27. Характеристика методів обліку витрат і калькулювання собівартості продукції

Метод обліку витрат на вироб-во розуміють сукупність способів побудови аналіт. позицій з формування витрат з метою обґрунтованого калькулювання с/в продукції (робіт, послуг) і управління ними.Використовують основ. методи обліку витрат: простий(фактичні витрати обліковують за встановленими статтями витрат на весь випуск продукції. Середню собівартість одиниці продукції визначають діленням усіх виробничих витрат (витрат за кожною статтею) на кількість готової продукції) , попередільний(всі або деякі прямі витрати відображають в поточному обліку не за видами продукції, що виготовляється, а за переділами виробництва (навіть якщо з одного переділу можна отримати кілька видів продукції), позамовний(всі прямі основні витрати обліковують у розрізі встановлених статей за окремими виробничими замовленнями, які видають на заздалегідь визначену кіл-ть даного виду продукції), нормативний (суть його-витрати на виробництво обліковується з поділу їх на елементи обліку.1) витрати в межах норми;2) зменшення або збільшення витрат порівняно з нормою внаслідок змін норми).

Метод калькулювання – це спосіб групування витрат за об’єктами каль-ня та прийоми каль-ії як технічний засіб розрах-у с/в продукції.Розрізняти 2 методи кальк-ня с/в продукції : метод послідовного підсумування витрат;метод прямого накопичення витрат.Суть 1-го методу – с/в кінцевої ГП визначають на основі послідовного підсумування витрат,які враховують на окремих аналітичних р-ах. За прямого методу накопичення витрат с/в продукції визначається усіма витратами, які обліковуються на одному аналітичному р-ку. Згідно з рекомендаціями по форм-ню с/в продукції облік вироб. витрат здійснюють за статтями:1)сировина і матеріали(в-сть основ. матеріалів і сировини);2)покупні напівфабрикати,роботи і послуги сторонніх організацій;3)паливо і енергія на технологічні потреби;4)зворотні відходи(вираховуються)(оцінюються за 1)ціною можливого використання,якщо вони будуть використані в основ. вир-ві і за 2)повною ціною вихідного матеріала,якщо відходи реалізуються стороннім п/п і 3)за справедливою в-стю);5)основна з/п;6)додаткова з/п;7)відрах-ня нв соц..страхування;8)витрати на утриманняі експлуатацію обладнання;9)ЗВВ;10)втрати від браку;11)супутня продукція(вираховується).

28. Характеристика рахунку 23 «Виробництво» субрахунок «Допоміжне виробництво»

Р-ок 23 - призначений для узагальнення інфор. про витрати на вироб-о продукції (робіт,послуг). За Д р-ку 23 відображають прямі

матеріальні витрати (К20), розподілені ЗВВ(К91), втрати від браку з технологічних причин(К24),пряма з/п робітників вироб-ва(К66),відрах-ня від неї(К65),інші прямі витрати(К13,63,68), за К - вартість факт. виробничої с/в завершеної виробництвом ГП(Д26), зворотні відходи(Д20), факт. с/в напівфабрикатів (Д25),с/в невиправного браку(Д24). Залишок дебетовий.НЗВна кін.міс. визначається по результатах інвентаризації в цехах або розрахунковим способом: НЗВ на кін.міс.=НЗВ на поч.. міс.+витрати на вироб-во-с/в РП.

Залежно від хар-ру робіт допоміжні вир-ва поділяються на прості і складні. Прості надають однорідні послуги, або випускають один вид пр-ції. Наприклад: електростанція, водоканалізаційна служба... Особливістю обліку витрат простих цехів є те, що витрати не розподіляються між видами пр-ції, а збираються протягом місяця на р-ку 23 ( без р.91). Наприкінці місяця загальна сума витрат розподіляється між споживачами пропорційно кількості спожитих послуг. При цьому с/в одиниці пр-ції визначається діленням загальної суми витрат на загальну к-ть виробленої пр-ції чи послуг. В простих виробництвах відсутні залишки НЗВ. Складні допом. цехи надають різнорідні послуги або випускають кілька видів пр-ції, мають залишки НЗВ. Тому по них ведеться облік ЗВВ на р.91, а також визначається с/в НЗВ. Узагальнення витрат по допом.вир-ві здійснюється на р-ку 23 “ виробництво”, субрах. “Допоміжне вир-во” для кожного цеху. Особливістю допоміжних вир-в є те, що вони надають взаємні послуги, які оцінюються за плановою с/в або за факт.с/в поперед.періоду.