11.Знос і ремонт оз

Під строком використання (експлуатації) розуміють очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи використовуються підприємством, або шляхом їх використання буде виготовлений очікуваний підприємством обсяг продукції (товарів, робіт, послуг).

Амортизація – процес зносу і поступового перенесення вартості основних засобів на виготовлений за їхньою участю продукт.

Амортизаційні кошти надходять підприємству у складі виручки від реалізації готової продукції (робіт, послуг) і накопичується для подальшого використання як джерело відтворення вартості основних засобів.

Ремонт – це спосіб відтворення основних засобів (поряд із новим будівництвом і реконструкцією), який полягає в ліквідації ушкоджень, поломок, дефектів засобів праці та об’єктів соціального призначення.

Розрізняють поточний, середній і капітальний ремонт основних засобів.

У системі бухгалтерського обліку і звітності П(С)БО 7 усі витрати на поточний, середній і капітальний ремонти вважаються витратами, які здійснюються для підтримання об’єктів основних засобів у робочому стані й одержання початково визначеної суми майбутньої економічної вигоди від їх використання і включаються до складу витрат на виробництво, тобто списуються на собівартість продукції.

У системі податкового обліку на основі Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” діє інший принцип фінансування витрат на ремонт, здійснюється з

таких джерел: за рахунок віднесення до валових витрат будь-яких витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, в сумі, що не перевищує 10% сумарної балансової вартості всіх груп статей на початок звітного періоду; за рахунок інших фінансових джерел із віднесенням вартості ремонтів на збільшення балансової вартості груп 2,3 і 4 чи окремих об’єктів групи 1, пропорційно сукупній балансовій вартості таких груп та окремих об’єктів на початок розрахункового кварталу. Ці витрати в подальшому підлягають амортизації у складі відповідних груп основних засобів за чинними в податковому законодавстві нормами.

12. Класифікація цін. Складові елементи ціни.

Класифікація цін за ознаками:

в залежності від обслуговування сфери економіки: оптові, закупівельні, роздрібні, на продукцію будівництва;

за територією дії: єдині (загальнодержавні), республіканські, місцеві;

за терміном використання: постійні, тимчасові, сезонні, договірні;

за видом франко: призначення, відправлення, франко-склад продавця, франко-склад споживача, франко-єдині, франко-перевізник, франко-до борту, франко-на борт, франко-причал, франко-судно, всього 13 термінів згідно „Інкотермс – 2000 р.”;

за характером формування і економічним змістом: регульовані, вільні (ринкові);

за способом установлення та фіксації: тверді, рухомі, ковзкі, еластичні, ступеневі;

за способом отримання інформації: розрахункові, опубліковані (довідкові, нормативні, базові, прейскурантні);

за видом ринку: аукціонів, біржові, торгів, монопольні, картельні, попиту, пропозиції, ринкової рівноваги, світові;

за статистичною особливістю: середньостатистичні, питомі, поточні, порівняльні, незмінні, індексні, експортні, імпортні, прогнозні;

за новизною товарів: постійні та на нові товари, „зняття вершків”, психологічні, „проникнення на ринок”, „рух за лідером”, престижні, „витрати плюс прибуток”, змінні, довготермінові, гнучкі (еластичні), переважаючи, договірні, лімітні, проектні, орієнтовані, прогнозні.