1. Загальні поняття про облік і його роль у системі управління. Види господарського обліку: оперативний, бухгалтерський, статистичний.

Господ облік – сист безпер, суцільн і взаємозв’яз спостер за ств і грош вираж сусп продукту і пов’яз з ним процесами обміну, розподілу та перерозп, за наявн і рухом майна госп-тва, його майнов віднос. Мета такого обліку – здобути та систематизув інф, потрібну для управл діяльн гос-тва б-як масштабу та рівня. Можна сміливо констатув, що сьог господ облік став склад управл сист світ екон. Без нього не можл управл будь-якої ланки світ екон. Система господарського обліку діяльності підприємства включає три види обліку:

Оперативний ведеться безпосередньо на місцях здійснення господ операцій (реєстрація виходу працівників на роботу, щоденні витрати сировини, матеріалів, щоденний випуск продукції тощо). Дані операт обліку необх для спостереж за розв господ процесів, їх операт планув, аналізу і управл.

Статист облік використ при вивч кількісн і якісн характ масових соц-екон явищ і процесів, законом їх розвитку за конкр умов місця і часу (перепис насел, використ роб часу, середня зарплата робітників тощо).

Бухг облік – це система суцільної, безперервної і взаємопов’язаної реєстрації та підбиття підсумків під-ких і фінансових операцій підприємства в документах, книгах та записах із подальшими аналізом, перевіркою та звітуван про рез здійсн цих операцій. Тобто бухгалтерський облік передб збір даних про процеси господарської діяльності під-тва, аналіз, оцінку, документув фін інформ та звітув про цю інф перед зацікавл особами.

У бухгалтерському обліку для кількісного відображення руху засобів, коштів, обсягів здійснення господарських процесів використовують три види вимірників:

Натур вимірники застосов для отрим даних про к-ть однорідних об’єктів обліку в кг, га тощо. Ці вимірн викор для обліку матер цінностей, готов продукції, товарів, основних засобів.

Трудові вимірн викор для обліку к-ті відпрац часу та обліку затрат праці на вигот прод-ії. Трудові вимірн необх для нарахув з/п, визнач середньосписк складу працівн, продукт праці

Грош вимірн є нац та іноз валюти. Грош вимірн є найб універс, дають можлив узаг всі господ операції під-тва, які вимір різноман натур вимірн, їх викор для склад фін (бухг) звітн.

Бухг облік викор в усіх сферах під-кої діяльн – виробн, комерц, банк, страхов, в усіх галузях та підгалузях господарюв – промисл с/г, будівництві тощо. У кожній сфері (виді) діяльн, у кожній галузі господарюв бухг облік має специфічні особлив. Проте вихідні полож бухг обліку єдині, спільні для всіх видів діяльн в усіх галузях господарюв.

2. Види бухг обліку: фін, управл, податк. Взаємозв'яз між видами обліку і обумовл їх існув в умовах ринк відносин.

Важлив напрямк реформув бухг обліку в Укр є також подальша автоматиз облік процесу та законод організ і методол виділення в одній системі бухг обліку трьох самост склад частин: фін, упр і податк обліку.

Облікова інф вимагає виріш зовн і внутр завдань упр екон під-тва. Вона має широке коло користувачів, які можна поділити на внутр і зовн стосовно під-тва.

Внутрішніми користувачами облікової інформації є:власники підприємства; управлінський персонал;робітники і службовці підприємства.

Зовнішніми користувачами облікової інформації є: ділові партнери підприємства в ринку (дійсні й потенційні інвестори, постачальники, замовники, покупці, клієнти; банківські і небанківські кредитні установи; інші кредитори); органи держ і міжнар регулюв та контролю (органи податкової служби; органи держ статистики, органи держ і міжнар цільових фондів; органи держ і міжнар комісій і комітетів); фін аналітики і радники; широка громадськість.

Бухг облік як інф система поділяється на відкриту, таку, що може бути опублікованою, та закриту, яка становить комерційну таємницю підприємства. Перша формує поняття фінансового обліку, друга – внутрішньогоспод (управл, виробн) обліку. Що ж до вихідних положень, то вони єдині, спільні як до фін, так і для внутр-господ бухг обліку.

Фін облік – це комплексний системний облік господ діяльн під-тва через суцільне, повне і безперервне відобр усіх господ операцій за звітн період. Його ведуть відповідно до вимог міжнар та нац законод актів і стандартів бухг обліку.

До об’єктів фінансового обліку належать активи під-тва, його зобов'яз, власний капітал, витрати і доходи діяльн, тобто господ операції, пов’язані з процесами виробн і реаліз прод-ії.

Управлінський облік – це внутрішній облік, який ведеться для підготовки і подання інформації менеджерам для планування, контролю і прийняття рішень на різних рівнях управління підприємством.

Організацію управлінського обліку не регламентують міжнародні й національні стандарти та законодавчі акти. Їх здійснює підприємство самостійно залежно від особливостей діяльності, структури й розмірів підприємства, потреб управління.

В межах управлінського обліку здійснюється облік витрат та калькулювання собівартості продукції, а також прогнозування витрат і доходів підприємства.

Податковий облік – це система обліку валових доходів і валових витрат підприємства згідно до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. Дані податкового обліку використовуються працівниками податкових інспекцій з метою аналізу та контролю податків, які сплачує підприємство за встановленою податковою системою.

3. Функції бухгалтерського обліку. Предмет і об’єкти бухгалтерського обліку. Метод бухгалтерського обліку, його складові частини та їх характеристика.

Бухг облік має на меті забезп користувачів необх достовірн даними про господ процеси та фін стан під-тва.

Основн функціями бухг обліку є: - здійснення спостереж за економ процесами та явищ на всіх ланках н/г; - забезпеч достовірн інф внутр і зовн користув про господ процеси та явища, що здійсн на під-тві, про наявність і стан його активів, зобов'яз і власн капіт; -формув інф бази для планув, стимулюв, організації, регулюв, аналізу і контролю господ діяльн під-тв.

Принципи бухг обліку: - принцип консерватизму (обачності), згідно з яким доходи обліковують, коли можливість їх отримання є цілком визначеною подією, а витрати відобр, коли їх здійсн є можливою подією з метою запобіг оцінки зобов'яз та витрат і завищення оцінки активів і доходів під-тва; - принцип повного висвітлення, відповідно до якого фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та можливі наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що його приймають на її основі; - принцип автономності під-тва, згідно з яким під-тво розгл як самост господ одиницю, воно має свої, відокр від власників рахунки, складає бухг звіт; - принцип послідовності, згідно з яким облікова політика на підприємстві має бути постійна протягом тривалого періоду часу; - принцип безперервної діяльності, відповідно до якого вважають, що підприємство продовжує свою діяльність необмежений час і не буде ліквідоване; - принцип нарахування, тобто доходи й витрати відображають у бухгалтерському обліку в тому періоді, в якому вони були нарах, незалежно від того, коли отримано чи сплачено гроші; - тощо.

Предметом бухг обліку є надання повної, правдивої та неупередженої інф про фін стан, рез діяльн та рух грош коштів під-тва. Предмет бухг обліку склад з окр його об’єктів.

Об’єкти обліку:

Нематеріальні активи – це придбані права користування природними ресурсами, майном і об’єктами інтелектуальної власності.

Незавершене будівництво – це вартість незавершеного будівництва (включаючи устаткування для монтажу), що здійснюється для власних потреб підприємства, а також авансові платежі для фінансування такого будівництва.

Основні засобі – це власні та отримані на умовах фінансового лізингу об’єкти та орендовані цілісні майнові комплекси, а також інші необоротні матеріальні активи.

Довгострокові фінансові інвестиції – це інвестиції на період більше одного року, а також усі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент.

Довгострокова дебіторська заборгованість – заборгованість юридичних та фізичних осіб, яка буде погашена після 12 місяців з дати її виникнення.

До запасів відносяться: Виробничі запаси, НЗВ, Готова продукція, Товари, Дебіторська заборгованість, Поточні фінансові інвестиції, Грошові кошти та їх еквіваленти.

Власний капітал має різні види:Статутний капітал, Додатковий вкладений капітал, Інший додатковий капітал, Резервний капітал, Прибуток звітного року, Нерозподілений прибуток ,Неоплачений ,Вилучений капітал

До зобов'язань відносяться: Довгостр кредити банків; Інші довгостр фін зобов'язання; Короткостр кредити банків; Кредит заборгов за товари, роб і послуги;

Поточні зобов'язання поділяються: за одержаними авансами; за розрахунками з бюджетом; зі страхування; з оплати праці;

Метод бухг обліку складається з окремих специфічних методичних прийомів:

Документування – спосіб первинного відображення об’єктів бухгалтерського обліку у первинних бухгалтерських документах.

Інвентаризація – це спосіб виявлення фактичної наявності і стану засобів, коштів підприємства та зобов'язань на певну дату. Інвентаризація об’єктів обліку здійснюється через вимірювання, зважування, перерахунок, звірення. На основі даних інвентаризації роблять коригування облікових даних про наявність і стан об’єктів обліку, оскільки у процесі господ діяльн можливі природна усушка, часткове псування та розкрадання майна під-тва.

Оцінка – спосіб грошового вимірювання об’єктів бухгалтерського обліку. За допомогою оцінки натуральні і трудові характеристики господ засобів перераховують у вартісні. Оцінка об’єктів обліку в бухг обліку ґрунт переважно на показникові факт витрат на їх ств чи придб.

Калькулювання - це метод обчислення собівартості виготовлення одиниці товарно-матеріальних цінностей або одиниці виконаних робіт. Суть методу полягає в тому, що обґрунтов, визнач і розподіл витрати, які належать до того чи іншого об’єкта калькулювання.

Рахунки – спосіб групування за певною системою фінансово - економічної інформації для її поточного відображення у бухгалтерському обліку і для здійснення контролю за господарськими процесами, станом активів, зобов'язань, власного капіталу.

Подвійний запис – це подвійне відображення у бухгалтерському обліку кожної господарської операції : у дебеті одного чи декількох рахунків та одночасно у кредиті одного чи декількох рахунків на одну і ту ж саму суму.

Бухгалтерський баланс – спосіб групування і відображення наявності і стану активів, зобов'язань, власного капіталу на певну дату в узагальненому вартісному вимірнику. Бухгалтерський баланс є однією з основних форм бухгалтерської звітності.

Бухгалтерська звітність – сукупність способів і прийомів узагальнення даних поточного обліку і впорядкована система взаємопов’язаних економічних показників виробничо-господарської діяльності підприємства за звітний період.

4. Облікова політика підприємства.

Облікова політ - сукупн способів ведення бухг обліку, прийняту під-твом, - первинного спостереження, вартісного виміру, поточного групування та узагальнення фактів господарського життя. Основна її мета - забезпечити одержання достовірної інформації про майновий і фінансовий стан підприємства, результати його діяльності, відповідних рішень.

Облікова політика розробляється на багато років і може змінюватись лише в тому випадку, якщо: змінюються статутні вимоги; змінюються вимоги органу, що затверджує положення (стандарти) бухгалтерського обліку; зміни забезпечать більш достовірне відображення подій або операцій у фінансовій звітності підприємства.

У разі зміни облікової політики у примітках до фін звітності слід розкривати причини і сутність зміни, суму коригування нерозподіленого прибутку на початок звітного року або обґрунтування неможливості її достовірного визначення.

Зміст облікової політ оформляється спец наказом про облік політ, за розробку і формув якого несе відповідальність гол бухг під-тва. Керівник затверджує наказ про облік політ і несе відповідальність за його зміст, саме його підпис робить наказ про облік політ чинним.

Якщо система не встановлює спосіб ведення бухг обліку з конкр пит, то при формув облік політ під-тво самост розробляє відповідний спосіб, виходячи з діючих положень.

Правильно розроблена облікова політика, яка враховує умови та можливості ведення господарської діяльності, повинна забезпечити: повноту відображення в бухгалтерському обліку всіх фактів господарської діяльності; готовність бухгалтерського обліку до втрат (витрат) та пасивів, ніж можливих доходів і активів, не допускаючи створення прихованих резервів; відображення в бухгалтерському обліку фактів та умов господарської діяльності, виходячи не тільки з їх правової форми, але й з їх економічного змісту; тотожність даних аналітичного обліку оборотам та залишкам по рахунках синтетичного обліку на 1-ше число кожного місяця, а також показників бухгалтерської звітності даним синтетичного та аналітичного обліку; раціональне ведення бухгалтерського обліку, виходячи з умов господарської діяльності та величини підприємства.

Таким чином, облікова політика є сукупністю конкретних елементів організації бухг обліку, які визначаються підприємством на підставі загальноприйнятих правил.

Способи ведення бухгалтерського обліку, обрані підприємством при формуванні облікової політики, застосовуються з 1-го січня нового року всіма структурними підрозділами (включаючи виділені на окремий баланс), незалежно від місця їх розташування.

Розкриття інф про облік політ та її зміни у фін звітності є передумовою зіставл фін звітів одного підприємства за різні періоди, а також фінансових звітів різних під-тв. Тобто користувачі набувають можливості оцінити, наскільки порівняльними є дані окремих статей фін звітності того чи іншого звітного періоду, того чи іншого під-тва.

До елементів облікової політики також відносяться: 1) порядок обліку курсових різниць протягом звітного року; 2) порядок утворення та використання резервного капіталу, крім випадків, коли він утворюється в порядку, встановленому законодавством; 3) порядок розподілу чистого прибутку; 4)склад і порядок утворення і використання фондів спеціального призначення; 5) порядок збільшення статутного капіталу та оцінка вкладів; 6) встановлення порядку вибуття учасників і визначення розміру частки належного їм додаткового капіталу.

5.Поняття балансу, його значення і використання в управлінні. Побудова балансу. Актив і пасив. Статті балансу, їх групування та оцінка.

Згідно з П(С)БО 1, баланс - це звiт про фiнансовий стан пiдприємства, який вiдображає на певну дату його активи, зобов’язання i власний капiтал.

Баланс – одна iз форм фiнансової звiтностi, метою складання якої є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої iнформацiї про фiнансовий стан пiдприємства на певну дату. Це статистична таблиця, єдина з усiх форм фін звiтностi, яку складають на певну дату, а не за перiод.

У мiжнароднiй практицi датою балансу є дата закiнчення фiнансового року, який може не збiгатися з календарним. В Українi традицiйно бухгалтерську звiтнiсть пiдприємства складали на початок нового календарного року. Згiдно з Законом України “Про бухгалтерський облiк та фiнансову звiтнiсть в Українi”, календарний рiк залишається звiтним перiодом для складання фiнансової звiтностi i передбачається складання балансу пiдприємства станом на кiнець останнього дня звітного періоду (місяця, кварталу, року).

Змiст i форма балансу, а також загальнi вимоги до визнання i розкриття його статей визначаються П(С)БО 2 “Баланс”. Норми його застосов до балансiв під-тв, органiз та iнших юр осiб усiх форм власностi, крiм банкiв та бюджетних установ.

Як i iншi форми фiнансової звiтностi, баланс включає заголовок, роздiли та статтi. У заголовку подаються: назва пiдприємства, його органiзацiйно-правова форма та мiсцезнаходження; назва звiту; дата, станом на яку складено звiт; валюта, в якiй складено звiт, та рiвень ii точностi; коди, передбаченi чинним законодавством.

Фiн стан під-тва хар структ та якiстю його активiв, власного капiталу та зобов’яз, а також здатнiстю вiдповiдати за своїми зобов’яз, тобто платоспр на дату балансу.

Згiдно з П(С)БО 2 “Баланс”: активи – це ресурси, контрольованi пiдприємством у результатi минулих подiй, використання яких, як очiкується, приведе до отримання економiчних вигод у майбутньому.

Пiдприємство, як правило, використовує свої активи для виробництва товарiв або надання послуг, якi здатнi задовольнити бажання чи потреби споживачiв. Вони втiлюють у собi майбутнi економiчнi вигоди, оскiльки споживачi готовi платити за них i, отже, сприяти надходженням грошових коштiв до пiдприємства.

Активи класифiкують як оборотні та необоротні. Оборотні активи – грошовi кошти та їх еквiвал, що необмеж у використ, а також iншi активи, призначенi для реалiзацiї чи спожив протягом операц циклу чи 12 мiс з дати балансу. Усi iншi активи класиф як необоротнi.

Розглянемо зміст деяких статей активу балансу. У статті нематерiальні активи відображають вартість iдентифiкованих немонетарних активів без фiзичної субстанцiї, які утримуються пiдприємством з метою використання у процесi виробництва або постачання товарiв i надання послуг, з даванням в оренду iншим особам або для адмiнiстр цiлей.

У бухг облiку визначено склад нематер активiв: права на викор майна, природних ресурсiв; права промислової власностi; права iнтелектуальної власностi; дiлова репутацiя (гудвiл); патенти; iншi нематерiальнi активи.

У статтi “Незав буд-тво” вiдобр суму інвест у незав буд-тво, що здiйсн для власн потреб під-тва, а також авансовi платежi для фiнансув такого буд.-тва. Балансова вартiсть незаверш буд.-тва дорiвнює сумi факт витрат, пов’яз з буд.-твом об’єктів осн засобiв.

У статтi “Довгостр фiн iнвест” вiдобр фiн iнвест на перiод бiльше вiд одного року, а також всi iнвест, якi не можуть бути вiльно реалiз в б-як момент. У цiй статтi окремо видiлено фiн iнвест, якi згiдно з П(С)БО 12 “Фiн iнвест” передб облiковув за методом участi в капiталi, i окремо вказуються iншi фiн iнвест.

У статтi “Довгострок дебiтор заборг” вiдобр заборг фiз та юр осiб, яка буде погашена пiсля 12 мiсяцiв з дати балансу, наприклад, заборгованiсть орендаря за фiнансовою орендою. Довгостр дебiтор заборг оцiнюється за дисконт вартiстю майб платежiв.

У статтi “Вiдстрочені податковi активи” вiдобр сума податку на приб, що пiдлягає вiдшкодув в наст перiодах внасл виникн рiзницi мiж облiк та податк базами оцiнки.

Згідно з П(С)БО 9 запаси – це активи, якi: зберiг-ся для продажу за умов звичайної господарської дiяльностi; або перебувають у процесi виробництва для такого продажу; або призначенi для споживання у виробничому процесi чи при наданнi послуг.

Запаси включають: товари, що були придб та зберiг для перепрод; гот прод-iю; НЗВ; основнi та допом матерiали, придб для викор у процесi виробництва та надання послуг.

У статтi «Грошовi кошти та їх еквiваленти» вiдображ суми грошей, що на дату балансу перебувають:в касi;на банк рах;в дорозi; формi грош документiв та виставл акредит.

Роздiл балансу “Витрати майбутнiх перiодiв” мiстить витрати, оплаченi у звiтному перiодi, якi вiдносять до наст облiк перiоду.

Розглянемо зміст деяких статей пасиву балансу.

Власний капiтал є основою для початку i продовж господ дiяльн б-як під-тва.

Стат капiтал – зафiкс в устан докум заг варт активiв, якi є внеском власн до кап під-тва.

За формою власний капiтал подiляється на три категорiї:iнвестований капiтал; дарчий капiтал; нерозподiлений прибуток. За рiвнем вiдповiдi власний капiтал подiляють на: статутний капiтал, сума якого визначається в установчих документах i пiдлягає обов’язковiй реєстрацiї у державному реєстрi господ об’єктів; додатк капiтал – це додатково вкладений капiтал, дарчий капiтал, резервний капiтал та нерозподiлений прибуток.

Нерозпод прибуток – це частина прибутку, що отримана внаслiдок ефективної дiяльн під-тва, та не була розподiл мiж акцiонерами, а знову iнвестована у під-тво.

Додатковий вкладений капiтал – сума, на яку вартiсть реалiзацiї випущених акцiй перевищує їхню номiнальну вартiсть.

Резервний капiтал – сума резервiв створених вiдповiдно до чинного законодавства, або засновницьких документiв за рахунок нерозподiленого прибутку пiдприємства.

Вилучений капiтал – фактична собiвартiсть акцiй власної емiсiї або часток, викуплених товариством у його учасникiв.

Неоплачений капiтал – сума заборгов власникiв за внесками до статутного капiталу.

Згiдно П(С)БО 1 зобов’язання – це заборгованiсть пiдприємства, яка виникла внаслiдок минулих подiй i погашення якої, як очiкується, приведе до зменшення ресурсiв пiдприємства, що втiлюють у собi економiчнi виводи.

Довгостр кредити банкiв – сума заборг під-тва банкам за отрим від них позиками, яка не є пот зобов’яз.Короткостр кредити банкiв - це сума пот зобов’яз під-тва перед банками за отрим вiд них позиками.

Поточна заборгованiсть за довгостр зобов’яз – сума довгостр зобов’яз, яка пiдлягає погаш протягом 12 мiсяцiв з дати балансу.

Кредит заборг за товари, роботи, послуги – сума заборг постач i пiдрядчикам за матер цiнностi, виконанi роботи та отриманi послуги.