- •Філософія, її гуманістичний зміст та призначення.
- •Основні проблеми філософії.
- •Функції філософії.
- •Предмет та обєкт філософії, їх особливості.
- •Особливості становлення філософії як самостійної науки.
- •Історичні типи філософії, їх основна спрямованість (матеріалізм та ідеалізм).
- •Філософія як особлива форма суспільної свідомості та її специфіка.
- •Давньоіндійська філософія її ідейний зміст та напрями.
- •Давньокитайська філософія про взаемовідношення «людина-світ».
- •Вчення йоги – релігійно-філософське вчення стародавньої Індії.
- •Основний зміст та періодизація розвитку Античної філософії.
- •Основна проблематика Мілетської школи.
- •Історичне значення Античної філософії
- •Класична доба Античної філософії. Вчення Демокріта і Сократа.
- •Схожість та відмінність поглядів Платона та Арістотеля.
- •Місце філософії в самопізнанні людини.
- •Загальна характеристика філософії середньовіччя.
- •Відмінність філософії середньовіччя від Античної філософії.
- •Філосовське вчення про людину в середньовічній філософії.
- •Основна проблематика напрямку «схоластика» в середньовічній філософії.
- •Загальна характеристика філософії епохи Відродження.
- •Світоглядне та методологічне значення Геліоцентричної системи світу(теорія Коперніка)
- •Погляди Дж. Бруно, Галілея, Кєплера, Ньютона на всесвіт та його будову.
- •Космоцентричний характер античної філософії.
- •Загальна спрямованість філософії Нового часу.
- •Основні філосовські вчення Нового часу.
- •Особливості методологічних підходів Бекона та Декарта (індукція, дедукція)
- •Механістична картина світу Ньютона.
- •Основні вчення Німецької класичної філософії.
- •Особливості обєктивного ідеалізму Гегеля.
- •Історичне значення антропологічного матеріалізму Фейєрбаха.
- •Філософія Середньовіччя та її зв'язок з релігією.
- •Роль християнства у формуванні сердньовічної філософії.
- •Українська філософія в Докласичну добу.
- •Філософія Києво-Могилянської академії.
- •Українська філософія в Новітній час.
- •Основні проблеми та досягнення філософії доби середньовіччя.
- •Український романтизм, його особливості.
- •Гуманістичний характер філософії Відродження.
- •Філософія епохи Відродження та її антропоцентричний характер.
- •53Значеення і сенс основних досягнень кожної філософської епохи
Особливості методологічних підходів Бекона та Декарта (індукція, дедукція)
Індукція (від лат. inductio — наведення, спонукання) — метод пізнання, що ґрунтується на формально-логічному умовиводі, який дає можливість одержати загальний висновок на основі окремих фактів. Інакше кажучи, це є рух нашого мислення від часткового, окремого до загального.
Індукція широко застосовується в науковому пізнанні. Виявляючи подібні ознаки, властивості багатьох об'єктів певного класу, дослідник робить висновок про наявність цих ознак, властивостей у всіх об'єктів даного класу.
Індукція, що використовується в науковому пізнанні (наукова індукція), реалізується у вигляді таких методів:метод єдиної подібності; метод єдиної відмінності; з'єднаний метод подібності й відмінності; метод супровідних змін; метод залишків.
Дедукція (від лат. deductio — виведення) — метод, який полягає в одержанні часткових висновків на основі знання якихось загальних положень. Інакше кажучи, це є рух нашого мислення від загального до часткового, окремого.
Загальні принципи й закони не дають ученим у процесі дедуктивного дослідження збитися зі шляху: вони допомагають правильно зрозуміти конкретні явища дійсності. Усі природничі науки одержують нові знання за допомогою дедукції, але особливо велике значення дедуктивного методу в математиці. Оперуючи математичними абстракціями й будуючи свої міркування на дуже загальних положеннях, математики вимушені найчастіше вдаватися до дедукції. І математика є, мабуть,* єдиною власне дедуктивною наукою.
Механістична картина світу Ньютона.
Вона складається в результаті наукової революції XVI-XVII ст. на основі робіт Галілео Галілея, який встановив закони руху тіл при вільному падінні і сформулював механічний принцип відносності.
Ключовим поняттям механістичної картини світу було поняття руху. Саме закони руху Ньютон вважав фундаментальними законами світобудови. Тіла мають внутрішнім вродженою властивістю рухатися рівномірно і прямолінійно, а відхилення від цього руху пов'язані з дією на тіло зовнішньої сили (інерції). Мірою інертності є маса, інше найважливіше поняття класичної механіки. Універсальним властивістю тіл є тяжіння. Ньютон, як і його попередники, надавав великого значення спостереженнями та експерименту, вбачаючи в них найважливіший критерій для відділення помилкових гіпотез від справжніх. Тому, він різко виступав проти так званих прихованих якостей, за допомогою яких послідовники Аристотеля намагалися пояснити багато явищ і процеси природи.
Філософія в системі наук.
Філософія дає можливість пізнати світ як цілісність. Однак вона не займається простимдодаванням одних наук до інших. Вона узагальнює найбільш сутнісне та всеохопне знання, що дає людині можливість побачити єдністьсвіту.
Проблема людини в філософії Просвітництва.
Філософія проголошувалась частиною суспільних реформ та сприяло тому, що в 18 столітті закінчилось великою революцією. Підпорядкована таким практичним цілям філософія в 18 столітті все ж таки стала настільки типовою та домінантною, що звичайно весь цей філософський період називався періодом Просвітництва.
Арістотель і його місце в історії філософії.
На долю Аристотеля випала місія підвести підсумок досягнень учених і філософів античної Греції і, узагальнивши їх працю, передати наступним поколінням. Тільки його геній був здатним виконати це титанічне завдання. Він був одним із найвизначніших енциклопедистів, відомих людству. Ним були закладені основи біології, фізики, етики, логіки, психології, соціології.
Загальна характеристика Німецької класичної філософії.
Термін "класична німецька філософія" був введений Ф. Енгельсом.
Німецька класична філософія охоплює порівняно короткий період, який обмежений 80-ми роками XVIII століття, з одного боку, і 1831 роком. По цілому ряду моментів вона є вершиною філософського розвитку. Основними представниками цієї філософії були основоположник її Иммануил Кант, його послідовник Фихте, Шеллинг, супротивник кантіанської філософії Георг Вільгельм Фрідріх Гегель.
До цього філософи знали, з одного боку, природу, а з іншої - людину, яка розглядалася як особливого роду природне тіло, наділене нетілесною душею. Представники німецької класики уперше усвідомлюють, що людина живе не у світі природи, а у світі культури. І тільки дивлячись на нього як на продукт культури, можна розгадати цілий ряд філософських загадок. У німецькій класиці йдеться про розумно організовану дійсність, де суть світу відкривається нам безпосередньоНімецькі філософи виводять цей світ культури з діяльності людського духу, і мислячий суб'єкт, таким чином, виявляється основою всесвіту. Діяльність людей тлумачиться ними тільки як духовна діяльність.