- •Навчально-методичний комплес з предмету«основ терапії» Лекція
- •Термічні опіки
- •Перша допомога при термічних опіках Алгоритм дії
- •Перша допомога при хімічних опіках Алгоритм дії
- •Тепловий і сонячний удари. Перегрівання організму
- •Обмороження і замерзання
- •Перша допомога при обмороженнях Алгоритм дії
- •Перша допомога при електротравмі Алгоритм дії
- •Ураження блискавкою
- •Утоплення
- •Надання першої медичної допомоги при сторонніх тілах у вусі, оці, носі Алгоритм дії
- •Алгоритм вилучення твердих і рідких тіл з верхніх дихальних шляхів
- •Деякі види отруєнь
- •Ботулізм
- •Укуси тварин хворих на сказ
- •Навчально-методичний комплес з предмету«основ терапії» Перша долікарська допомога при пораненнi
- •Закриті ушкодження м’яких тканин
- •Переломи кісток
- •Алгоритми дії Загальні принципи транспортної іммобілізації алгоритм дії
- •Правила накладання іммобілізуючи пов’язок
- •Ушкодження хребта і таза
- •Поранення грудної клітки
- •Клінічні ознаки переломів ребер
- •Перша допомога при відкритому пневмотораксі
- •Алгоритм дії
- •Послідовність виконання
Ботулізм
Це гостре інфекційне захворювання, при якому відбувається ураження ЦНС токсинами, що виділяються анаеробною спороносною бацилою. Ботулізм належить до харчових токсикоінфекцій, тому що отруєння відбувається внаслідок вживання продуктів, заражених даною бацилою: ковбаса, вет-чина, консервовані продукти. До організму із зараженою їжею потрапляють токсини та спори, що спричинюють обсіменіння організму. Токсини, потрапляючи в кров, вражають в першу чергу ЦНС (бульбарні симптоми).
Симптоми. Інкубаційний період триває 18—24 год, іноді 2— 10 днів (чим коротший інкубаційний період, тим вища смертність). З'являються загальна слабкість, запаморочення, головний біль, нудота, нерідко блювання. Проносу зазвичай немає. Температура нормальна або субфебрильна. Характерні ранні неврологічні симптоми: 1) офтальмо-неврологічні — порушення зору ("туман в очах", ністагм, птоз, анізокорія, діплопія, мідріаз); 2) фаго-назо-глоссо-неврологічні — порушення секреції слинних залоз (спрага, сухість у роті, дисфагія); 3) бульбарні явища порушення ковтання (похлинання, афонія, розлад дихання за центральним типом); 4) загальна нейроплегія (частіше ураження м'язів шиї та кінцівок), парез шлунка та кишок (закреп).
З розвитком захворювання можливе раптове погіршення внаслідок утворення в організмі нової порції токсину.
Невідкладна допомога:
• промивання шлунка водою або 1 % розчином калію перман ганату, активоване вугілля, клізми (протягом 2—З днів щодня);
полівалентна протиботулінічна сироватка у найбільш ранні терміни (25 000 АЕ внутрішньом'язово та 25 000 АЕ внутрішньовенно через 5—10 год протягом 2—З днів — за методом Безредки);
при зниженій перистальтиці кишок — прозерін — 1 мл 0,05 % розчину;
форсований діурез;
заміщення крові;
боротьба з порушенням дихання та кровообігу, за показаннями — реанімаційні заходи.
Госпіталізація в інфекційне відділення, у тяжких випадках — у відділення реанімації.
Укуси тварин хворих на сказ
Сказ надзвичайно небезпечне вірусне захворювання, що спричинюється фільтрувальним вірусом, який проникає в організм людини при укусі хворими тваринами (собаки, кішки, вовки), а також при потраплянні їхньої слини або хворої людини на пошкоджену шкіру або слизові оболонки. Маючи властивість нейротропності, вірус потрапляє в мозок периферійними шляхами, можливе і лімфо-гематогенне його розповсюдження. Інкубаційний період — від 10 днів до декількох місяців і навіть 1 року (чим ближче місце укусу до голови, тим коротший інкубаційний період).
Симптоми. У перебігу захворювання розрізняють такі періоди: провісників, збудження та паралічів. У періоді провісників спостерігається стурбованість, роздратованість, часта зміна настрою, погіршення сну, відчуття туги. У ділянці укусу (або рубця) з'являється стягувальний біль, парестезії. Іноді підвищується температура тіла до субфебрильних цифр.
У деяких випадках період провісників мало виражений і захворювання починається з періоду збудження, для якого характерна боязнь води та повітря (гідро- та аерофобія). Спроба зро бити ковток води, а іноді тільки її вигляд, звук води, що ллється, спричинюють болісні судоми м'язів глотки, які розповсюджуються і на дихальні м'язи. Це призводить до затримки дихання, що змінюється судомними вдихами та болісними тонічними скороченнями м'язів тулуба. Такі явища, внаслідок гіперестезії шкіри та органів чуттів, можуть бути зумовлені навіть вітром, шумом, яскравим світлом. Помітні розширення зіниць, підвищення сухожилкових рефлексів, підвищення температури тіла, гіперсалівація та гіпергідроз. Характерні зміни психіки (галюцинації, марення, напади різкого збудження).
Із прогресуванням захворювання частота та інтенсивність нападів гідро- та аерофобії зростають, і через 2—З діб настає період паралічів. Спостерігається млявість, параліч окремих груп м'язів спочатку поруч з місцем укусу, потім він поширюється далі вгору. Свідомість зазвичай збережена. Смерть настає від серцевої недостатності, що наростає, та паралічу дихального центру.
Діагноз у типових випадках ставиться на підставі анамнезу (укус хворою твариною або контакт з нею), наявності гідро- та аерофобії, характерних судом. При атиповому перебігу захворювання пацієнти можуть нагадувати осіб з істеричною поведінкою або з гострим психозом, тому варто враховувати об'єктивну симптоматику, характерну для сказу (розширення зіниць, гіпергідроз, підвищення температури тіла, типові судоми та ін.).
Невідкладна допомога. Всі постраждалі повинні бути доправлені до так званих пастерівських пунктів, де їм, починаючи з дня травми, буде проведено курс антирабічного щеплення.
При наданні першої допомоги не треба намагатись негайно спинити кровотечу, у зв'язку з тим, що кровотеча сприяє вилученню слини тварини з рани. Необхідно декілька разів широко обробити шкіру навколо укусу дезінфекційним розчином (спиртовим розчином йоду, розчином перманганату калію та ін.), а потім накласти антисептичну пов'язку і доправити по-страждалого до лікувального закладу для первинної хірургічної обробки рани, профілактики правця.
Ужалення бджолами, осами, джмелями. При ужаленні однією комахою виділяється 0,2—0,3 мг отрути (смертельна доза 200 мг). Тому небезпеку становлять масові укуси або поодинокі укуси у голову, шию, ротову порожнину і кровоносну судину, а також анафілактична реакція у сенсибілізованих людей.
Клінічна картина. Потерпілий скаржиться на сильний біль, почервоніння шкіри, жар у місці укусу та загальне відчуття жару. При обстеженні відзначають набряк, гіперемію, місцеве підвищення температури. Набряк більше виражений у разі ужа-лення у слизову оболонку або у тканини з в'ялою підшкірною основою (повіки, шия).
Ужалення у ротову порожнину може супроводжуватись стрімким розвитком набряку гортані з клінічна картина асфіксії. За наявності поодиноких ужалень загальнотоксичні явиш;а відсутні або нечіткі. Якщо на тілі помітні багато місць ужалень, у потерпілого виникають почуття страху, загальна слабкість, нездужання, запаморочення, тахікардія, озноб, підвищення температури тіла, пітливість, сухість у роті, нудота, блювання, чималий місцевий набряк.
Значно тяжчий стан (у деяких випадках аж до летального кінця) розвивається внаслідок алергічних (гіперергічних) реакцій на ужалення. Виділяють місцеві (виражений місцевий набряк діаметром більший 5 см), загальні і змішані алергічні реакції. Останні характеризуються переважно місцевими і загальними проявами. Розрізняють такі види загальних реакцій; а) циркуляторні (анафілактичний шок); б) астматичні (сухі хрипи зі свистом, ускладнений видих); в) набряково-асфіксичні (інспіраторна задишка, асфіксія, набряк Квінке); г) шкірні і шкірно-суглобові (кропивниця, біль у суглобах); ґ) змішані. Найчастіше анафілактична реакція розвивається відразу після ужалення, але може виявлятися і через ЗО хв, 2 год. Більшість смертельних випадків від ужалення комахами спостерігається протягом першої години з моменту ужалення. Тому поява будь-якого з вищеназваних симптомів гіперергії або наявність їх у анамнезі потребує негайного проведення інтенсивної терапії.
Невідкладна допомога. Передусім вилучають жало. Це роблять обережно, намагаючись не видушити вміст залози у ранку. Місце ужалення змочують спиртом або одеколоном, а потім прикладають до нього лід, протиалергічні (преднізолонову мазь, флуцинар) та антигістамінні (димедрол, супрастин, тавегіл) засоби. За наявності багаторазових ужалень або під час виражених алергічних реакцій під шкіру вводять 0,5 мл 0,1 % розчину адреналіну гідрохлориду або 1 мл 5 % розчину ефедрину гідрохлориду. Якщо розвиваються загальні алергічні реакції, внутрішньовенно, крім того вливають 500—1000 мл ізотонічного розчину натрію хлориду з 0,1—0,2мл0,1 % розчину адреналіну гідрохлориду або 0,5 мл 5 % розчину ефедрину гідрохлориду, застосовують також 60—120 мг преднізолону або 250— 500 мг гідрокортизону. Залежно від показників гемодинаміки
продовжують вливання плазмозамінників (реополіглюкіну, поліглюкіну, желатиноля, кристалоїдів), повторно вводять глю-кокортикоїди і катехол аміни.
Асфіксія, спричинена набряком гортані, є показником до інтубації трахеї. Якщо можливості для її проведення немає, виконують трахеотомію або конікотомію.
У разі розвитку астматичного синдрому вводять еуфілін і алупент.
Серед членистоногих для людей найнебезпечніші павуки (каракурт, скорпіон і тарантул). Отрута каракурта і скорпіона є ток-сальбуміном, і її токсичність може перевищувати отруту змій. Однак внаслідок того, що під час укусу павука в організм людини потрапляє менша кількість отрути, смертельні випадки спостерігаються вкрай рідко. Отрута тарантула менш токсична.
Укус каракурта. Павуки каракурти поширені у Середній Азії, Криму, Молдові, Нижньому Поволжі, степах Приазов'я і Причорномор'я. Для людини небезпечні тільки самки, у яких є пара трубчастих отруйних залоз, розміщених у верхніх щелепах. Найчастіше причиною укусу є притискання павука до тіла під час сну або відпочинку у затемнених місцях. Кількість потерпілих зростає наприкінці травня і на початку червня, а також протягом перших 20 днів липня, що пов'язано з періодами міграції самок павука. Отрута каракурта справляє нейротоксичний вплив.
Клінічна картина. Найчастіше укус залишається непоміченим. Якщо він трапився під час сну, то потерпілий не пов'язує свій стан з укусом. На місці укусу з'являється збліднення діаметром у декілька сантиметрів з обідком легкої гіперемії. Як правило, через 5—30 хв виникають і стрімко наростають загальнотоксичні явища, їх вираженість варіює від легких і швидкоплинних до тяжких форм. У місці укусу розвивається сильний, нестерпний ломотний та рвучий біль, який поширюється на живіт, поперек, грудну клітку. Він поєднується з вираженою напруженістю м'язів і парестезіями. Майже одночасно з болем наростає збудження і відчуття страху смерті. Під час огляду відзначають страдницький вираз обличчя, підвищені слино- і сльозотечу, інтенсивне ін'єктування склер, гітертермію і потовиділення. Хворого непокоять головний біль, запаморочення, почуття задухи, нудота, блювання. Розвиваються тахікардія і аритмія, різко підвищується АТ (токсогенна каракуртова гіпертензія). Внаслідок розвитку м'язової слабкості (особливо в нижніх кінцівках) пересування хворих стає неможливим. Характерні тремор і судомне смикання різних груп м'язів. Спазм сфінктерів утруднює сечовиділення і дефекацію. У дуже тяжких випадках збудження змінюється апатією. Розвивається колапс. Спостерігаються судоми. Наростає задишка, що призводить до пригнічення дихання, а в деяких випадках до його зупинки. У разі отруєнь загальнотоксичні явища припиняються наприкінці 1-ї доби, а у разі отруєнь середньої тяжкості або тяжких патологічні явища відзначаються протягом З—4 діб.
Невідкладна допомога. Насамперед потрібно забезпечити іммобілізацію потерпілого або укушеної частини тіла. Місцево застосовують холод, який затримує всмоктування отрути. Для зменшення болю вводять наркотичні і ненаркотичні анальгети-ки (промедол, кодеїн, анальгін, ацетилсаліцилову кислоту). Вище місця укусу роблять кругову інфільтраційну блокаду новокаїном. Вираженість інтоксикації та м'язових спазмів зменшується внаслідок внутрішньовенного введення 10 мл 10 % розчину кальцію хлориду та 10 мл 25 % розчину магнію сульфату. Через 1—2 год препарати вводять повторно або використовують їх по черзі через 1—1,5 год. Кальцію хлорид справляє більш виражений вплив у тому разі, коли відзначаються біль та напруження м'язів, а магнію сульфат — тоді, коли спостерігається артеріальна гіпертонія та затримка сечовиділення. Як специфічну високоефективну протиотруту призначають протикаракуртову сироватку. Сироватку вводять за методом Безредки. Підшкірно у міжлопаткову ділянку або внутрішньом'язово, у тяжких випадках — поступово внут-рішньовенно вводять зо—70 мл сироватки. Бажано використати її у 1-шу годину розвитку інтоксикації. Призначають глюкокор-тикоїди (преднізолон, гідрокортизон, метилпреднізолон), анти-гістамінні засоби (димедрол, супрастин, тавегіл).
Пригнічення дихання та судоми — показник для проведення ШБЛ!
Укус скорпіона. У скорпіона отруту виділяють дві залози, протоки яких відкриваються на кінці кривого гострого жала. Найнебезпечніший чорний скорпіон. Його отрута містить гіста-міновивільнювальний фактор, інгібітор протеаз і нейротокси-ни, які змінюють мембранний потенціал міжнейронних та ней-ром'язових синапсів.
Клінічна картина. Відразу після укусу виникає гострий, нестерпний біль, який поширюється вздовж нервового стовбура. Шкіра навколо місця укусу набрякає і стає гіперемованою. Можуть утворюватись поодинокі великі пухирі і розвиватись парестезії. Спостерігаються лімфангоїт та лімфаденіт. Протягом 1 год після ужалення виникає біль у язиці та яснах. Окрім сильного болю специфічними ознаками цієї патології є смикання та судоми м'язів обличчя, кінцівок, розлад мови. Загальнотоксичні прояви під час потрапляння отрути скорпіона нетяжкі і спостерігаються протягом 6—8 год. Вони характеризуються розвитком мускариноподібного синдрому: шкіра вкрита холодним та липким потом, помітні слино- та сльозотеча, бронхорея, задишка та вологі хрипи у легенях, тахі- або брадикардія, підвищення АТ, субфебрильна температура тіла. Поряд з цим може спостерігатись блювання та пронос.
Невідкладна допомога. Після іммобілізації потерпілого ділянку укусу змащують олією (соняшниковою або бавовняною). Для зняття болю ділянку тіла, розташовану вище місця ужалення, обколюють 0,5—1 % розчином новокаїну. Якщо біль відновлюється, маніпуляцію повторюють. Після введення 1 мл 0,1 % розчину атропіну сульфату під шкіру і 1 мл 0,5 % розчину фентоламіну внутрішньом'язово розвиток інтоксикації припиняється. У подальшому застосовують холінолітики (1—2 таблетки белоїду З рази на добу) і антигістамінні засоби у звичайному дозуванні. У дітей віком 5—6 років та в осіб похилого віку, а також під час тяжких інтоксикацій застосовують специфічну імунну сироватку, її вводять під шкіру або внутрішньом'язово за методом Безредки у кількості 10—20 мл. Для запобігання розвитку анафілактичних реакцій попередньо призначають 5— 10 мг/кг гідрокортизону або 2—6 мг/кг преднізолону. Може бути застосована також протикаракуртова сироватка. Для усунення бронхоспазму та блювання вводять 0,6—1 мл 0,1 % розчину атропіну сульфату. Протипоказане призначення симпато-міметиків, оскільки вони підсилюють дію отрути, збільшують тахікардію, спричиняють аритмію.
Укуси змій. До складу зміїної отрути входять різні речовини (ферменти, білки, пептиди, нуклеотиди, антикоагулянти, інгібітори тканинного дихання, ліпіди, неорганічні солі). За механізмом дії розрізняють три види отрут: 1) нейро- і кардіоток-сичні отрути, які пригнічують дихальний та судиноруховий центри і паралізують дихальні та рухові м'язи; це отрута кобр та інших змій родини аспідових, морських змій; 2) геморагічні та набряково-некротичні отрути, які діють на стінки кровоносних судин, еритроцити та систему зсідання крові (отрута гадюкових — звичайних гадюк, ефи, гюрзи, а також щитомордника та гримучої змії); 3) змішані отрути, для яких характерні обидві дії.
Клінічна картина. Після укусів змій родини гадюкових чітко видно дві глибокі колоті ранки. Вони можуть довго кровити, на їх місці утворюються виразки та некрози, що довго не загоюються. Характерний бурхливий перебіг місцевих явищ. Помітні сильний біль, опіки, гіперемія, набряк тканин та крововиливи, які швидко поширюються на всю кінцівку. Шкіра багряно-синя, поблискує, вкрита петехіями. На ній утворюються пухирі з геморагічним вмістом. У тяжких випадках виникають лімфангіт, лімфаденіт і флеботромбоз із поширенням набряку на тулуб. Спостерігається кровоточивість ураженої кінцівки і частини тулуба. Внутрішня крововтрата може досягати 2—З л. Виникають крововиливи у слизові і серозні оболонки рота, носа, шлунка, нирок, легень, серця. Ці явища зумовлені розвитком ДВЗ-синдрому. У перші ЗО—90 хв різко підвищується зсідання крові і утворюється багато мікротромбів. Потім виникає тривала і глибока гіпо-коагуляція. Небезпечним ускладненням гемокоагуляційних порушень є гангрена кінцівки.
Через короткий час після укусу розвиваються загальноток-сичні симптоми: збудження або сонливість, блідість, пітливість, запаморочення, задишка, гіпертермія, нудота і блювання, тахікардія і гіпотензія. Можуть виникати судоми. Вираженість інтоксикації залежить від розмірів і поширення місцевих проявів. Під час легких форм отруєння переважають прояви місцевої набряково-геморагічної реакції, яка найвиразніша у перші 8—24 год. У тяжких випадках хворий помирає через 10—14 діб внаслідок серцево-судинної недостатності.
Після укусу кобри місцеві зміни помітні мало, оскільки її отрута діє на рівні нервово-м'язових і міжнейронних синапсів, блокуючи їх. Характерні біль, оніміння і парестезії у зоні укусу, які поширюються на всю кінцівку й інші частини тіла. Набряк тканин невеликий. Крововиливів загалом не буває. Локальні зміни найчастіше пов'язані не з впливом отрути, а з травмувальними терапевтичними діями (припікання, відсмоктування, розрізи тощо). Через ЗО хв після укусу розвивається раптова слабкість і блідість шкірних покривів та слизових оболонок. Виникають слинотеча, нудота і блювання, підвищення температури тіла до 38— 39 °С, запаморочення. Потерпілий може знепритомніти. Знижується АТ. Можуть розвиватись шок та набряк легень. Спостерігаються порушення чутливості шкіри обличчя та слизової оболонки язика, розлад мови і ковтання, особливо під час пиття. Дихання спочатку стає частим, а потім сповільнюється. У подальшому розвивається параліч кінцівок, який поширюється на м'язи тулуба і призводить до зупинки дихання.
Тяжкість та темп прогресування інтоксикації варіює у широких межах — від повної відсутності ознак отруєння (фальшиві укуси) до летальних випадків. У разі потрапляння отрути під шкіру вкрай тяжкий стан спостерігається протягом 24—36 год. За цей час можливий повторний прояв колапсу та пригнічення дихання. Якщо отрута потрапляє у кровоносні або лімфатичні судини, смерть може настати в перші 10—20 хв. Якщо не вводити специфічну сироватку, смертність потерпілих може досягти ЗО—35 % .
Невідкладна допомога. Потерпілого кладуть на спину і забезпечують абсолютний спокій. Дуже важливо іммобілізувати уражену частину тіла, оскільки отрута поширюється уздовж лімфатичних судин, а м'язове напруження підсилює лімфоток.
Кінцівку необхідно зафіксувати гіпсовою лангетою або пов'язкою!
Протипоказане застосування засобів, які прискорюють усмоктування отрути, алкоголю, великої кількості питва, препаратів, які підвищують АТ!
Відразу після укусу отруту інтенсивно відсмоктують з ранки. Це дає змогу видалити до ЗО—50 % отрути і суттєво послабити інтоксикацію.
Отрута, що потрапила у шлунок, отруєння не спричиняє! Отруту відсмоктують протягом 10— 15 хв і постійно її спльовують, з цією метою можуть бути застосовані банки.
Протипоказані припікання, обколювання, розрізи місця укусу!
Накладання джгута підсилює геморагічні і деструктивні явища в кінцівці і зумовлює виникнення турнікетного шоку.
При укусах гадюки, ефи, гюрзи, щитомордника, гримучої змії — джгут не застосовують!
Однак при укусі кобри, отрута якої не спричиняє локальних порушень трофіки, вище місця укусу можна накладати джгут на ЗО—40 хв.
У всіх випадках потерпілого потрібно негайно госпіталізувати. Необхідно вводити протиправцеву сироватку і антибіотики широкого спектра дії!
При укусах кобри, гюрзи, ефи потрібно якомога швидше ввести специфічну сироватку "Антикобра", "Антигюрза", "Анти-ефа".
Міністерство охорони здоров’я України
Медичний коледж
Запорізького державного медичного університету
спеціальність 5.1202201 01 «фармація»