- •1. Фізичне виховання.
- •2. Основні суперечності і конфлікти в системі освіти.
- •3. Вихідні категорії проблемного навчання.
- •4. Особистість та колектив.
- •5. Класифікація конфліктів за головними ознаками.
- •6. Критерії оцінювання зун студентів ( учнів ). Види компентенції визначенні Болонською системою освіти.
- •7. Багатоваріантність освіти.
- •8. Позитивні та негативні функції конфліктів у процесі комунікації.
- •9. Сутність процесу навчання. (схема, пояснення ).
- •10. Відмінності людського мислення від мислення тварин.
- •11. Конфлікти в процесі комунікації.
- •12. Сутність створення орієнтованої основи дій у процесі навчання.
- •13. Екологічне виховання.
- •14. Стиль керівництва в процесі комунікації.
- •15. Класичні українські університети. Розвиток вищої школи в Україні.
- •16. Психологічна структура малої групи.
- •17. Чутки в процесі комунікації .
- •18. Дидактика. Дидактичні принципи. Дидактичні правила.
- •20. Соціально – психологічний клімат в колективі. Функції соціально – психологічного клімату.
- •21. Кредитно-модульна система організації навчального процесу (кмсонп).
- •22. Принцип системності і послідовності.
- •23. Типи комунікативної поведінки.
- •24. Внутрішня структура навчального процесу. Рушійні сили навчального процесу.
- •25. Мислення. Види операцій мислення.
- •26. Професійне спілкування як складна система.
- •27. Зовнішня структура навчального процесу. Рушійні сили навчального процесу.
- •28. Методи стимулювання і мотивації навчання.
- •29. Види барєрів діалогічної взаємодії.
- •30. Процес засвоєння знань.
- •31. Принцип наочності і абстрактності.
- •32. Спілкування як діалог використання прийомів атракції у спілкуванні.
- •33. Проблемне навчання. Компоненти проблемної ситуації.
- •34. Мислення. Класифікація мислення по ступеню розгорнутості.
- •36. Вища освіта часів незалежності України.
- •37. Відмінність між лідерством і керівництвом.
- •39. Болонський процес. Основні поняття та положення.
- •40. Основні елементи освіти як макросистеми.
- •41. Спілкування у навчальній діяльності.
- •42. Етапи формування орієнтовної основи дій у процесі викладання.
- •43. Позиція, статус та авторитет в групі.
- •44. Аспекти спілкування.
- •45. Поясніть вислів: вчитель залишається вчителем до тих пір, доки вчиться сам.
- •46. Здібності. Класифікація здібностей.
- •47. Спілкування як важлива умова обєднання людей для спільної діяльності.
- •48. Охарактеризуйте фактори гігієни розумової праці студента.
- •49. Принцип сполучення різних методів і засобів.
- •51. Формування та поглиблення мотивів навчання. Види мотивів.
- •52. Уява, як психічний процес.
- •54. Сучасні технології навчання. Їх ефективність запровадження.
- •55. Моральне виховання.
- •57. Технологія навчання. Сучасні технології навчання.
- •59. Модель процесу комунікації.
- •60. Методи навчання. Мінімаксний метод до викладання нефахових дисциплін.
- •61. Індивідуально-типо-логічні особливості осо-бистості.
- •1. Екстравертний (е) — інтровертний (і).
- •2. Сенсорний (s) — інтуїтивний (n).
- •3. Мислительний (т) — чуттєвий (f).
- •62. Джерела та ф-ії комунікації.
- •63. Педагогічні умови розвитку пізнавальної активності студентів.
- •64. Виховання як процес.
- •65. Інформаційний потік як важливий компонент комунікації.
- •4. Конструктивний (j) — сприймаючий (р).
- •66. Види та функції контролю зун студентів.
- •67. Психологія діяльності.
- •68. Реалізація комунікації через систему безпосередніх та опосередкованих зв’язків.
- •69. Методи навчання у середніх та вищих школах.
- •70. Категорії педагогіки.
- •67. Психологія діяльності.
- •71. Суб’єкти та об’єкти комунікації.
- •72.Методична концепція лекційного курсу. Види лекцій. Структура та вимоги до читання.
- •73. Сучасний стан психології у світі.
- •74. Комунікація як система безпосередніх та опосередкованих зв’язків.
- •75. Форми організації навчального процесу, спрямовані на теоретичну і практичну підготовку у середній та вищих школах.
- •76. Соціокультурні функції освіти.
- •77. Стиль управління. Ситуаційний підхід до управління.
- •78.Контроль, оцінка, облік, зун студентів.
- •79. Взаємозв’язок педагогіки з іншими науками.
- •80. Моральні та комунікативні вимоги до керівника.
- •81.Охарактеризуйте концепцію неперервної економічної освіти в Україні.
- •82. Сприймання та його властивості.
- •83. Делегування повноважень в процесі управління.
- •84.Процес навчання(охарактеризуйте етапи,компоненти;доведіть двосторонність та перманентність цього процесу).
- •85. Модель освіти як державно-відомчої організації.
- •86. Сутність навчально – методичної та діагностичної функцій контролю.
- •87.Доведіть або спростуйте необхідність профвідбору абітурієнтіву внз певного профілю.
- •89. Психолого – педагогічні умови впровадження інновацій.
- •90.Навчальний план,навчальна програма.Навчально-методичний комплекс дисциплін.
11. Конфлікти в процесі комунікації.
Комунікація – це зв’язок, повідомлення. Це система безпосередніх чи опосередкованих зв’язків, які реалізуються за допомогою вербальних та невербальних засобів, засобів комп’ютерної комунікації з метою взаємообліку іеформації моделювання та управління процесу комунікації.
Конфлікти супроводжуют людину на протязі життя, окільки у взаємодію дуже часто вступають люди з різними цілями, мотивами, потребами, очікуваннями, життєвим досвідом, рівнем емоційної зацікавленостіта способом інтерпретації.
Конфлікти в сучасному розумінні – це складні багатопланові явища, їх дія як позитивна, так і негативна, вона може руйнувати і розвивати.
Конфлікт – це реальні, або ілюзорні, об’єктивні чи суб’єктивні, по різному усвідомлені протиріччя людей із спробою їх емоційного вирішення. Якщо конфлікт вирішується неправильно або ігнорується то особистість переживає тривогу, самотність, низький рівень продуктивності праці, прихований гнів та млявість.
Правильне врегулювання конфлікту призводить до спокою та задоволення, розширює можливості особистісного росту, сприяє переходу взаємовідносин на нову якість.
12. Сутність створення орієнтованої основи дій у процесі навчання.
Формування будь-якої навички або уміння розпочинається з повідомлення студентам вказівок і орієнтирів, користуючись якими вони зможуть самостійно виконувати дію. Ця система вказівок називається орієнтовною основою дії.
Орієнтовна основа дій може бути повідомлена студентам у різній формі: у вигляді зразка дії (викладач показує, як можна виконувати дію), словесного пояснення з одночасним показом виконання дії, у вигляді поетапного алгоритму. У будь-якому випадку важливо, щоб орієнтовна основа була повною, тобто містила всі необхідні вказівки і орієнтири. Від цього залежить ефективність вироблення умінь і навичок.
Повноти орієнтовної основи дій. Формування будь-якої навички або уміння розпочинається з повідомлення студентам вказівок і орієнтирів, користуючись якими вони зможуть самостійно виконувати дію. Ця система вказівок називається оріентовною основою дій. Орієнтована основа дії може бути повідомлена студентам у різній формі: у вигляді зразка дії(викладач показує, як можна виконувати дію), словесного пояснення з одночасним показом виконання дії, у вигляді поетапного алгоритму. У будь-якому випадку важливо, щоб орієнтовна основа була повною, тобто містила всі необхідні вказівки й орієнтири.
1. Розгорнутість дії під час її початкового показу й опанування. Коли розумова дія студентами вже засвоєна і вони оволоділи навичкою або відповідним умінням, то процес виконання зазнає редукції, тобто дія відбувається згорнуто, скорочено, у ній уже відсутні багато ланок і складових компонентів. Окремі операції виконуються автоматично і не фіксуються.
2. Поелементне освоєння уміння. Уміння складається з низки елементарних дій. Коли студент опанував уміння, то він виконує всі елементні дії як одне ціле. Проте під час його формування кожну операцію слід опанувати окремо.
3. Усвідомлення навичок та умінь. Студенти повинні мати знання, на яких ґрунтується певна навичка або уміння, та знати, чому пропонована дія виконується саме так і чи можна її виконати інакше. До складу уміння належать навички планування дії, прогнозування її результату, контролю за її виконанням. Важливо, щоб студент міг завжди пояснити, чому і як він діє. й у яких випадках можна діяти саме так.
4. Розтягнутість формування навичок і умінь у часі. Формування навички є тривалим процесом. Його не можна проводити концентровано, прискорювати багаторазовими і частими вправами. Більш ефективно розтягнути формування навички або уміння у часі. Для цього погрібні вправи, які готують до оволодіння новою навичкою або умінням, дозволяють відпрацьовувати їхні елементи. Після того, як студенти вже якоюсь мірою оволоділи новою навичкою, її використання продовжується у складі нових, навичок та умінь.
5. Наявність зворотного зв'яжу щодо правильності виконуваної дії: чим швидше студенти дізнаються про успішність своїх дій, тим швидше відбувається їх правильне засвоєння.