5. Визначення потреби під-ва в ок

Нормування оборотних коштів – це економічно обґрунтований розрахунок мінімальної потреби у фінансових ресурсах, необхідних підприємству для створення мінімальних запасів товарно-матеріальних цінностей, які забезпечують його нормальну роботу. Шляхом нормування оборотних коштів визначається загальна потреба господарських суб’єктів у власному оборотному капіталі, щоб забезпечити стійкий фінансовий стан підприємства, безперервність виробництва і реалізації продукції. Нормування оборотних активів на підприємстві здійснюється з врахуванням специфічних факторів господарювання. Враховується потреба підприємства у коштах на виробничі і невиробничі потреби, перспектива розвитку, відповідно до кошторисів витрат, бізнес-плану, який відбиває всі сторони комерційної діяльності.

У практиці використовуються два методи визначення потреби в оборотних коштах: прямий і економічний. Метод прямого розрахунку забезпечує розробку обгрунтованих норм і нормативів на кожному підприємстві з урахуванням багатьох факторів, які пов'язані з особливостями постачання, виробництва та реалізації продукції. Планування оборотних коштів здійснюється відповідно до кошторисів витрат на виробництво і невиробничі потреби та бізнес-плану, який охоплює й пов'язує виробничі й фінансові показники, створюючи саме цим умови для успішної комерційної діяльності та розвитку підприємництва. Визначення потреби в оборотних коштах здійснюється через їх нормування. Нормування оборотних коштів передбачає врахування багатьох факторів, які впливають на господарську діяльність підприємств. У разі заниження розміру оборотних коштів можливі перебої в постачанні й виробничому процесі, зменшення обсягу виробництва та прибутку, виникнення прострочених платежів і заборгованості, інші негативні явища в господарській діяльності. Надлишок оборотних коштів призводить до нагромадження надмірних запасів сировини, матеріалів; послаблення режиму економії; створення умов для використання оборотних коштів не за призначенням. 6.Головні принципи організації оборотних коштів

Матеріальною основою виробництва є виробничі засоби у вигляді знарядь праці та предметів праці. В процесі функціонування вони по різному переносять свою вартість на вартість готового продукту. За характером своєї участі у процесі виробництва вони поділяються на основні та оборотні. Оборотний капітал вкладається у оборотні засоби і засоби обігу, обслуговує їх економічний кругообіг та використовується для підтримки безперервності виробничого процесу. Після завершення кожного циклу виробництва (кругообігу) повністю відшкодовується у грошовій формі. Вкладається одночасно на усіх стадіях кругообігу і забезпечує єдиний процес. Оборотні засоби обслуговують сферу виробництва, споживаються в одному виробничому циклі та їх вартість повністю переноситься на вартість виготовленої продукції. Вони представляють собою мінімально необхідні для виконання виробничої програми запаси сировини, основних матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, допоміжних матеріалів, палива, запасних частин для ремонту, малоцінних і швидкозношуваних предметів, а також незавершеного виробництва .Засоби обігу хоча і не беруть участі безпосередньо у виробничому процесі, але є необхідним елементом для забезпечення єдності виробництва і обігу. Сфера їх функціонування створює передумови для виділення їх у самостійне поняття „засоби обігу”. Вони складаються із запасів готової продукції на складі підприємства; товарів, відвантажених покупцям; залишку грошових коштів на рахунку в банку і касі підприємства.оборотний капітал (оборотні активи) – це сукупність коштів, авансованих у оборотні виробничі засоби і засоби обігу для забезпечення безперервності процесу виробництва і реалізації продукції.Головні принципи організації оборотного капіталу:

– формування оборотних активів у мінімальних розмірах, достатніх для забезпечення безперервного виробничого процесу;– раціональне розміщення наявних оборотних активів на підприємстві; – самостійність підприємства щодо управління оборотними активами з врахуванням світових наукових розробок;

– сезонні потреби формуються за рахунок допоміжних джерел;– своєчасний фінансовий контроль за ефективністю використання оборотного капіталу.