11. Конфлікти в процесі комунікації.

Комунікація – це зв’язок, повідомлення. Це система безпосередніх чи опосередкованих зв’язків, які реалізуються за допомогою вербальних та невербальних засобів, засобів комп’ютерної комунікації з метою взаємообліку іеформації моделювання та управління процесу комунікації.

Конфлікти супроводжуют людину на протязі життя, окільки у взаємодію дуже часто вступають люди з різними цілями, мотивами, потребами, очікуваннями, життєвим досвідом, рівнем емоційної зацікавленостіта способом інтерпретації.

Конфлікти в сучасному розумінні – це складні багатопланові явища, їх дія як позитивна, так і негативна, вона може руйнувати і розвивати.

Конфлікт – це реальні, або ілюзорні, об’єктивні чи суб’єктивні, по різному усвідомлені протиріччя людей із спробою їх емоційного вирішення. Якщо конфлікт вирішується неправильно або ігнорується то особистість переживає тривогу, самотність, низький рівень продуктивності праці, прихований гнів та млявість.

Правильне врегулювання конфлікту призводить до спокою та задоволення, розширює можливості особистісного росту, сприяє переходу взаємовідносин на нову якість.

12. Сутність створення орієнтованої основи дій у процесі навчання.

Формування будь-якої навички або уміння розпочинається з повідомлення студентам вказівок і орієнтирів, користуючись якими вони зможуть самостійно виконувати дію. Ця система вказівок називається орієнтовною основою дії.

Орієнтовна основа дій може бути повідомлена студентам у різній формі: у вигляді зразка дії (викладач показує, як можна виконувати дію), словесного пояснення з одночасним показом виконання дії, у вигляді поетапного алгоритму. У будь-якому випадку важливо, щоб орієнтовна основа була повною, тобто містила всі необхідні вказівки і орієнтири. Від цього залежить ефективність вироблення умінь і навичок.

Повноти орієнтовної основи дій. Формування будь-якої навички або уміння розпочинається з повідомлення студентам вказівок і орієнтирів, користуючись якими вони зможуть самостійно виконувати дію. Ця система вказівок називається оріентовною основою дій. Орієнтована основа дії може бути повідомлена студентам у різній формі: у вигляді зразка дії(викладач показує, як можна виконувати дію), словесного пояснення з одночасним показом виконання дії, у вигляді поетапного алгоритму. У будь-якому випадку важливо, щоб орієнтовна основа була повною, тобто містила всі необхідні вказівки й орієнтири.

1. Розгорнутість дії під час її початкового показу й опанування. Коли розумова дія студентами вже засвоєна і вони оволоділи навичкою або відповідним умінням, то процес виконання зазнає редукції, тобто дія відбувається згорнуто, скорочено, у ній уже відсутні багато ланок і складових компонентів. Окремі операції виконуються автоматично і не фіксуються.

2. Поелементне освоєння уміння. Уміння складається з низки елементарних дій. Коли студент опанував уміння, то він виконує всі елементні дії як одне ціле. Проте під час його формування кожну операцію слід опанувати окремо.

3. Усвідомлення навичок та умінь. Студенти повинні мати знання, на яких ґрунтується певна навичка або уміння, та знати, чому пропонована дія виконується саме так і чи можна її виконати інакше. До складу уміння належать навички планування дії, прогнозування її результату, контролю за її виконанням. Важливо, щоб студент міг завжди пояснити, чому і як він діє. й у яких випадках можна діяти саме так.

4. Розтягнутість формування навичок і умінь у часі. Формування навички є тривалим процесом. Його не можна проводити концентровано, прискорювати багаторазовими і частими вправами. Більш ефективно розтягнути формування навички або уміння у часі. Для цього погрібні вправи, які готують до оволодіння новою навичкою або умінням, дозволяють відпрацьовувати їхні елементи. Після того, як студенти вже якоюсь мірою оволоділи новою навичкою, її використання продовжується у складі нових, навичок та умінь.

5. Наявність зворотного зв'яжу щодо правильності виконуваної дії: чим швидше студенти дізнаються про успішність своїх дій, тим швидше відбувається їх правильне засвоєння.