16. Порядок обліку прямих матеріальних витрат у собівартості продукції

Відпуск матеріалів на вир-во оформлюється лімітно-заборними картками, разовий відпуск – вимогами-накладними на відпуск матеріалів. Додатковий відпуск та заміна оформлюються актами.

Первинні документи групуються у розроблювальній таблиці (РТ-1) з метою розподілу витрат за місцями, видами продукції та напрямками діяльності. На етапі використання матеріалів здійсн. контроль обґрунтованого їх списання наступними методами:

1) документування відхилень від норм (відхилення оформлюються окремими документами, актами з указанням причин і сум відхилення; на підставі цих документів складаються рапорти для пояснення та інформування адміністрації).

2) метод обліку розкрою по партіях ( на кожну партію матеріалів, яка відпускається на вир-во виписується карта розкрою, в якій вказуються кількість фактично відпущених матеріалів; к-сть крою, який необхідно отримати по кожному виробу; к-сть фактично отриманого крою; відхилення від норм, їх причини та винні особи; на підставі них також складаються рапорти).

3) метод попередніх розрахунків за фактичною рецептурою (відхилення виявляються зіставленням фактично використаного набору матеріалів з їх витратою за нормами передбаченими технологією; застосов. в хімічній, харчовій промисловості).

4) інвентарний метод (проведення періодичних інвентаризацій в цехах по матеріалах не використаних у вир-ві, при цьому фактична витрата матеріалів визначається розрахунковим шляхом у вартісному вираженні: залишок на поч. міс.+вар-сть матеріалів отриманих зі складу – вар-сть залишку за даними інвентаризації).

Для визначення загальної вар-ті фактично використаних матеріалів наприкінці місяця склад. звіт про використання матеріалів. Звіт складається на підставі ЛЗК, вимог і актів на списання та дозволяє обґрунтовано списати матеріали на витрати вир-ва. Понаднормативні витрати повинні списуватися в Д90 «С/в реалізації» з К20 «ВЗ».

Вар-сть списаних матеріалів також залежить від обраного методу: ідентифікованої с/в, середньозваженої с/в, фіфо, ліфо (в Україні не використовується), нормативних витрат.

ТЗВ обліковуються на окремому субрахунку і списуються в Д рах-ків витрат відповідно до розподілу.

17. Порядок оцінки та обліку незавершеного виробництва. Облік напівфабрикатів власного виробництва

До НЗВ відносять продукцію,яка не пройшла всі етапи обробки,передбачених технологією вир-ва;вироби,якіне пройшли технічний контроль якості,а також витрати на виконання робіт та послуг,які ще не прийняті замовником. Найбільш точним методом визначення залишку НЗВ є інвентарний.Терміни проведення інвен-ії. встановлюється п/п або галузевими інструкціями і як правило на останній день місяця.До інвен-ної комісії входять керівники цехів,вироб. ділянок,спеціалісти технічної та бухг. служб.Складається інвен-ий опис,який передається в бухг-рію для оцінки НЗВ та визначення с/в ГП: НЗВ на кін.міс.=НЗВ на поч.. міс.+витрати на вироб-во-с/в РП; с/в ГП=НЗВ на поч.. міс.+Витрати за місяць-с/в остаточного браку-зворотні відходи-НЗВ на кін.міс.Якщо інвен-ія проводиться в ін.. терміни,НЗВ розраховується за плановою с/в.Метод визначення с/в НЗВ встанов. в наказі облікової політики.По результатах НЗВ може бути виявлене наступне:1)нестача НЗВ Д947К23;2)невикористанні матеріали Д20К23;3)несписані своєчасно забраковані вироби Д24К23;4)виявлена ГП,яка не була оприбуткована Д26К23.Фактична с/в НЗВ визначається в розрізі статей калькуляції.НЗВ і напівфабрикати власного вир-ва відображ. за оцінкою,що застосов. п/п.

Поняття напівфабрикату, як і поняття ГП, дуже умовне, особливо в тих випадках, коли вир-во пр-ції розбите на кілька окремих етапів. З одного боку, напівф-кат не може вважатися НЗВ, оскільки вже пройшов певні стадії вир-ва і являє собою продукт, який має свої визначені властивості, відмінні від вихідної сировини. Але з іншого боку, напівф-т - це продукт вир-ва, що не пройшов всіх етапів переробки. Отже, він не може бути визнаний ГП. Умовність полягає в тому, що не завжди і не всі продукти вир-ва повинні проходити всі етапи переробки і тоді вони стають не напівф-ми, а готовою до реалізації пр-цією. . Облік напівф-в вл. вир-ва. На п/п, які мають у своєму складі структурні підрозділи, виділені на самостійний баланс, або за умовами технології ведуть відособлений облік виробів, на р-ку 25 “Напівф-ти” відображають рух напівф-ів вл. вир-ва. Крім цього, облік напівф-в вл. вир-ва на окремому р-ку здійснюють п/п, у яких напівф-ти, крім використання у вир-ві, реалізують набік як ГП. Р-к 25 «Напівф-ти» признач. для обліку й узагальнення інф-ції про наявність і рух напівф-в власного вир-ва. Облік напівф-в ведуть на р-у 25 “Напівф-ти”, як правило, за с/в, однак можна застосовувати й планово-облікові ціни. В цьому випадку окремо обліковують відхилення від таких цін, які надалі розподіляють, та визначають факт. с/в напівф-в. Витрати на транспортування напівф-в від одного підрозділу п/п до іншого відносять на с/в напф-в. За Д р-ка 25 "Напівфабрикати" відображається над­ходження вироблених напівфабрикатів, за К — вибуття на­півфабрикатів унаслідок виробничого використання, продажу. Дебет р-ку 25 кореспондує з такими р-ми: 23, 37, 42, 71. Кредит з: 23, 24, 26, 27, 37, 47, 80, 84, 85, 93, 94, 99.