18. Найважливіщі сполуки фосфору. Фосфорна к-та.

В природі зустрічається майже завжди у вигляді солей фосфорної кислоти: фосфорит(Са₃(РО₄)₂), гідроксилапатит (3Са₃(РО₄)₂·Са(ОН)₂), фторопатит(3Са₃(РО₄)₂·СаF₂) та ін.

Для фосфору найбільш характерний ступень окиснення +5.

Оксиди. Фосфор утворює декілька оксидів. Найважливіші це Р₄О₆ і Р₄О₁₀ (часто записують в скороченому варіанті: Р₂О₃ і Р₂О₅). Оксид фосфору (ІІІ) ─ воскоподібна кристалічна маса, одержується спалюванням фосфору при недостачі кисню. Сильний віднивник. Отрута. Оксид фосфору (V)─ білий гігроскопічний порошок, одержується при горінні фосфору у надлишку кисню. Енергічно взаємодіє з водою, віднімає воду від інших сполук. використовіється як осушувач газів і рідин.

Кислоти. . Оксид фосфору (V) при взаємодії з водою утворює триметафосфорну кислоту Н₃(РО₃)₃ (скорочено─ НРО₃), при кип”ятінні якої з надлишком води утворюється фосфорна кислота Н₃РО₄; при нагріванні Н₃РО₄ утворюється дифосфорна кислота Н₄Р₂О₇.

Найбільше практичне значення має фосфорна кислота, т.я.її солі─ фосфати використовують в якості добрив.

Фосфорна кислота не є окисником і не розкладається при нагріванні. В промисловості одержується двома способами.

1 . Екстракційний. Помілений фосфат кальцію обробляють сірчаною кислотою: Са₃(РО₄)₂+3Н₂SO₄ 2Н₃РО₄+3Са SO₄

сульфат кальцію випадає у вигляді осаду, а кислота залишається в розчині. Таку кислоту використовують на одержання добрив.

2. Термічний. Спочатку одержують фосфор (відновленням природного фосфору в електропечи). Після цього його окислюють до Р₄О₁₀, а останій сполучають з водою і одержують чисту кислоту (80%).

Солі фосфатної кислоти. Т.я.фосфатна кислота є трьохосновною, то вона утворює солі трьох типів: фосфати, гідрофосфати, дигідрофосфати. Всі фосфати лужних металів і амонію розчинні у воді, із кальцієвих солей у воді розчинні лише дигідрофосфат.

Добрива. Фосфорні добрива─ це кальцієві і амонійні солі фосфорної кислоти. Розрізняють такі фосфорні добрива: фосфоритна мука (тонко помолоті фосфорити, містить головним чином Са₃(РО₄)₂), простий суперфосфат (містить Са(Н₂РО₄)₂ і Са SO₄), двойний суперфосфат (Са(Н₂РО₄)₂), преципітат (СаНРО₄·2Н₂О), косна мука ( одержується перероботкою костей домашніх тварин, містить Са₃(РО₄)₂), амофос( містить солі NH₄Н₂РО₄ і (NН₄)₂НРО₄).

Н.Х.

1.Основні стехіометричні закони хімії

стехіометрія─ розділ хімії, в якому розглядаються масові і об’ємні відношення між реагуючими речовинами. До основних законів стехіометрії відносять:

1. закон збереження мас речовин

2. закон сталості складу

3. закон еквівалентів

4. закон об’ємних відношень

5. закон Авогадро.

Закон збереження мас речовин вперше сформульований Ломоносовим: маса речовин, що вступають в хімічну реакцію, дорівнює масі речовин, що утворюються в результаті реакції.

Закон сталості складу вперше сформулював Пруст: будь-яка речовина незалежно від способу добування завжди має сталий якісний і кількісний склад. Розвиток хімії показав, що крім речовин сталого складу (дальтонідів) існують сполуки змінного складу (бертоліди), у зв”язку з цим існує сучасна формуліровка даного закону: склад сполук молекулярної будови, тобто тих, що складаються з молекул, є сталим і не залежить від способу одержання. Склад сполук з не молекулярною будовою (атомною, йонною, металевою рещіткою) не є сталим і залежить від умов одержання.

Закон еквівалентів відкритий Ріхтером: речовини взаємодіють між собою в кількостях, пропорційних їх хімічним еквівалентам.

Закон об”ємних відношень встановлений Гей-Люссаком: об”єми газів, що вступають в реакцію при однакових умовах відносяться один до одного як прості цілі числа (коефіцієнти).

Закон Авогадро: в рівних об”ємах різних газів при однакових умовах міститься однакова кількість молекул. При нормальних умовах 1 моль газу займає об”єм 22,4 л і містить 6,02·10²³ молекул.

Н.Х.

9.Хімічний символ елементу і хімічна формула.

Елементи прийнято позначати хімічними знаками (символами). Символ елементу складається з першої або першої і одної з наступних літер латинської назви елементу. склад складних речовин позначається за допомогою хімічних формул ( наприклад формула H₂SO₄ показує, що це сірчана кислота, 1 моль якої містить 2 моль атомів водню, 1 моль атомів сірки і 4 моль атомів кисню).формулами позначають і молекули простих речовин, якщо відомо із скількох атомів складається молекула. Однак якщо речовина має атомну або металеву структуру або не відомий атомний склад молекули, то його зображають хімічним знаком елементу (наприклад Al, C, Fe). Хімічну формулу речовини можна встановити за результатами аналізу її складу.

Існують такі типи хімічних формул :

1. молекулярна формула (відображає справжнє число атомів)

2. емпірична (відносне число атомів)

3. графічна (вказує порядок сполучення атомів у молекулі)

4. структурна (послідовність і порядок розміщення ат.)

За допомогою хімічних формул можна розрахувати масові частки кожної складової, відношення між різними складивими, відносну молекулярну масу.

Н.Х.