Навчально-методичний комплес з предмету«основ терапії» Перша долікарська допомога при пораненнi

Підготувала:

Викладач-методист Шапоренко Л.В.

Рани (Vulnera) — відкрите механічне ушкодження шкіри, слизової оболонки, також вглиб лежачих тканин та органів характеризується біллю, кровотечею, зяянням, іноді порушенням функцій. Незначне ушкодження цілісності тільки епідермісу називають подряпинами (садна). У рані розрізняють: края, стінки, дно, порожнину.

Дно — найбільш глибока частина рани, яка складається з різних тканин (від глибини та локалізації ушкодження). Раневий канал — проміжок між краями рани. Форма та величина рани залежить від характеру поранення. Раневий отвір — овальний, округлий, трикутний, серповидний, зірко видний.

Якщо частина тіла пробита, рана називається наскрізною (є вхідний та вихідний отвір). Проникаюча рана — при прободінні різучим предметом стінки анатомічної порожнини (капсула суглоба, очеревина) — є тільки вхідний отвір. Тому при пораненні виникає тяжка паталогічна реакція — ранева хвороба. Під нею розуміють симптомокомплекс місцевих та загальних нейрогуморальних порушень в організмі, викликаних пораненням і наступним розвитком токсикоінфекційних процесів.

Види ран (в залежності від характеру раневого предмету та механізму дії) Колоті рани (V. punctum)— наносяться колючими предметами: штиком, голкою, вилами, цвяхами, шилом і т. д. Мають невеликий зовнішній отвір та різну глибину раневого каналу. Частіше колоті рани проникають у порожнини, викликаючи пошкодження суглобів, судин, нервів, паренхіматозних та порожнистих органів.

Різані рани (V. Incicum ) наносяться гострими ріжучими предметами: скальпелем, бритвою, склом, залізом і т. д. Мають рівні краї та стінки, значне зяяння (особливо в середній частині) та кровотечу. Ступінь зяяння залежить від еластичності скорочення шкіри, тому розрізи паралельно шкірним складкам або з урахуванням напруженості розходяться менше. Некротизованих тканин мало. Різані рани загоюються з утворюванням тонкого непомітного рубця.

Ушиблені рани ( V. Contusum )- під дією тупого предмену (удар палкою, копитом коня, рогом, падіння на тверді предмети). В ділянці дії проходить: розрив шкіри, сильний ушиб м’язів, нервів та інших тканин (або роздавлювання), нерідко перелом кісток, невеликі крововиливи. Кровотеча незначна. Больові імпульси припиняються — рановий ступор (тимчасова втрата нервовими закінченнями, які проводять імпульси). У місцях ушибу та навколо рани в залежності від характеру і сили травми визначають явища некробіозу (можливий перехід в некроз, наявність внутрішньо-тканинних гематом, розлад проникливості судинної стінки). Тканини — кровопостачання і інервації добре живильне середовище для розвитку раневої інфекції та гнійно-гнильного запалення в прилеглих до ранового каналу тканин, тому при ушиблених ранах завжди е так звана зона резерву некрозу, в якій виникають гнильні процеси.

Рвана рана (V. laceratum)- утворюється при розриві тканин гострокінцевими предметами, діючими в косому направленні (кігті хижаків, залізні крючки, сучки дерев). Тканини різної еластичності та міцності (легко рвуться, мя’язи, фасціїї сухожилки), трудніше шкіри; розриви бувають неоднакові. Раневий канал — різної глибини та має властиве йому розширення. Краї нерівні, зазубрені, із значним відривом шкіри. Біль сильна під час поранення, потім зменшується, сильне зіяння. В рані багато розірваних тканин — також благо приємне середовище для мікроорганізмів.

Кусана рана (V. morsum) — наносяться зубами свійських та диких тварин (собаки, вовки, свині, ведмеді, рисі). Симптоми: ушиб, розрив тканин. Можливість заразитися сказом. При великих ушкодженнях нерідко виникає сепсис із загибеллю тварин.

Розміжжена рана (V. conguasatum)

- під дією значною сили та тиску ранячого предмену (гусениць трактору, колес

Автомобілю, під час зштовхування з предмету).

- Тканини та органи розможжені та просочені кров’ю.

- З рани звисають обривки фасціїв і сухожилків.

- Кровотеча може бути відсутня.

- Біль слабка (розрив нервових закінчень).

- Навколо кровопотоки та садна.

Такі рани потребують невідкладної хірургічної обробки (багато некротизованих фокусів).

Вогнепальна рана (V. sklopetarium)- розрізняють рани кульові (пістолетні, з рушниці), осколочні (осколки бомб, снарядів). Поранення бувають: сліпими, сквозними та дотичними. Поранення осколками, шротом — множинні сліпі.

Наскрізна рана- вхідний та вихідний отвори; сліпа рана — тільки вхідний отвір; дотична — ушкоджені поверхневі тканини (шкіра, підшкірна клітковина, м’язи). Ушкодження тканин не тільки в зоні дотику з раневим предметом, але і за його межами, що з’язана з явищами бокового удару.

Отруєна рана — при укусах отруєними зміями, скорпіонами, тарантулами, осами, бджолами або попадання в рану хімічних та отруйних речовин. Рани отруєні хімічними речовинами MIXTU вибух хімічних снарядів, попадання в рану гербіцидів та отрутохімікатів).

Комбіновані рани- бувають:

- колото-ушиблені рани (викликаються тупим конусовидним предметом, тупими вилами, цвяхами).

- колото-різані (нанесення кинджалом, ножем).

- ушиблено-рвані (розрив тканин тупим гачком, бортом автомашини).

Хірургічні ранн (операційні)

- зазвичай не мають патогенних мікроорганізмів, їх називають асептичними. Всі випадкові рани, як правило, забруднюються мікробами — інфіковані або ускладнені інфекцією. Термін розвитку інфекції залежить від виду мікроба, його вірулентності, наявності живильного середовища та резистентності організму. Найбільш швидко розвивається анаеробна інфекція (газова).

Забій головного мозку. За своїм перебігом забій головного мозку поділяється на слідуючі форми:

• Легка.

• Середня.

• Важка.

При забої головного мозку в мозковій тканині виявляються вогнища некрозу, крововиливи. Величина останніх та їх розповсюдженість залежить від форми забою. Основною відмінністю від струсу головного мозку є наявність так званої вогнищевої симптоматики, тобто симптомів ураження певних функціональних ділянок головного мозку. Наприклад при забої лівої тім `яної ділянки можуть виникнути симптоми розладу мовлення, слабкість в правих кінцівках.

Перша допомога припораненнi голови :

1. Надати хворому горизонтальне положення.

2. Суворий охоронний режим.

3. Знеболення, седація.

4. Холодна грілка на голову.

5. Боротьба з порушенням життєво-важливих функцій: відновлення прохідності дихальних шляхів (усунення западіння язика, видалення з ротової порожнини сторонніх предметів, при неадекватному диханні – штучна вентиляція легень). При наявності кисневої подушки – оксигенотерапія. При розладах серцевої діяльності – непрямий масаж серця.

6. Негайна доставка в лікувальний заклад.

Перша допомога при пораненнi шлунка :

Відкриті поранення живота - це глибокі рани, проникаючі через черевну стінку із ушкодженням черевних органів, головним чином кишківника. Бувають випадки, коли при великих ранах через отвір поранення на поверхню тіла виступають кишки. У таких випадках у поранених швидко розвивається шок. При наданні першої допомоги, незважаючи на те, що вид кишок, що вивалилися з рани, може викликати у присутніх почуття безпорадності, необхідно діяти швидко й рішуче.

1.При пораненні одного тільки живота рану слід обробити відповідно загальним принципам обробки ран.

2Якщо з рани назовні вивалюються черевні органи, то їх ні в якому разі не можна вправляти у рану. Органи, що вивалилися, прикривають чистою марлею, на яку накладають товстий шар вати;

3. оброблену таким чином рану перев'язують.

4. Необхідно вжити всіх протишокових заходів, за винятком пиття.

5.терміново транспортувати пораненого в лікарню; під час перевезення постраждалий повинен лежати із зігнутими в колінах ногами.

Закриті поранення живота виникають в результаті прямого впливу травмуючої сили, головним чином при падінні животом на твердий предмет, при ударі кулаком, при стусані в живіт. Часто при цьому виникає внутрішня кровотеча з травмованих черевних судин, з розірваної печінки, селезінки та нирок. При розриві кишок або шлунка виникає запалення очеревини. За таких поранень розвивається шок. У постраждалого спостерігаються сильні болі в животі, нудота, живіт твердий, напружений. Потерпілий блідий, не може стояти. Перша допомога при таких пораненнях повинна бути надана швидко для запобігання наслідків, спричиняючих кровотечу і запалення очеревини. Не можна ні напувати, ні годувати.

1. потерпілого, потрібно укласти його в напівсидячому положенні із зігнутими ногами,

2. на живіт покласти холодний компрес,

3. прийняти протишокові заходи,

4. швидко доставити в лікарню.

Перша допомога при проникаючому пораненні грудної клітини :

Про проникаюче поранення грудної клітини свідчать кровохаркання, свистячий звук при вдихах і видихах, бліді шкірні покрови, частий і слабкий пульс. При видиханні з рани вилітає кров'яниста рідина і згустки крові.

Найперша і невідкладна задача полягає в накладенні на рану герметизуючої пов'язки, що перекриває доступ повітря в плевральну порожнину, перешкоджає піджиманню (спаденню) легені і подальшому порушенню подиху і кровообігу. Для цього можна використовувати чисту клейонку, обгортку від бинта чи вати, міцно зафіксовані бинтом, косинкою чи пластирем на місці поранення.

Потерпілому варто надати напівсидяче положення чи укласти його на поранений бік.

Травми грудної клітини. Поділяються на закриті та відкриті, відкриті в свою чергу поділяють на проникаючі та непроникаючі. До закритих відносяться такі травми, при яких не відмічається пошкодження цілісності грудної стінки. До відкритих ушкоджень належать різноманітні рани. Для проникаючого поранення характерно пошкодження цілісності паріетальної плеври.

Закрита травма грудної клітини. До цього виду травми відносять поодинокі чи множинні переломи ребер (ускладнені – при приєднанні гемо чи пневмотораксу, та неускладнені), струс грудної клітини, забій, розриви органів грудної клітини.

Частим проявом є розвиток пневмотораксу.

Пневмоторакс – це симптомокомплекс, основним проявом якого є надходження атмосферного повітря в плевральну порожнину, супроводжується явищами гострої дихальної недостатності. Надходження повітря може здійснюватись через пошкоджену грудну стінку, або через пошкоджене бронхіальне дерево.

Перша медична допомога:

1. Знеболення.

2. Дихальні аналептики (сульфокамфокаїн)

3. Оксигенотерапія.

4. При відкритому пневмотораксі – оклюзійна пов `язка.

5. При клапанному – торакоцентез.

Кровотеча - це витікання крові із кровоносних судин через порушення їхньої цілісності. Причиною кровотечі може бути ушкодження судин внаслідок травмування (укол , поріз, удар). Розрізняють кровотечі зовнішні й внутрішні (кров виливається із внутрішніх органів в оточуючі їх тканини чи порожнини). Інтенсивність кровотечі залежить від кількості ушкоджених судин, їх калібру, виду ушкодженої судини (артерія, вена, капіляр), рівня артеріального тиску, стану системи, що згортає кров.

Види кровотечі:

У залежності від того, куди виливається кров Кровотечі бувають зовнішні і внутрішні. При зовнішній кровотечі кров витікає через рану в шкірі та у видимих слизових оболонках або з порожнин. При внутрішній кровотечі кров виливається в тканини й органи тіла; це називається крововиливом. Швидка значна втрата крові є дуже небезпечною, оскільки супроводжується зниженням кров’яного тиску, порушенням кровопостачання мозку, серця і всіх інших органів. Тому вона буває причиною загибелі людей, яких ще можна було б врятувати, надавши своєчасно першу допомогу. Розрізняють капілярну, венозну і артеріальну кровотечі.

За походженням кровотечі бувають травматичними, викликаними пошкодженням судин, та нетравматичними, пов'язаними з їхнім руйнуванням яким-небудь патологічним процесом або підвищеною проникністю судинної стінки.

У залежності від того, які судини були пошкоджені, та методів зупинки, кровотечі поділяють на:

артеріальну

венозну

капілярну

паренхіматозну

комбіновану

Також кровотечі поділяють за швидкістю крововтрати: незначна, середня, тяжка, профузна; та за об`ємом уже втраченої крові - IV ст.

Ознаки кровотеч :

Артеріальна кровотеча - кров, яскраво-червоного кольору, викидається з рани сильним пульсуючим струменем. Ця кровотеча найнебезпечніша і дуже інтенсивна.

Венозна кровотеча - кров, темно-вишневого кольору, витікає менш інтенсивно, рідко носить загрозливий характер.

Однак потрібно пам'ятати, що при пораненні вен шиї і грудної клітки є небезпека виникнення в судинах негативного тиску підчас глибокого вдиху. Пухирці повітря, проникаючи з потоком крові в серце, можуть викликати закупорку серця і кровоносних судин (повітряну емболію ) та стати причиною смерті.

Капілярна кровотеча - така кровотеча спостерігається при неглибоких порізах шкіри, садинах. Завдяки зсіданню крові капілярна кровотеча припиняється самостійно.

Паренхіматозна кровотеча виникає в разі пошкодження печінки, нирок, селезінки і завжди небезпечна для життя. Самостійної зупинки кровотечі майже ніколи не відбувається.

У деяких випадках кровотеча може стати небезпечною не через кількість крові, яка витікає з ушкодженої судини, а внаслідок того, що кров викликає стискування життєво важливих органів. Так, скупчення крові в серцевій сорочці може привести до стискування серця (тампонаді) та його зупинці, а скупчення крові в порожнині черепа приведе до стиснення мозку й смерті. При крововиливах у міжтканеві простори утворюються гематоми .

Кровотечі небезпечні тим, що зі зменшенням кількості циркулюючої крові погіршується діяльність серця, що в свою чергу, знижує постачання киснем життєво важливі органи (мозок, нирки, печінку). Це прискорює розвиток термінальних станів.

Комбінована кровотеча Зустрічається частіше при політравмі, коли одночасно два і більше види кровотеч, наприклад артеріально-венозна.

Способи та правила зупинення кровотеч :

В умовах подання першої допомоги можливе тільки тимчасове або попереднє зупинка кровотечі на період, необхідний для доставки потерпілого до лікувального закладу.

Найшвидший та доступний спосіб тимчасового зупинка артеріальної кровотечі - пальцеве притискування артерії до кістки вище (потоку крові) місця поранення.

1. Скронева артерія. її притискують одним пальцем до скроневої кістки спереду вушної раковини на 1-1,5см. від неї при кровоточивих ранах голови.

2. Нижньощелепну артерію притискують одним пальцем до кута нижньої щелепи при кровоточивих ранах на обличчі.

3. Сонна артерія. Цю артерію притискують нижче (ближче до серця) її поранення до шийних хребців. Потім накладають стискальну пов'язку, під яку на пошкоджену артерію підкладають щільний валик з бинта, стерильних серветок або вати.

4. Підключична артерія. її притискують до першого ребра в ямці над ключицею, коли кровоточива рана розташована високо на плечі, в області плечового суглобу або в пахвинній впадині.

5. Пахвинна артерія. її притискуютьдо голівки плечової кістки, при рані в області середньої або нижньої третини плеча, для цього, опираючись одним пальцем на верхню поверхню плечового суглоба, іншими пальцями здавлюють артерію.

6. Плечову артерію притискують до плечової кістки з внутрішньої сторони плеча збоку від двоголового м'яза, якщо рана розташована в нижній третині плеча або на передпліччі.

7. Променеву артерію притискують до підлягаючої кістки в області зап'ястка великого пальця при пошкодженні артерії кисті.

8. Стегнову артерію притискують в паховій ділянці до лобкової кістки таза шляхом

натиснення кулаком.

9. Підколінну артерію притискують вобласті підколінної ямки при рані гомілки або стопи,

для чого великі пальці кладуть на передню поверхню колінногосуглоба. а іншими притискують

артерію до кістки.

10. Артерії тилу стопи можна притиснути до підлягаючих кісток стопи, а потім накласти

стискальну пов'язку. При сильних кровотечах накласти джгут на ділянку гомілки.

Притискування артерій пальцем вимагає значних зусиль. Навіть фізично сильна і добре підготовлена людина може здійснювати його не більше 15 - 20 хвилин. Тому, зробивши пальцеве притискування судини, негайно накладіть джгут, закрутку або стерильну пов'язку. Імпровізованим джгутом може служити скручена хустка або ремінь.

Ніколи не використовуйте як закрутку ліску, капронову нитку, тонкий дріт. Ними можна перерізати м'які тканини.

Щоб через кілька днів на місці травми не утворилася інфікована рана, потрібно правильно обробити її в моменту шкодженн я. Рану можна промивати тільки 3% розчином перекису водню. Шкіру навколо рани можна протерти спиртом, горілкою, самогоном, йодом, кип'яченою водою з милом, не допускаючи влучення рідини в рану, тому шо, потрапивши в рану, дія йоду або спирту викличе загибель живих клітин та утруднить загоєння. Перед накладанням пов'язки не кладіть на рану вату, тому шо ватяні волокна присохнуть до поверхні рани і потім видаляти їх буде дуже складно. Перед обробкою рани треба вимити руки з милом і протерти їх спиртом. Малюнок 3.2.

Зупинка кровотечі

За допомогою стискальної пов'язки. Малюнки 14.1 - 14.3.

За допомогою закрутки. Малюнки 14.4- 14.6.

Малюнок14.4 - зав'язування вузла;

Малюнок 14.5 - закрутка за допомогою палички;

Малюнок 14.6 - закріплення палички.

Правила накладання джгута

Джгут накладають вище місця кровотечі, ближче до рани, на одяг або м'яку прокладку з бинта. Накладають з такою силою, щоб зупинити кровотечу. Якшо джгут накладений недостатньо туго, то артеріальна кровотеча посилюється, оскільки здавлюються тільки вени, по яких здійснюється відтік крові з кінцівки.До джгута підкладають записку з точним зазначенням дати, часу (годин та хвилин) його накладання. Перетягнуту джгутом кінцівку тепло вкривають. Джгут варто тримати не більше 1.5 -2 годин. У тих випадках, коли з моменту накладання джгута пройшло 2 години, треба зробити пальцеве притиснення артерії, потім послабити джгут на 5 — 10 хвилин і знову накласти його вже вище попереднього місця.

За допомогою згинання кінцівки. Малюнки 15.1 - 15.6. За допомогою джгута.

Типові місця накладання кровоспинного джгута при кровотечі з артерій. Малюнки 16.1 - 16.6.

Кровотеча з носа:

Посадіть дитину над відром або інший ємністю, попросивши його опустити голову. Дитина повинна дихати ротом і не ковтайте кров. Щільно затисніть ніс на кілька хвилин. Якщо кровотеча не припиниться, спробуйте ще раз. Якщо кровотеча не зупиняється, обережно введіть згорнуту марлю (змочену перекисом водню або іншою речовиною, що звужує судини) в ніздрю, з якої тече кров. Притисніть лід до кровоточить ніздрі або до шиї (збоку або ззаду). Якщо кровотеча продовжується більше 30 хвилин, доставте дитини в найближчий медичний заклад. У носі безліч кровоносних судин, у тому числі дрібних артеріол, які легко кровоточать. Кровотечі з носа частіше трапляються взимку, коли опалення висушує слизову носа, на ній утворюються кірочки, які дитина зриває, витягаючи з носа і сморкаясь. Іноді кровотечі з носа свідчать про серйозні проблеми - наприклад із згортанням крові.

Невідкладна допомога.

1.. Попросіть дитину лягти.

2. Зателефонуйте лікаря або в "Швидку допомогу".

3. Зігрійте дитини, укрийте його простирадлом або ковдрою, підкладіть щось знизу, якщо він лежить на холодній або вологій поверхні.

4. Якщо дитина у свідомості і може пити, запропонуйте йому трохи чаю або води. Якщо він без свідомості і кровотеча в черевній порожнині, давати йому рідину можна.

5. Якщо зупинити кровотечу не вдається через пошкодження, переломів або рваних ран кінцівки, накладіть джгут.

6. Як джгута можна використовувати будь-яку широку стрічку тканини. Ніколи не користуйтеся дротом, шнурками та іншими подібними матеріалами. Накладіть джгут на верхню частину кінцівки вище рани. Зауважте вузол, просунувши в нього коротку палицю, зробіть ще один вузол, а потім обертайте палицю, поки тканина не затягнеться так туго, що кровотеча припиниться.

7. Якщо допомога запізнюється, палять слід послаблювати кожні 20 хвилин. Якщо кровотеча припинилася, не затягуйте джгут, але будьте готові знову накласти його, якщо кровотеча відновиться. По дорозі до лікарні постійно стежте за джгутом. Тепер ми знаємо, які існують види кровотеч, перша допомога при кровотечах.

Кровохаркання та легенева кровотеча

Кровохаркання та легенева кровотеча належать до невідкладних станів, які можуть виникнути при патології легенів. Розподіл цих двох станів досить умовний. Так, під кровохарканням розуміють виділення невеликої кількості крові з харкотинням під час кашлю, а під кровотечею із легенів - виділення досить великої кількості крові з кашлем.

Етіологія. Як правило, кровохаркання та кровотеча спостерігаються при захворюваннях легенів, які супроводжуються розпадом або розривом тканин легенів. При цьому часто виникає розрив судин, що і є безпосередньою причиною кровотечі. Найчастіше кровохаркання та легенева кровотеча виникають при туберкульозі легенів, бронхоектазах, абсцесі, інфаркті легенів. Крім того, кровохаркання - частий симптом раку легенів і пневмонії, особливо грипозної. Клінічні ознаки. Основним патогномонічним симптомом при кровохарканні та легеневій кровотечі є виділення під час кашлю яскравочервоної крові, яка майже не згортається, з пінистим харкотинням.

Невідкладна допомога. Кровохаркання, а тим більше кровотеча, які виникли вперше, дуже лякають пацієнта. Тому необхідно заспокоїти хворого, надати йому напівсидячого положення, до мінімуму обмежити розмову з ним. Внутршньовенно вводять 10,0 мл еуфіліну 2,4%го розчину - для зменшення тиску в судинах малого кола кровообігу, внутршньовенно крапельно 100,0 мл 10,0%го розчину епсилонамінокапронової кислоти, внутрішньом’язово - дицинон дозою по 0,250,50 г, вікасол - 1,0 мл. Для зменшення кашлю - кодеїн. Надалі необхідно, по можливості, провести бронхоскопію для уточнення причини кровотечі. Хворого переводять або госпіталізують у хірургічне відділення і, після уточнення джерела кровотечі, вводять катетер у бронх і тампонують його або проводять емболізацію бронхіальних артерій. Якщо ці процедури не ефективні, то здійснюють хірургічне втручання.

Анемія, гостре недокрів'я

Анемія, або недокрів'я, — захворювання, що характеризується зниженням вмісту гемоглобіну в крові. Анемія може бути набутою і спадковою. Захворювання виникає в результаті крововтрати, при прискореному руйнуванні еритроцитів і ослабленої недостатньої функції кісткового мозку. Можлива поява анемії при деяких інфекційних захворюваннях і глистах. Частіше за інших зустрічається залізодефіцитна анемія.

Симптоми анемії: блідий колір обличчя, губ, ясен, щоки запалі, під очима чітко вимальовувалися сині круги, частий озноб, нездужання, млявість, підвищена стомлюваність, головний біль, запаморочення, нудота, серцебиття і утруднене дихання, непритомність, судоми. При великій крововтраті хворий відчуває швидке виникнення слабості, потемніння в очах, сухість у роті, задишку, серцебиття і, нарешті, може настати непритомний стан; помітно посилюється блідість, пульс стає частим і ниткоподібним. При аналізі крові завжди виявляється різке зменшення кількості гемоглобіну та еритроцитів крові (до 30 — 20 — 10% гемоглобіну, до 2 — З млн. еритроцитів), колірний показник крові знижується до 0,5 і нижче.

Лікування. Треба усунути причину кровотечі (накладання джгуга при пораненні кінцівки, тампонада носа при носовій кровотечі і т. д.); поряд з цим хворого необхідно покласти горизонтально з трохи піднятими ногами і негайно зробити переливання крові 500 — 800 см3, при потребі — повторно. Крім того, треба вводити великі кількості рідини — підшкірно або у вигляді крапельних клізм (фізіологічний розчин або 5% розчин глюкози). Для підвищення здатності крові зсідатися можна вводити внутрішньовенно 10% розчин кальцій-хлориду по 10 см3 і підшкірно 20 — 40 см3 10% розчину желатини.

Міністерство охорони здоров’я України

Медичний коледж

Запорізького державного медичного університету

спеціальність 5.1202201 01 «фармація»

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ КОМПЛЕС

з предмету«основ терапії»

Лекція

Перша долікарська допомога при ушкодженні м’яких тканин,кісток,суглобів

Підготувала:

Викладач-методист Шапоренко Л.В.

Травмою називають раптову дію на організм людини зовнішніх факторів (механічних, термічних, хімічних та ін.), що призводять до порушення анатомічної цілості тканин і функційних розладів в них, які супроводжуються місцевою та за­гальною реакцією організму.

Травматизм - сукупність травм , що виникли у певній групі населення за певний відрізок часу.