37. Санація підприємства та джерела її забезпечення.

Санація – система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнання боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського стану боржника, а також задоволення в певному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника.

Мета санації – оздоровлення фінансового стану підприємства через здійснення системи заходів для попередження його банкрутства чи підвищення конкурентоспроможності.

План санації предбачає строк відновлення платоспроможності боржника, умови участі інвесторів у повному або частковому задоволенні вимог кредиторів та умови відповідальності інвестора за невиконання взятих згідно з планом санації зобов`язань.

План санації може містити наступні заходи, тобто види санацій: реструктуризація підприємства, перепрофілювання виробництва, закриття нерентабельних виробників, відстрочка або розстрочка платежів або прощення (списання) частини боргів, ліквідація дебіторської заборгованності, продаж частини майна боржника, погашення боргу інвестором, одерження кредиту для виплати вихідної допомоги працівникам боржника, які звільняються та інші способи відновлення платоспроможності боржника.

Санацію здійснюють через структурну перебудову виробництва шляхом зміни номенклатури продукції, подрібнення підприємства, зміну ринків збуту, злиття підприємства з більш потужними, випуск нових акцій та облігацій для мобілізації фінансового капіталу та інші заходи.

Внутрішній механізм фінансової санації підприємства полягає у мобілізації внутрішніх резервів фінансової стабілізації на відновлення плато спроможності та ліквідності. Цього можливо досягти збільшенням обсягів вхідних грошових потоків: збільшення виручки, реструктуризація активів, зниження собівартості продукції, зменьшення витрат різного характеру та інвестицій.

Зовнішня санація передбачає залучення додаткових фінансових ресурсів із зовнішніх фінансових джерел: альтернативна санація, зменьшення номінального капіталу з подальшим його збільшенням, безповоротна допомога власників та персоналу, емісія облігаційної конверсійної позики, залучення додаткових позик, державна фінансова підтримка санації підприємств.

38.Cклад та структура витрат та структура витрат на виробництво і реалізацію продукції

В процесі своєї виробничо-господарської діяльності підприємства здійснюють широке коло різноманітних витрат, зв’язаних із виробництвом і збутом продукції, розвитком і удосконаленням технології виробництва, задоволенням потреб колективу тощо.

Витрати підприємства характеризують у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах вартісну оцінку господарської, фінансової та соціальної діяльності. Визначення витрат має два аспекти – фінансовий і податковий. З точки зору фінансової діяльності до них належать усі реально проведені витрати. А з позиції оподаткування прибутку проводиться певні регламентування у встановленні валових доходів і валових витрат з метою визначення об’єкта оподаткування. Мета такого регламентування полягає у розмежуванні проведених витрат між валовими витратами (собівартістю) і прибутком, адже так чи інакше усі отримані доходи будуть витрачені. Якщо не обмежувати віднесення витрат на валові витрати, то прибуток, як облікова величина, взагалі зникає.

Тому в Законі України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.2002р. № 283/97-ВР дається слідуєте визначення валових витрат в статті 5: валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) – сума будь-яких витрат у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які виготовляються (придбаються) для їх подальшого використання у їх подальшої діяльності.

Згідно цього Закону до складу валових витрат включаються слідуючи шість груп витрат: прямі витрати; витрати подвійного призначення; витрати на утримання та експлуатацію таких об’єктів інфраструктури, що перебувають на балансі підприємства; витрати, пов’язані з виплатою або нарахування процентів за борговими зобов’язаннями; витрати на оплату праці працівників, що перебувають у трудових відносинах з підприємством; витрати сум внесків на соціальні заходи, до яких відносять збори на обов’язкове державне пенсійне страхування, добровільні внески до пенсійного рахунку працівників, додаткове пенсійне забезпечення (пенсійний план) тощо.

Згідно наказу Державного комітету промислової політики Кабінету Міністрів України від 02.02.2001р. № 47 класифікація витрат виробництва і обігу проводиться за слідуючи ми ознаками: за місцем виникнення витрат; за видом продукції; за видом витрат (за економічними елементами і за статтями калькулювання); за способом перенесення витрат на вартість продукції; за мірою впливу обсягу виробництва на витрати; за календарними періодами і швидкістю окупності; за єдністю складу витрат; за відношенням до собівартості пропозиції; за доцільністю витрат.

Витрати підприємства також розглядаються за такими ознаками: за напрямами фінансування (витрати на виробництво і реалізацію продукції, відтворення основних засобів, операційні заходи, соціальні цілі), за джерелами фінансування, за характером списання (на собівартість, на прибуток).