8. Філософія як особлива форма суспільної свідомості та її специфіка.

З появою людини виникає цілісний, воістину людський світ. Різні сторони цього світу відображаються у свідомості людини. Усвідомлення значення різних сторін для забезпечення існування та розвитку людини знаходить своє відображення в різних формах суспільної свідомості.

Кожна з них є не лише відображенням певної сторони навколишньої дійсності, а виступає також як фактор, який забезпечує орієнтацію людини, обумовлює направленість її діяльності у певній сфері життя. Наприклад, наука як одна з форм суспільної свідомості озброює людину знанням властивостей, зв'язків, законів об'єктивної дійсності. Мораль виступає як усвідомлення людьми залежності їх життєдіяльності від характеру взаємних відносин в усіх сферах життя. Це усвідомлення відображається в правилах, нормах, принципах, які визначають характер поведінки людей, їх вчинки тощо. Подібне стосується й інших форм суспільної свідомості. Але перед людиною виникає потреба усвідомити не лише ставлення до різних сторін світу, а насамперед і до світу як певної цілісності та до самої себе. Таке усвідомлення знаходить своє відображення саме в філософії.

9. Давньоіндійська філософія її ідейний зміст та напрями.

Перші філософські школи і течії виникли у найдавніших регіонах людської цивілізації на початку VI ст. до. н. е. в Стародавній Індії, Стародавньому Китаї та Греції.

Передумови виникнення філософії були такі: 1)          стрибок у розвитку виробничих сил внаслідок переходу від бронзи до заліза; 2) поява товарно-грошових відносин; 3) виникнення держави; 4) зростання опозиції традиційній релігії, критика нормативно-моральних установок і уявлень; 5) розвиток науки, нагромадження емпіричного матеріалу, необхідність його логічного і абстрактного осмислення.

«Веди» - канонічне джерело давньої Індії, записане на пальмових листках ≈ 1 500 років до н.е. До «Вед» входять: міфи, розповіді про предків, богів, гімни, заклинання і т.д.

«Упанішади» (пер. – сидіти поруч) – це пояснення таємних знань, що міститься в ведах: найдавніші версії виникнення світу, трактування першооснови буття, як універсального абстрактного принципу

(Брахман), який ототожнюється з індивідуальною духовною сутністю людини, її душею (атман),певне бачення життєвих долей людини (сансара і карма).

В давній Індії виникають духовні рухи, спрямовані на звільнення людини від безкінечних перевтілень та досягнення мобші – повного блаженства. Джайнізм (пер. –переможець) – закликав людину підпорядкувати своє життя суворим естетичним регламентаціям. Йога - гармонізація фізично, психічно та духовних станів людини.

Буддизм – засновником вважається Гаутама. Основні істини Гаутами:

1. Життя – це страждання

2. Причина страждань – бажання життя

3. Припинення страждань можливе лише шляхом відмови від спраги життя

4. Шлях до припинення страждань – правильне судження, мова, рішення, увага, життя.

Нірвана – повне припинення будь-яких хвилювань та розчинення у невимовній початковій тиші світу.

Філософські школи давньої Індії Саикх’я, засновником вважається Капілу. ѴІІ ст. до н.е. Головне питання цієї школи - питання про вихідні сутності світу.

Чарвака – локлета – ѴІІ – ѴІ ст.. до н.е. в натуралістичних школах займались вивченням природи.

Ньяя - займалась питанням логіки та пізнанням.

Ваймешіка – засновник Канада ѴІ – Ѵ ст. до н.е. – це школа атомізму.