунках .
Д92, К20 – матеріальні витрати, К66, 65 – витрати на оплату праці апарату управління, К13 – знос необоротних активів, К372 – витрати на відрядження тощо.
В кінці місяця цей рахунок закривається проводкою Д79, К92.
У кінці місяця на рахунку 23 підраховується фактична собівартість готової продукції з урахування залишків НЗВ:
Фактична собівартість готової продукції = Зп + об.Д – Зк
(НЗВ початкове + затрати за місяць – НЗВ кінцеве),
Готова продукція, що випущена з виробництва, списується проводкою Д26, К23.
25 Реалізація продукції (виробів, робіт, послуг), облік фінансових результатів господарської діяльності.
Відповідно до нових П(С)БО, реалізованою вважається продукція, яка відвантажена покупцям. Такий метод обліку реалізації називається методом “нарахування”.
Згідно П(С)БО 15 «Дохід»: доходом від реалізації є виручка від реалізації продукції без урахування податків та зборів.
Порівняння собівартості реалізованої продукції та дох. Від. Реалізації визнач. Фін. результати від реалізації продукції.
Первинні документи з обліку процеса реалізації є: рахунок-фактура, накладна, товарно-транспортна накладна. Ці документи заповнює постачальник. Вони є підставою для отримання виручки від реалізації.
Собівартість реалізованої (відвантаженої) продукції на рахунках Д90, К26 відображається і одночасно нараховується заборгованість покупців, яка складає дохід підприємства від реалізації, який потім зараховується на поточний рахунок підприємства: ця сума доходу включає ПДВ (податок на додану вартість) та відраховується проводкамиД36 Д31
К70
К36
У кінці місяця чистий дохід від реалізації (без ПВД) буде списано на фінансові результати проводкою: Д70, К79, а ПДВ буде списано як заборгованість бюджету проводкою Д70, К64.
Проводкою Д79, К90 списується собівартість реалізованої продукції.
Витрати на збут продукції протягом місяця бухгалтер відображає на рахунках Д93 з К204, 66, 65, ... Це витрати на упакування продукції, розвантаження – завантаження, доставку до покупця тощо. У кінці місяця рахунок 93 закривається на рахунок 79 проводкою: Д79, К93. Таким чином на рахунку 79, який не має залишків, у кінці місяця визначається фінансовий результат від реалізації продукції шляхом порівняння дебетового та кредитового оборотів. Якщо кредитовий оборот (чистий дохід) перевищує дебетовий оборот (витрати), підприємство отримує прибуток від реалізації продукції, який списується проводкою: Д79, К44 – прибуток . Якщо, навпаки, дебетовий оборот перевищує кредитовий, підприємство отримає збиток, тоді проводка буде: Д44, К79.
26 Правові засади регулювання, організації та ведення бухгалтерського обліку відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Документування як складова частина методу бухгалтерського обліку.
Згідно ЗУ «Про бух. Обл.. та фін. звітність» підставою для бух. Обліку госп. Операцій є первинні документи, контроль за оформленням і використанням та бух. Обробкою документів несе бухгалтер.
Згідно ЗУ 966 документування операцій є первинним обліком, з якого починається весь процес бух. Обл.. на підприємстві. Порядок оформлення та бух. Обробки первинної документації наведено у Положенні про документальне забезпечення записів у бух.обліку.
Правильне та своєчасне оформлення документів надають правову засаду даним бух. Обліку.
Для забезпечення ведення бух. Обліку підпр-во самостійно обирає формийогоорганізації та розробляє документообіг як додаток до наказа про орган. Бух. Обліку на підпр-ві. Підпр-во самостійно затверджує правила документообігу і технолог. Її обробки, а також визначає осіб, які мають права підписувати документи.
Документування – це процес суцільного й неперервного відображення об’єктів бухгалтерського обліку в первинних бухгалтерських документах. Документування є важливою частиною бухгалтерського обліку. На підставі даних первинних бухгалтерських документів здійснюється контроль за правомірністю здійснення господарських операцій на підприємстві.
Бухгалтерські документи класифікують за такими ознаками : За місцем складання бухгалтерські документи поділяють на внутрішні (оформлені на підприємстві) та зовнішні (отримані від партнерів та інших підприємств і установ). За призначенням бухгалтерські документи поділяють на : розпорядчі, виконавчі та комбіновані, За порядком складання бухгалтерські документи поділяють на первинні та зведені. За способом оформлення операцій бухгалтерські документи поділяють на одноразові, котрі заповнюють на одну операцію, та нагромаджувальні, в яких записують однорідні господарські операції за певний проміжок часу. За змістом бухгалтерські документи поділяють на грошові, розрахункові, обліку матеріальних запасів, обліку особового складу тощо.
Первинні документи для надання їм сили й доказовості повинні мати обов’язкові реквізити (характеристики): назва підприємства (установи), від імені якого складено документ; назва документа і код форми; дата і місце складання; зміст господарської операції, її обсяг та вимірники в натуральному й вартісному виразі; посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за здійснення операції.
Залежно від характеру операцій до первинних документів можуть бути внесені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства; номер документа; підстава для здійснення операцій; дані про документ, що засвідчує особу одержувача тощо.
Усі первинні бухгалтерські документи з місць їх оформлення у встановлені терміни передають у бухгалтерію. Кожен первинний документ у бухгалтерії підлягає: перевірці; обробленню; погашенню.
Перевірку первинних документів здійснюють за суттю формою та арифметичним підрахунком. Оброблення первинних бухгалтерських документів полягає у їх кодуванні, таксуванні і групуванні.
Закінчується оброблення первинних документів їх погашенням. Бухгалтерські документи підлягають оперативному й обліковому погашенню.