1 Травма грудної клітини

2

1.Топографо-анатомічні особливості грудей. До ділянки грудей відносять верхню частину тулуба, яка обєднує грудну порожнину та стінки грудної порожнини. Анатомічні границі ділянки грудей наступні. Верхня границя проходить вздовж яремної вирізки грудини, верхньому краю ключиць,

ключино-акроміальних суглобах, по умовних лініях, які з’єднують зазначені суглобі з остистим відростком VII шийного позвонка. Нижня границя грудей проходить від основи мечоподібного відростка, по краю реберної дуги до Х ребра, звідти по умовних лініях до вільних кінців XI – XII ребер до остистого відростка XII грудного позвонка. Нижче ключиць в ділянці зовнішніх їх третин розташовані трукутні впадини – підключичні ямки.

Форма грудної порожнини відповідає формі грудної клітки та діафрагми. В гудній порожнині виділяють бокові простори в яких розташовані легені зовні покриті вісцеральною плеврою и серединний міжплевральний фасціально-клітковинний простір – середостіння в якому розташовані перикард, серце, стравохід, трахея, головні бронхи, грудна лімфатична протока, лімфатичні вузли, великі судини, нерви, вилочкова залоза, фасціально-клітковинні утворення. Зсередини грудну порожнину покриває внутрішньогрудна фасція, fascia endoabdominalis, яка в свою чергу покрита парієтальною плеврою, при цьому вона утворює відповідно реберний, діафрагмальний, середостінний листки .

2.Актуальність теми.

Механічні пошкодження грудей називають закритими, якщо немає порушення цілості шкірних покривів цієї області. У мирний час такі пошкодження зустрічаються в 9-10 разів частіше відкритих і складають близько 9% загального числа травм. Їх виявляють у 40-45 % загиблих унаслідок механічних травм. Протягом останніх десятиліть цей вид пошкоджень став частішим, що пов’язують з інтенсифікацією і збільшенням

3

швидкості руху транспортних засобів, широким розповсюдженням будівництва висотних споруд та іншими причинами. Пошкодження грудей є безпосередньою причиною загибелі кожного четвертого і зустрічаються у кожного другого постраждалого в результаті дорожньо-транспортних пригод.

У Велику Вітчизняну війну серед всіх інших причин закритих травм грудей пошкодження від вибухової хвилі склали 58,5 %.

Розміщені в грудній клітині життєво важливі органи значно відрізняються один від одного по щільності, консистенції, мобільності та здібності сприймати дію травмуючої сили. Вірогідність швидкого розвитку загрозливих для життя станів (клапанний пневмоторакс, гемоторакс,

тампонада серця, ателектаз легені) вимагає від лікаря гарного знання клініки цієї патології, вміння швидко розпізнавати її і ухвалити найбільш раціональне рішення щодо характеру і змісту медичної допомоги.

При закритій травмі грудей найчастіше ушкоджуються легені (60,0 %),

ребра (45,4 %), серце (7,7 %), хребет (4,8 %), діафрагма (3,7 %), крупні судини (3,0 %), крупні бронхи (2,6 %).

Відкриті пошкодження можуть бути непроникаючі і проникаючі, сліпі або крізні, без пошкодження або з пошкодженням внутрішніх органів, кісток.

Як правило, вони ускладнюються закритим, відкритим або клапанним пневмотораксом, гемотораксом, гемопневмотораксом, гемоперикардом.

Проникаючі поранення грудей є небезпечнішими для життя потерпілих, у зв'язку з можливим пошкодженням внутрішньогрудних органів і розвитком внутрішньої кровотечі, емфіземи середостіння, наростаючої легенево-серцевої недостатності.

3.Конкретні цілі.

4

3.1. Знати: основні положення етіології, патогенез, класифікацію,

клінічні ознаки, методи додаткового обстеження хворих з травмою грудної клітини.

А також знати:

•анатомо-фізіологічні дані про грудну клітину та органи середостіння;

•класифікацію пошкоджень грудної клітини;

•механізм травми грудної клітини;

•клінічну картину пошкоджень грудної клітини;

•методи діагностики пошкоджень грудної клітини;

•принципи лікування пошкоджень грудної клітини;

•надання першої допомоги при травмах грудної клітини;

•особливості хірургічних втручань при різних травмах грудної клітини;

•техніку дренування плевральної порожнини.

3.2. Вміти: збирати скарги, анамнез хвороби, методично правильно проводити огляд хворого, формулювати діагноз, обирати найбільш інформативні додаткові методи діагностики та лікувальну тактику у хворих з травмою грудної клітини.

Також вміти:

•зібрати та оцінити скарги хворого із травмою грудної клітини, дані анамнезу, провести фізикальне дослідження та вірно трактувати отримані результати;

•визначити раціональний об'єм лабораторних та інструментальних методів дослідження;

•правильно тлумачити результати клінічних аналізів, плевральної пункції, УЗД, комп'ютерної томографії, рентгенологічних методів дослідження;

•вміти надавати першу допомогу при травмах грудної клітини;

5

•визначити показання до операцій та інших методів лікування хворих;

•призначити передопераційну підготовку хворим;

•вести післяопераційний період.

3.3.Розвивати творчі здібності на основі вивченого клінічного та діагностичного матеріалу: вміти інтерпретувати зібрану діагностичну інформацію, правильно її аналізувати та на підставі інтегральної оцінки зібраних даних встановлювати діагноз; визначати лікувальну тактику в залежності від стадії захворювань та наявності ускладнень у пацієнтів з травмою грудної клітини.

3.4.Виховні цілі: сформувати деонтологічні уявлення при роботі з хворими з травмою грудної клітини, оволодіти вмінням встановлювати психологічний контакт з даною категорією хворих та їх родичами, розвивати почуття відповідальності за своєчасність та правильність професійних дій.

4. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми.

(міждисциплінарна інтеграція)

5. Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття:

4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик,які

повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:

Перша лікарська допомога повинна бути направлена на реалізацію перших три з перерахованих принципів. Вона включає:

●швидке відновлення і збереження прохідності верхніх дихальних шляхів шляхом їх звільнення від крові і мокроти, усунення западения мови з подальшим введенням воздуховодной трубки (екстрена трахеостомия показана лише при пошкодженнях гортані);

●місцеве знеболення при переломах ребер шляхом паравертебральної блокади або введення 20-40 мл 1—2 % розчину новокаїну безпосередньо в гематоми;

●проведення вагосимпатической блокади при множинних переломах ребер, «ребрових клапанах» і явищах плевропульмонального шоку;

●введення наркотичних анальгетиків при легеневих кровотечах, а також у випадках, коли місцеве знеболення мале ефективно, але немає ознак пригноблення дихального і кашельного центрів;

●пункцію, торакоцентез і дренування плевральної порожнини при клапанному пневмотораксі;

●пункцію і декомпресію перикарду при тампонаді серця;

●введення серцевих і дихальних аналептиков (1—2 мл кордіаміну, 3—5 мл 1,5 %-ного розчину этимизола), плазмозамінників (0,8—1,2 л поліглюкіну або реополиглюкина), 1 мл 0,06 %-ного розчину коргликона, 10 мл 2,4 %-ного розчину эуфиллина, 60 міліграм преднізолону;

●профілактичне введення антибіотиків широкого спектру дії;

●оксигенотерапію з використанням интраназальных катетерів при швидкості подачі кисню 6-8 л/хв.

4.6Пневмоторакс