21.Метали, їх розташування в періодичній системі. Хімічні властивості.

Якщо в періодичній системі елементів провести діагональ від берілію до астату, то зліва знизу від діагоналі знаходяться елементи─ метали ( до них також відносяться елементи побічних груп). Найбільш типові метали знаходяться на початку періодів (починаючи з другого). Таким чином, із 107 елементів 85 є металами.

Для всіх металів характерний металевий блиск і непрозорість, метали мають хорошу електричну повідність і теплопровідність.

Х імічні властивості: атоми металів відносно легко віддають валентні електрони і переходять в додатньо заряджені йони. Тому метали є відновниками. Метали взаємодіють з більшістю неметалів. Взаємодія металів з кислотами є окісно-відновним процесом: Са+2Н⁺ Са²⁺+Н₂

Метали здатні витісньти менш активні метали з їх солей:

N i+CuSO₄ NiSO₄+Cu

А ктивні метали взаємодіють з водою:2Na+2H₂O NaOH+H₂

М етали, гідроксиди яких є амфотерними як правило взаємодіють з лугами: Ве+2КОН+2Н₂О К₂[Ве(ОН)₄]+Н₂

Таким чином, відношення металів до наметалів, кислотам, розчинам солей меншактивних металів, до води і лугів підтверджує їх головну хімічну властивість ─ відновну.

Метали можуть утворювати хімічні сполуки між собою ─ інтерметаліди(Na₂Sb, Ca₃Sb₂). Хімічний зв”язок в інтерметалідах переважно металевий. По зовнішньому вигляду вони схожі на метали.

Н.Х.

12.Основні типи хімічних зв’язків у сполуках. Мвз, ммо.

Хімічний зв”язок, що утворюється електроними парами наз.ковалентним. це двухелектронний і двуцентровий зв”язок. Сполуки з ковалентним зв”язком називаються гомеополярними або атомними. Розрізняють неполярний і полярний ковалентний зв”язок. У випадку неполярного ков.зв.електрона хмара зв”язку, розповсюджується в просторі симетрично відносно ядер обох атомів (О₂, Н₂, та ін.). У випадку полярного ков.зв.електрона хмара зв”язку зміщена до атому з більшою відносною електронегативностю(Н₂О). Ковалентний зв”язок утворюється не тільки за рахунок перекривання одноелектроних хмар, ─ це обміний механізм утворення ковалентного зв”язку. Можливий і інший механізм її утворення ─ донорно-акцепторний. В цьому випадку зв”язок виникає за рахунок двуелектронної хмари одного атома і вільної орбіталі іншого атома ( NH₄⁺).

Хімічний зв”язок між йонами, що зумовлена електростатичним притяганням, наз.йонним зв”язком. Сполуки, які утворені шляхом притягання йонів, наз.гетерополярними або йоними. Йонні сполуки утворюють атоми елементів, що різко відрізняються електронегативностями. В механізмі виникнення ковалентно-неполярного, ковалентно-полярного і йоного зв”язку нема принципової різниці, вони відрізняються лише ступенем поляризації. Якщо різниця електронегативностей (ΔХ) більша або рівна 2 сполука вважається йонною (CsF має гранично велике значення ΔХ=3,24), при ΔХ=0 ─ ковалентно-неполярний, все інше ковалентно-полярний зв”язок.

Металевий зв., що існує між йонами металів і здійснюється за допомогою відносно вільних електронів. Атоми здатні віддавати електрони при цьму перетворюючись на йони, вільні електрони при стикані з йонами, перетворюють його на атом.

Водневий зв.─зв”язок між атомами водню однієї молекули і сильно електронегативним елементом іншої молекули.

Метод валентних зв”язків (МВЗ) основні положення:

1. одиничний хімічний зв”язок утворюють два електрона з різними спінами, що належать різним атомам. При цьому відбувається перекривання хвильвих функцій електронів і між атомами виникає зона із значною електронною густиною. Це призводить до зменшення потенційної еенргії, тобто до утворення зв”язку.

2. Зв”язок знаходиться в тому напрямку, в якому можливість перекривання хвильвих функцій електронів, утворюючих зв”язок, найбільша.

3. Із двох орбіталей атома найбільш міцний зв”язок утворює та, яка сильніше перекривається орбіталлю іншого атома.

Метод молекулярних орбыталей (ММО). Для деяких молекул в утворенні хімічних зв”язків певну роль грають не електронні пари, а окремі електрони (наприклад йонизована молекула водню Н₂⁺). В багатьох багатоатомних часточках є неспарені електрони (наприклад вільні радикали). Ці факти , не пояснені МВЗ, добре пояснюються ММО. Якщо в МВЗ використовується хвильова функція, що описує рух двох електронів в молекулі Н₂, то ММО виходить з хвильвих функцій окремих електронів. Таким чином вважається, що кожен електрон в молекулі знаходиться на певній молекулярній орбіталі, що описується відповідною хвильвою функцією.

Н.Х.