76. Поняття, форма договору банківського вкладу. Види банківських вкладів.

Договір банківського вкладу (депозиту) — це договір, за яким одна сторона (банк), що прийняла від другої (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), яка надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід у іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. ДБВ, в якому вкладником є фіз. особа, — публічний договір. ДБВ укладається у письмовій формі. Остання вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, банківськими правилами та звичаями ділового обігу. Види ощадних сертифікатів: купонний, безкупонний, процентний; іменні та на пред’явника. Види вкладів: 1) залежно від виду валюти: в. в нац. валюті; в. в іноз. валюті; 2) залежно від строку та порядку повернення грош. коштів: на вимогу; строкові; накопичувальні; умовні; 3) залежно від х-ру сплати %: авансом; щомісячні; щоквартальні; щорічні; після закінчення строку договору. ДБВ укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За ДБВ незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. У ЦК передбачене внесення грошових коштів на рахунок вкладника іншою особою. ДБВ може бути укладений також на користь третьої особи. Визначення імені фіз. ос. або найменування юр. ос., на користь якої зроблений вклад, є істотною умовою договору банківського вкладу.

77. Поняття та зміст договору банківського рахунку.

Договір банківського рахунку(ДБР) — це договір, за яким банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка) грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за ним. ДБР є двостороннім, оплатним та консенсуальним. Проте серед науковців існують розбіжності щодо того чи є він є консенсуальним чи реальним. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи йому право безперешкодно розпоряджатися ними. Банк не має права відмовити у відкритті рахунка, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом чи банківськими правилами. Банк зобов'язаний: 1) вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду; 2) зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений ДБР або законом; 3) за розпорядженням клієнта видавати або перераховувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений ДБР або законом. Клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором. Істотними умовами ДБР є: предмет (грошові кошти), строк, вид банківських операцій, місце здійснення банківських операцій. Банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта. У разі розголошення банком відомостей, що становлять банківську таємницю, клієнт має право вимагати від банку відшкодування завданих збитків та моральної шкоди.