3. Бюджетування. Порядок укладання кошторисів

4. Класифікація витрат в системі управлінського обліку

В основу класифікації витрат в управлінському обліку покладено принцип: різні витрати для різних цілей, тобто мета, з якою здійснюють класифікацію, визначає її методику та склад окремих груп витрат.

1) За видами пр-ції, робіт, послуг. (Вид продукції в обліку є об*єктом витрат)

2) За способом віднесення до конкретних об*єктів витрати розрізняють: Прямі – це такі, що можуть бути безпосередньо віднесені на с/в певних видів пр-ції. Непрямі – це витрати, які не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об*єкту економічно доцільним шляхом. 3) За ступенем залежності від обсягу в-тва: Постійні – це витрати величина яких суттєво не змінюється при зміннах обсягу випуска пр-ції. Змінні – це такі розмір, яких прямо змінюється залежно від змін обсягу в-тва.

4) За економічним змістом: -матеріальні витрати; -витрати на оплату праці; -відрахування на соціальні заходи; -амортизація; -інші операційні витрати.

5) За видами до виробничого процесу: Основні – пов*язані безпосередньо з технологічним процессом. Накладні – пов*язані з обслуговуванням і управлінням в-твом. 6) За місцем виникнення: -за окремими цехами; -ділянками; -підрозділами; -місцями. 7) За ступенем залежності від прийнятого рішення: Релевантні – такі що можуть бути зміненні внаслідок прийнятого рішення. Не релевантні – витрати, які не залежать від прийнятого рішення.

8) За рівнем узагальнення: Маржинальні витрати – це витрати на в-тво однієї додаткової одиниці продукції. Середні – на в-тво одиниці пр-ції.

9) За моментом визнання: Дійсні витрати – це витрати, які потребують, які потребують виплати грошей, або витрачення інших ресурсів. Вони відображаються в момент їх здійснення. Можливі витрати – це вигоди, які витрачаються, коли вибір одного рішення потребує відмови від іншого рішення.

5. Класифікація витрат підприємства.

I. За видами продукції, робіт, послуг. Вид продукції в обліку називається об’єктом витрат.

II. За способом віднесення до конкретних об’єктів витрат: прямі, непрямі.

Прямі – це такі, що можуть бути безпосередньо віднесені на с/в певних видів продукції.

Непрямі – витрати, які не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об’єкта економічно доцільним шляхом. Вони, як правило, пов’язані з вир-вом кількох видів продукції та включаються у с/в за допомогою спец методів розподілу пропорційно певній базі, яка визначається підприємством і закріплюється в обліковій політиці.

До непрямих витрат відносяться ЗВВ (аморт виробничого обладнання та приміщень цехового призначення, з/п цехового персоналу, відрахування від неї, витрати на водопостачання, опалення по цеховим підрозділам). Такі витрати розподіляються між об’єктами пропорційно з/п виробничих робітників, машино-часам роботи обладнання, обсягам вир-ва. В тих вир-вах, де випускається 1 вид продукції, всі витрати є прямими.

III. За ступенем залежності від обсягу вир-ва: постійні, змінні.

До змінних ЗВВ належать витрати на обслуговування і управління вир-вом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні ЗВВ розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, з/п, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності звітного періоду.

До постійних ЗВВ відносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Постійні ЗВВ розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, з/п, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності. Нерозподілені постійні ЗВВ включаються до складу с/в реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних ЗВВ не може перевищувати їх фактичну величину.

Перелік і склад змінних і постійних ЗВВ установлюються підприємством.

IV. За економічним змістом:

- по економічним елементам;

- по статтям калькуляції.

Згідно П(С)БО16 виділяють 5 елементів: мат. витрати; з/п; на соц. заходи; амортизація; інші операційні витрати.

До елементу мат. витрати відносять:

-вар-ть сировини і основних мат-ів; покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів; паливо і енергії; буд мат-ів, запасних частин; тара і тарних мат-ів.

До елементу витрати на оплату праці:

-з/п за окладами; відрядними розцінками; премії; заочення; компенсаційні виплати; оплата відпусток.

До елементу відрахув. на соц. заходи:

-відрах. за встановленими ставками до Пенсійного фонду та інших фондів соц. захисту.

До елементу амортизація:

-амортизац. відрахув. по всіх основних заходах і немат. активах.

До елементу інші операц. витрати:

-вар-ть послуг зв’язку, охорони, банк. обслуговування, витр. на відрядження, аудит. Послуги, реклама, суми курсових різниць.

Ця класифікація використ. при складанні звіту про фін. результати форма№2. Вона не відображ. напрямку витрат. З метою аналіт. обліку і контролю виробн. витрат за їх цільовим призначенням використ. групування за статтями калькуляції. Воно застосовується не для всіх операц. витрат, а тільки для витрат, що включ. у с/в прод. Згідно П(С)БО16 до складу виробн. с/в відносять: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; ЗВВ.

Згідно з методичними рекомендаціями по формуванню с/в продукції промисловості облік виробничих витрат здійснюється за наступними статтями: сировина і матеріали, покупні напівфабрикати і комплектуючі вироби, роботи і послуги виробничого хар-ру сторонніх підприємств та організацій, паливо і енергія на технологічні потреби, зворотні відходи (вираховуються), основна з/п, додаткова з/п, відрахування на соц. страхування, витрати на утримання і експлуатацію обладнання, ЗВВ, витрати від браку, супутня продукція (вираховується).

V. За відношенням до виробничого процесу витрати на вир-во поділяються на основні (пов’язані безпосередньо з технологічним процесом: витрати сировини та матеріалів) і накладні (пов’язані з обслуговуванням і управлінням вир-вом: з/п начальнику цеху, освітлення, оренда).

VI. За місцем виникнення: за окремими цехами, ділянками, підрозділами.

VII. За ступенем залежності від прийнятого рішення розрізняють релевантні (такі, що можуть бути змінені внаслідок прийнятого рішення: величина прямих витрат на продукцію залежить від рішення про скорочення випуску) і не релевантні (витрати, які не залежать від прийнятого рішення: орендна плата, амортизація).

VIII. За рівнем узагальнення витрат розрізняють маржинальні витрати – це витрати на вир-во однієї додаткової одиниці продукції і середні – витрати на вир-во одиниці продукції.

IX. За моментом визнання можна розрізняти дійсні (витрати, які потребують виплати грошей або витрачення інших ресурсів; вони відображаються в момент їх здійснення) і можливі (втрати) – це вигоди, які втрачаються, коли вибір одного рішення потребує відмови від іншого рішення).