17.Значення бухгалтерської звітності, її використання в управлінні.

Бухгалтерський облік фінансово-господарських операцій та складання фінансової звітності на підприємствах України організовується і здійснюється відповідно до закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” і Положення (стандарту) бухгалтерського обліку – 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”.

Весь обліковий процес складається з трьох етапів:

Первинний облік здійснюється на першій стадії облікового процесу через документування та оцінку господарських явищ і процесів.

На стадії поточного обліку проводять облікову реєстрацію господарських операцій на бухгалтерських рахунках і в облікових регістрах.

На стадії підсумкового обліку здійснюють узагальнення даних поточного обліку в бухгалтерській звітності.

Бухгалтерська (фінансова) звітність – це впорядкована система взаємозв’язаних економічних показників, що відображають умови і результати виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємств, їх фінансовий стан за звітний період.

Фінансова звітність складається внаслідок підра­хунку, групування і спеціального оброблення даних по­точного бухгалтерського обліку. Формування фінансової звітності - завершальна стадія бухгалтерського обліку.

Фінансову звітність зобов'язані складати підпри­ємства, об'єднання і організації, що перебувають на гос­подарському розрахунку, мають самостійний баланс і є юридичними особами, ураховуючи створені на території України спільні підприємства за участю українських та чужоземних юридичних осіб і громадян, а також органі­зації, що не перебувають на господарському розрахунку, але одержують доходи від господарської або іншої комерц діяльн за єдиними формами, затвердже­ними Міністерством фінансів України.

Фінансова звітність містить відомості про наявність і стан господарських засобів, коштів та джерел їх форму­вання, про витрати, доходи й фінансові результати діяль­ності підприємства за звітний період (місяць, квартал, рік) і ґрунтується на даних синтетичного й аналітичного обліків. Дані фінансової звітності є інформаційною основою для прийняття управлінських рішень, спрямованих на вдосконалення діяльності підприємства як на короткостроковий період, так і на перспективу.

Формування фінансової звітності підприємств має здійснюватися відповідно до принципових положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 (далі - П(С)БО 1) "Загальні вимоги до фінансової звітності" визначає мету фінансової звітності, її склад, основні елементи, звітний період, якісні характеристики, принципи підготовки і розкриття інформації.

Фінансова звітність мусить відповідати таким вимогам: гарантувати об'єктив­ність і достовірність звітних даних; забезпечувати своє­часність даних; відображати дані про всі господарські операції за звітний період та дані про результати інвента­ризації майна і зобов'язань; забезпечувати єдність мето­дики формування звітних показників, порівнюваність звітних даних тощо.

За терміном подання фінансову звітність поділя­ють на: періодичну (поточну); річну.

Періодична (поточна) звітність - це звітність про результати діяльності підприємства за місяць, квартал.

Річна звітність - це звітність про результати діяльності підприємства за звітний рік.

Крім обов'язкових форм, до складу квартальної і річної фінансової звітності належать інші форми звітності:декларація про прибуток підприємства;декларація з ПДВ;розрахункові відомості про нарахування і перера­хування зборів на обов'язкове соціальне страхування;звіт про рух грошових коштів;звіт про нарахування внесків та інших надходжень і витрачання коштів Пенсійного фонду;розрахунок комунального податку;розрахунок податку з реклами;розрахунок платежів до бюджету готельного збору;звіт про суми отримання пільг щодо оподаткування та інші форми.

Фінансову звітність у відповідному складі й у вста­новлені терміни подають:учасникам, засновникам - відповідно до установчих документів;органу, до сфери управління якого належить під-тво;фінансовому органу - у разі одержання асигнувань із бюджету;органам державної статистики;органам державної податкової адміністрації;установі банку.

Дані фінансової звітності є основою не тільки для підведення підсумків звітного періоду, а й для прогнозування. Так, інформація щодо фінансового стану та результатів діяльності підприємства часто використовується як основа для прогнозування його майбутнього фінансового стану, результатів діяльності, спроможності вчасно виконати свої зобов'язання, сплатити дивіденди тощо. Аналітичні потреби користувачів задовольняються завдяки відповідній структурі фінансових звітів (наприклад, у балансі активи та зобов'язання поділяються на необоротні та оборотні), а також наданням зіставної інформації за звітний і попередній періоди.

У П(С)БО1 зазначено, що порядок подання звітності користувачам (у тому числі строк) визначатиметься чинним законодавством.

Корисною для користувачів може бути лише достовірна інформація. Достовірність досягається за відсутності помилок та необ'єктивних (упереджених) суджень. Для цього необхідно дотримуватися вимог П(С) БО щодо визнання та оцінки статей фінансової звітності.

Зіставність фінансової інформації, наданої як одним підприємством за різні звітні періоди, так і різними підприємствами, передбачається забезпечити шляхом застосування єдиних вимог та принципів щодо підготовки фінансової звітності та розкриття її статей.

Такими загально прийнят принцип є: принцип безперервності діяльності; нараховув; повного висвітлення; обачності; періодичності; принцип єдиного грошо вимірника.