51. Фінансові причини виникнення неплатоспроможності (банкрутства) підприємства.

Головне завдання провадження справи про банкрутство підприємства полягає в якомога повнішому задоволенні вимог кредиторів, пред'явлених до боржника.

банкрутство - це визнана арбітражним судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури. Суб'єктом банкрутства вважається боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання визнано арбітражним судом. Порушення справи про банкрутство здійснюється за наявності формальних ознак фінансової неспроможності боржника. Вітчизняне законодавство виділяє дві такі ознаки: 1) Неплатоспроможність. Боржник вважається неплатоспроможним, якщо він неспроможний виконати свої платіжні зобов'язання, строк оплати яких настав. Зовнішньою ознакою неплатоспроможності боржника є припинення ним будь-яких платежів. 2) Загроза неплатоспроможності. Боржник перебуває під загрозою неплатоспроможності, якщо він передбачає неможливість виконати платіжні зобов'язання своєчасно.

3)перевищення заборгованості підприємства над вартістю його активів (майна). Неплатоспроможність такого підприємства настає з настанням строків виконання зобов'язань.

Після визнання боржника банкрутом, з рішення арбітражного суду, власників або в інших передбачених законодавством випадках відкривається ліквідаційна процедура. Ліквідаційна процедура - це задоволення вимог кредиторів через продаж майна та ліквідацію юридичної особи боржника. Здійснення ліквідаційних процедур проводиться ліквідаційною комісією. При цьому слід зазначити, що характер ліквідаційних заходів, які застосовуються в ході провадження справи про банкрутство, майже ідентичний тим, які здійснюються в разі ліквідації підприємств з інших ніж банкрутство причин, наприклад у разі ліквідації підприємства з рішення його власників.

52.Ціноутворення на підприємстві. Система цін.

Реалізація (продаж) продукції, а також виконання робіт і надання послуг здійснюється за певною системою цін.

Система цін – взаємозв’язані і взаємозалежні види цін, які формуються на єдиній методологічній основі під впливом економічних законів, що створює єдину систему цін в економіці України.Стратегія ціноутворення: вибір методів і методик ціноутворення за допомогою яких загальні принципи політики цін можливо реалізовувати на практиці.

Задача цінової стратегії: завоювання ринку, забезпечення виживання, максимізація прибутку, завоювання лідерства за показниками ринкової діяльності та якості товаруЕтапи встановлення ціни: визначення мети цінової політики, аналіз попиту і пропозиції, оцінка витрат, вивчення можливостей і цін конкурентів, вибір методу ціноутворення, прийняття кінцевого рішення про рівень ціни.Роздрібна ціна складається із наступних структурних елементів: собівартість, прибуток, акцизний збір, податок на додану вартість, торгова знижка для регульованих цін, або торгова надбавка для вільних (ринкових) цін.Формулюються регульовані роздрібні ціни за витратним механізмом за наступною схемою. В собівартість включаються витрати згідно з Наказом Держком промполітики Кабміну України від 2.02.2001 р. № 47, сума прибутку підприємства-виробника визначається відповідно граничного рівня рентабельності випуску продукції, акцизний збір вводиться у відпускну ціну за ставками у гривнях та у відсотках до вартості товару, згідно Наказу ДПА України від 19.03.2001 р. № 111, після включення податку на додану вартість отримуємо регульовану відпускну ціну і після врахування торгової знижки за встановленою ставкою визначається регульована роздрібна ціна.Формування вільних роздрібних цін теж відбувається за витратним механізмом за аналогічною схемою, а саме: в собівартість включаються витрати, сума прибутку підприємства-виробника визначається довільно, потім вводиться акцизний збір та податок на додану вартість і ці структурні елементи складуть вільну відпускну ціну, на яку довільно нараховується торгова надбавка і встановлюється вільна роздрібна ціна.