44. Фактори росту виручки від продажу продукції.

Реалізація (продаж) – відвантаження (передання) продукції, а також підписання сторонами документів про виконані роботи, надані послуги.

Виручка від реалізації – кошти у вигляді грошового еквіваленту вартості продукції основного та допоміжного виробництва через систему цін.

Значення виручки – підприємство-виробник використовує кошти від реалізації продукції (робіт, послуг) для покриття витрат на виробництво і обіг, підтримку постійного продажу відтворення, поновлення фінансових ресурсів і отримання прибутку.

Виручка від реалізації є об’єктом оперативного планування, контролю та аналізу, бо від неї залежить нормальна фінансово-господарська діяльність підприємства.

Чинники росту виручки: обсяг продажу, рівень ціни, якість і асортимент продукції (робіт, послуг).

Методи розрахунку планового обсягу виручки від реалізації продукції (робіт, послуг): метод поасортиментного (прямого) розрахунку і метод укрупненого розрахунку.

Оперативний контроль за надходженням виручки від реалізації здійснюється постійно, бо від надходження коштів залежить фінансова стійкість підприємства, стан його оборотних засобів, своєчасність розрахунків з бюджетом, позабюджетними фондами, банками, постачальниками. Тобто виручка від реалізації є для підприємства основним джерелом надходження коштів.

Процес кругообігу коштів підприємства завершується реалізацією продукції (робіт, послуг) і надходженням виручки, що дає можливість створювати необхідні умови для відновлення наступного кругообігу.

45. Фактори, які впливають на розмір прибутку.

Прибуток підприємства – це перевищення доходів від його діяльності над сумою витрат. Прибуток являє собою єдину форму власних нагромаджень підприємства.

В залежності від рівня дії чинники поділяються на зовнішні (макроекономічні) та внутрішні (мікроекономічні).

До зовнішніх належать ті, що характеризують і впливають на ситуацію ринку, тобто збалансування попиту і пропозиції, державне регулювання цін, тарифів, відсотків, податкових ставок і пільг, штрафних санкцій та інше.

Внутрішні чинники поділяються на виробничі та поза виробничі. Виробничі чинники характеризують наявність і використання засобів і предметів праці, трудових і фінансових ресурсів. До поза виробничих чинників належать постачально-збутова і природоохоронна діяльність, соціальні умови праці та побуту тощо.

Із системи чинників виділяються узагальнюючі та комплексні: Узагальнюючі чинники, що впливають на прибуток: обсяг виробництва, ціна, собівартість. Їх сукупна дія відображається через асортимент і структуру продукції (робіт, послуг). Комплексні чинники характеризують вплив тенденцій розвитку економіки на фінансові результати. До них належать: технічне вдосконалення виробництва, підвищення його ефективності, покращення якості продукції.

Формування прибутку визначається широким колом чинників, які характеризують усі сторони фінансово-господарської діяльності підприємства. При цьому недоцільно поділяти ці чинники на основні та другорядні. Кожен чинник може забезпечити як високий рівень прибутку, так і спричинити істотні збитки.

Прибуток підприємства як фінансовий результат від його звичайної діяльності планується на рік, квартал, місяць за елементами, які його формують згідно стандартів бухгалтерського обліку.

46. Фiнансовi ресурси пiдприемств.

Під фінансовими ресурсами слід розуміти грошові кошти, що є в розпорядженні підприємств. Таким чином, до фінансових ресурсів належать грошові фонди й та частина грошових коштів, яка використовується в нефондовій формі. Основними джерелами формування фінансових ресурсів підприємств є власні та залучені кошти. До власних належать: статутний фонд, амортизаційні відрахування, валовий дохід та прибуток. До залучених - отримані кредити, пайові та інші внески, кошти мобілізовані на фінансовому ринку.

 Нині важливе місце в джерелах фінансових ресурсів належить пайовим та іншим внескам фізичних та юридичних осіб, членів трудового колективу. Водночас значно скорочуються обсяги фінансових ресурсів, які надходять від галузевих структур, обсяги бюджетних субсидій від органів державної влади. Збільшується значення прибутку, амортизаційних відрахувань та позичкових коштів у формуванні фінансових ресурсів підприємств. Усе це змушує підприємства виявляти ініціативу та винахідливість, нести повну матеріальну відповідальність. Потенційно фінансові ресурси утворюються на стадії виробництва, коли

створюється нова вартість, але саме потенційно, оскільки робітник за

верстаком виробляє не фінансові ресурси, а продукти праці у товарній формі.

Реальне формування фінансових ресурсів починається лише па стадії

розподілу, коли вартість реалізована і у складі виручки виділяють окремі

конкретні економічні форми реалізованої вартості. Ось чому, наприклад,

прибуток, хоч і створюють на стадії виробництва, однак кількісно його можна

визначити та використати лише під час вартісного розподілу.

У процесі формування фінансових ресурсів підприємств важливе значення має структура їхніх джерел. Підвищення питомої ваги власних коштів позитивно впливає на фінансову діяльність підприємств. Висока питома вага залучених коштів ускладнює фінансову діяльність підприємства та потребує додаткових витрат на сплату відсотків за банківські кредити, дивідендів на акції, доходів на облігації, зменшує ліквідність балансу підприємства, підвищує фінансовий ризик. Тому в кожному конкретному випадку необхідно детально продумати доцільність залучення додаткових фінансових ресурсів.