Перша допомога при термічних опіках Алгоритм дії

1. Загасити одяг, що горить, зняти мокрий одяг (розрізати ножицями одяг, але спаяний зі шкірою — не зривати!).

2. Забезпечити повний фізичний і психічний спокій (покла­сти в ліжко або на ноші).

3. Обстежити пацієнта з метою визначення ступеня і площи­ни ураженної поверхні опіку.

4. Викликати лікаря або ІПМД.

5. Знеболити пацієнта: ввести розчин анальгіну 50 % — 4,0 + димедрол 1 % — 1,0 внутрішньом'язово.

6. Якщо опік на кінцівках і є можливість, то опікову повер­хню підставити під холодну воду.

7. Шкіру навколо опіку обробити йодонатом і накласти на опікову поверхню асептичну пов'язку з протиопіковою рідиною.

8. При великій (більш 40—50 %) опіковій поверхні загорну­ти пацієнта у стерильне простирадло та зігріти.

9. Якщо провести інфузійну терапію неможливо, через кожні 2 год потерпілому давати пити не менше 200 мл натрієво-бікар-бонатного розчину Мора (1г натрію хлориду +1,5 г натрію гідро­карбонату ВІЛ холодної води).

10. Транспортувати пацієнта до опікового центру опіковою поверхнею догори, контролюючи пульс, тиск, дихання.

Якщо опікова поверхня невелика (до 5 % поверхні тіла), то після надання першої допомоги порадити пацієнтові звернути­ся в поліклініку до хірурга для подальшого лікування в амбу­латорних умовах.

ХІМІЧНІ ОПІКИ

Хімічні опіки виникають у разі потрапляння на шкіру або після прийняття в середину основ, сульфатної, нітратної, хлоридної, фторидної кислот, каустичної соди, їдкого калі та їдко­го натра, негашеного вапна, нітрату срібла, хлориду цинку тощо. Кислоти і солі важких металів спричинюють зсідання білків (коагуляція) і зневоднювання (дегідратація) тканин, унаслідок чого настає коагуляційний некроз з утворенням щільного струпа. Основи розчиняють білки й омилюють жири, внаслідок чого виникає глибоке ураження тканин з утворенням білого м'якого струпа, настає так званий колікваційний некроз тканин.

Перша допомога при хімічних опіках залежить від виду хімічної речовини. При опіках концентрованими кислотами (окрім сульфатної) поверхню опіку необхідно протягом 15—20 хв обмити струменем холодної води. Сульфатна кислота при взає­модії з водою виділяє тепло, що може посилити опік. Для ней­тралізації залишків кислоти застосовують розчини основ: 2— . З % розчин натрію гідрокарбонату (1 чайна ложка на склянку води). Місця опіків, зумовлених основами, також необхідно доб­ре промити під струменем холодної води, а потім обробити 2 % розчином оцтової або лимонної кислоти (лимонний сік). Після обробки на обпечену поверхню слід накласти асептичну пов'яз­ку або пов'язку, змочену розчинами, якими оброблялись опіки.

Промивання опікових поверхонь, нейтралізацію агента і транспортування потерпілого слід проводити за умов адекват­ної анальгезії.

Опіки негашеним вапном змивати водою не можна. Для цьо­го використовують олію або масло, проводять механічне вилу­чення шматочків вапна.

Якщо опік спричинено фосфором, після промивання ураже­ної ділянки його рештки остаточно вилучають у темному при­міщенні, бо на світлі частинки фосфору, які залишились у рані, не вдається виявити. Але потрібно пам'ятати, що на повітрі фос­фор самозапалюється і може зумовити, крім хімічного, терміч­не ураження, тому уражену ділянку треба занурити під воду і паличкою або спеціальним інструментарієм (не руками!) вилу­чити частинки фосфору. Потім на опікову поверхню наклада­ють пов'язку з 5 % розчином міді сульфату (мідний купорос).