Книжкові пам’ятки

Остромирове Євангеліє – пам’ятка виняткової мистецької вартості.

Із книжкових пам’яток 12 ст. найбільш відоме Мстиславове Євангеліє, переписане близько 1115 р.

Нечисленні книжкові пам’ятки, що збереглися від часів Київської Русі та Галицько-Волинської держави, є рідкісними перлинами з того величезного книжкового багатства, що його мала наша земля.

За підрахунками вчених, у 13 ст. на території Русі мало бути 130 – 140 тис. книг декількох сотень найменувань, адже саме такої кількості потребували церкви й монастирі – головні осередки книжності.

На думку дослідників, тільки у Софійському книгосховищі налічувалось до 950 томів рукописних книжок.

Багато книжок було створено i переписано в Галицько-Волинськiй державi. Велика книгописна майстерня iснувала, зокрема, при дворi князя Володимира Васильковича

Освіта

Письменними за княжих часів були не тільки можновладці та люди зі середовища духівництва, а й ремісники та рядові дружинники.

Піклування про освіту від часів запровадження християнства перебрали держава й церква.

За князювання Володимира Святославича в Києві вже існувала школа для навчання дітей із найближчого оточення князя.

Року 1086 онука Ярослава Мудрого Янка Всеволодівна заснувала в Київському Андріївському монастирі школу для жінок.

Знахідки берестяних грамот, бронзових та кістяних писал переконують, що книжна наука розвивалася не лише у стольному граді, а й у різних частинах Русі.

Приміром, берестяні грамоти знайдено у Звенигородi та Бересті, бронзові писала для писання на воскових табличках – у Звенигородi, Перемишлi, Галичi, Острозі.

Розвиток літератури

Усна народна творчість

Ще до виникнення писемності у східних слов’ян існувала багата усна народна творчість: обрядові пісні, легенди, загадки, сказання, заклинання, епічні й ліричні пісні.

Від часів Київської Русі та Галицько-Волинської держави до нас дiйшли легенди та перекази, дружиннi, святковi, весiльнi пiснi, казки, колядки, прислiв’я, приповiдки, магiчнi заклинання й замовляння.

Чудовими пам’ятками давньоруської творчостi були билини.

Найдавнiшими, найбiльшими за обсягом i найвартiснiшими у художньому та iсторичному аспектах вважаються билини Київського, або Володимирового, циклу.

Оповiдi в них пов’язанi зi стольним градом Києвом i його князем Володимиром Красним Сонечком.

Билини київського циклу складалися в 10–11 ст. Вони оспiвують мужнiсть i хоробрiсть богатирiв, якi самовiддано боронили рiдну землю вiд ворогiв.

У 13–14 ст. билини наповнюються новими сюжетами, пов'язаними зокрема із реаліями Галицько-Волинської держави: про князя Романа, Михайла Козарина та інших.

Перекладні літературні пам’ятки

Із прилученням руських земель до християнського світу нашим предкам відкрилася найбагатша скарбниця людського досвіду й мудрості – Біблія.

Принагідно зауважимо, що переклади Святого Письма не лише мали неоціненний вплив на світогляд тогочасного люду, а й стали поштовхом до словесної творчості, позаяк Біблія – невичерпне джерело вічних тем, ідей, образів.

Крім Біблії, перекладалися й апокрифи – твори на біблійну тематику, які з різних причин не були визнані церквою.

Перекладалися й книги світського спрямування. Особливо популярним на Русі був збірник крилатих висловів, прислів’їв із Біблії та творів античних письменників «Пчола».