НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. О. О.Богомольця

КАФЕДРА ХІРУРГІЇ СТОМАТОЛОГІЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ

Методична розробка практичного заняття

для студентів II курсу на тему:

(2,5 години)

“РАНИ. ВИЗНАЧЕННЯ. КЛАСИФІКАЦІЯ. РАНЬОВИЙ ПРОЦЕС. ОПІКИ. ВІДМОРОЖЕННЯ. ЕЛЕКТРОТРАВМА. ПОШКОДЖЕННЯ МЯКИХ ТКАНИН. ПЕРЕЛОМИ ТА ВИВИХИ.”

Склав: ас. Звірич В.В.

ЗАТВЕРДЖЕНО

На методичній нараді кафедри

________2011 р. протокол № 2

Зав. каф. хірургії стомат. ф-ту,

професор М.І. Тутченко

Київ-2011

1. Актуальність теми.

Одним із найбільш актуальних питань в сучасній медицині є питання травматизму. Травматизм – це травми, що повторюються за певних обставин у деяких груп людей, які перебувають у однакових умовах праці, побуту та середовища. За статистичними даними ВООЗ, лише внаслідок автомобільно-дорожніх пригод щорічно в світі гинуть понад 250 тис. людей, а кількість травмованих перевищує 2 млн. ( за іншими повідомленнями – 8 млн.). Найбільш розповсюджений вид травматичних пошкоджень у людей є пошкодження опорно-рухливого апарату. До них відносяться переломи кісток та вивихи суглобів. Переломи кісток складають одну із найтяжчих травм, які супроводжуються тривалою втратою працездатності і нерідко призводять до інвалідності. Особливо актуальне питання в травматології відноситься до проблем лікування переломів кісток у дітей. Переломи кісток та вивихи суглобів завжди вмістять в собі загрозу виникнення ускладнень з боку порушень функції цілостності органів та систем організму під час їх отримання або під час їх лікування, а також сприяють розвитку наслідків перенесених переломів кісток та вивихів суглобів у вигляді порушення функції опорно-рухливого апарату. Знання анатомії, етиології, патогенезу, клінічної картини закритих пошкоджень мяких тканин, черепа, грудної клітини та живота дозволяє своєчасно поставити діагноз, а відтак визначити лікувальну тактику та запобігти розвитку ускладнень. Розуміння закономірностей виникнення та перебігу патологічного процесу сприяє розробці комплексу відповідних лікувальних заходів.

Рани – це пошкодження тканин та органів з порушенням цілості їх покрову (шкіри, слизової оболонки) викликане механічною дією (окрім оперативного) на тканини та органи, що призводять до порушення їх цілостності з утворенням рани.

Приступаючи до теми необхідно підкреслити, що знання етіології, патогенезу та клініки термічних пошкоджень сприятиме підбору вірного та ефективного ліку­вання потерпілого. Проведення перших заходів медичної допомоги при опіках, від­мороженнях та електротравмах попереджує можливі ускладнення, полегшує проті­кання захворювання і наслідки травми. Нерідко перша медична допомога може на­даватися в порядку само- і взаємодопомоги, і ці знання можуть знадобитися в по­всякденному житті при дорожньо-транспортних випадках, травмах на виробництві, стихійних лихах, аваріях, катастрофах. Знання анатомії, етиології, патогенезу, клінічної картини закритих пошкоджень мяких тканин дозволяє своєчасно поставити діагноз, а відтак визначити лікувальну тактику та запобігти розвитку ускладнень. Розуміння закономірностей виникнення та перебігу патологічного процесу сприяє розробці комплексу відповідних лікувальних заходів.

2. Навчальні цілі заняття.

І. Ознайомчий рівень теоретичних знань.( α - I):

- ознайомитись з історичними аспектами розвитку надання допомоги постраждалим з ранами, опіками, відмороженнями, електротравмами, пошкодженнями мяких тканин, переломами та вивихами;

- ознайомитись з статистичними даними вітчизняних та зарубіжних вчених щодо травматизму;

-мати уявлення про розвиток наукових поглядів на лікування ран, опіків, відмороження, електротравми, пошкоджень мяких тканин , переломів та вивихів;

ІІ. Рівень репродуктивних теоретичних знань. ( α - II):

-знати визначення поняття перелом кістки ;

-засвоїти класифікацію переломів кісток;

-знати визначення травматичного та патологічного перелому кістки;

-знати визначення вивиху суглобу;

-знати класифікацію вивихів суглобу;

-знати визначення травматичного та патологічного вивиху суглобу;

-знати клініку перелому кісток руки;

-знати клініку перелому кісток ноги;

-знати ускладнення перелому кісток руки та ноги;

-знати клініку перелому кісток хребта та кісток миски;

-знати клініку вивиху плечового, ліктьового, мисково-стегнового суглобів та основної фаланги першого пальця кісті руки.

-знати визначення поняття опіки, відмороження, електротравмах;

-знати ступені опіків в залежності від глибини пошкодження м'яких тканин ;

-знати клінічну характеристику термічних, хімічних опіків, відморожень, електротравм ;

-знати патологоанатомічні ( морфологічні ) зміни в тканинах при опіках, від­мороженнях та електротравмах ;

-знати клініку опікової хвороби ( місцеві та загальні явища);

-знати опіковий шок ;

-знати невідкладні заходи при першій медичній допомозі у хворих з опіками, відмороженнями та електротравмою ;

-знати способи лікування опікової хвороби ( місцеві та загальні);

-знати можливі ускладнення при відсутності та несвоєчасному лікуванні опі­ків, відморожень та електротравм.

- знати патофізіологія раньового процесу.

- знати умови виникнення та механізм утворення ран.

-знати класифікацію, клініку і діагностику ран.

-знати методи та види лікування ран.

ІІІ. Рівень практичних навиків (професійні) (α - III):

• оволодіти навиками транспортної іммобілізації;

• оволодіти технікою накладання гіпсових пов’язок та лонгет;

• вміти виконувати репозицію репозицію переломів зі зміщенням

• вміти вправляти вивихи

• оволодіти технікою обстеження хворого з ранами,термічними пошкодженнями, закритими пошкодженнями мяких тканин, переломами та вивихами

• навчитись виявляти переломи ребер,

• оволодіти технікою проведення первинної хірургічної обробки ран;

• оволодіти технікою визначення площі опікової поверхні та глибини опіку.

.

ІV. Рівень практичних вмінь (професійний) (α - ІV):

-вміння з‘ясовувати анамнестичні дані,обставини та механізм травми;

-вміння клінічно обстежувати хворого;

вміння визначати необхідний обсяг лабораторної та інструментальної діагностики;

вміння аналізувати та інтерпретувати дані клінічних, лабораторних та інструментальних обстежень;

-вміння проводити диференційну діагностику;

-вміння визначати план лікування, тактику лікаря та покази до невідкладного оперативного втручання;

- вміння надавати невідкладну допомогу на всіх рівнях;