- •1. Фізичне виховання.
- •2. Основні суперечності і конфлікти в системі освіти.
- •3. Вихідні категорії проблемного навчання.
- •4. Особистість та колектив.
- •5. Класифікація конфліктів за головними ознаками.
- •6. Критерії оцінювання зун студентів ( учнів ). Види компентенції визначенні Болонською системою освіти.
- •7. Багатоваріантність освіти.
- •8. Позитивні та негативні функції конфліктів у процесі комунікації.
- •9. Сутність процесу навчання. (схема, пояснення ).
- •10. Відмінності людського мислення від мислення тварин.
- •11. Конфлікти в процесі комунікації.
- •12. Сутність створення орієнтованої основи дій у процесі навчання.
- •13. Екологічне виховання.
- •14. Стиль керівництва в процесі комунікації.
- •15. Класичні українські університети. Розвиток вищої школи в Україні.
- •16. Психологічна структура малої групи.
- •17. Чутки в процесі комунікації .
- •18. Дидактика. Дидактичні принципи. Дидактичні правила.
- •20. Соціально – психологічний клімат в колективі. Функції соціально – психологічного клімату.
- •21. Кредитно-модульна система організації навчального процесу (кмсонп).
- •22. Принцип системності і послідовності.
- •23. Типи комунікативної поведінки.
- •24. Внутрішня структура навчального процесу. Рушійні сили навчального процесу.
- •25. Мислення. Види операцій мислення.
- •26. Професійне спілкування як складна система.
- •27. Зовнішня структура навчального процесу. Рушійні сили навчального процесу.
- •28. Методи стимулювання і мотивації навчання.
- •29. Види барєрів діалогічної взаємодії.
- •30. Процес засвоєння знань.
- •31. Принцип наочності і абстрактності.
- •32. Спілкування як діалог використання прийомів атракції у спілкуванні.
- •33. Проблемне навчання. Компоненти проблемної ситуації.
- •34. Мислення. Класифікація мислення по ступеню розгорнутості.
- •36. Вища освіта часів незалежності України.
- •37. Відмінність між лідерством і керівництвом.
- •39. Болонський процес. Основні поняття та положення.
- •40. Основні елементи освіти як макросистеми.
- •41. Спілкування у навчальній діяльності.
- •42. Етапи формування орієнтовної основи дій у процесі викладання.
- •43. Позиція, статус та авторитет в групі.
- •44. Аспекти спілкування.
- •45. Поясніть вислів: вчитель залишається вчителем до тих пір, доки вчиться сам.
- •46. Здібності. Класифікація здібностей.
- •47. Спілкування як важлива умова обєднання людей для спільної діяльності.
- •48. Охарактеризуйте фактори гігієни розумової праці студента.
- •49. Принцип сполучення різних методів і засобів.
- •51. Формування та поглиблення мотивів навчання. Види мотивів.
- •52. Уява, як психічний процес.
- •54. Сучасні технології навчання. Їх ефективність запровадження.
- •55. Моральне виховання.
- •57. Технологія навчання. Сучасні технології навчання.
- •59. Модель процесу комунікації.
- •60. Методи навчання. Мінімаксний метод до викладання нефахових дисциплін.
- •61. Індивідуально-типо-логічні особливості осо-бистості.
- •1. Екстравертний (е) — інтровертний (і).
- •2. Сенсорний (s) — інтуїтивний (n).
- •3. Мислительний (т) — чуттєвий (f).
- •62. Джерела та ф-ії комунікації.
- •63. Педагогічні умови розвитку пізнавальної активності студентів.
- •64. Виховання як процес.
- •65. Інформаційний потік як важливий компонент комунікації.
- •4. Конструктивний (j) — сприймаючий (р).
- •66. Види та функції контролю зун студентів.
- •67. Психологія діяльності.
- •68. Реалізація комунікації через систему безпосередніх та опосередкованих зв’язків.
- •69. Методи навчання у середніх та вищих школах.
- •70. Категорії педагогіки.
- •67. Психологія діяльності.
- •71. Суб’єкти та об’єкти комунікації.
- •72.Методична концепція лекційного курсу. Види лекцій. Структура та вимоги до читання.
- •73. Сучасний стан психології у світі.
- •74. Комунікація як система безпосередніх та опосередкованих зв’язків.
- •75. Форми організації навчального процесу, спрямовані на теоретичну і практичну підготовку у середній та вищих школах.
- •76. Соціокультурні функції освіти.
- •77. Стиль управління. Ситуаційний підхід до управління.
- •78.Контроль, оцінка, облік, зун студентів.
- •79. Взаємозв’язок педагогіки з іншими науками.
- •80. Моральні та комунікативні вимоги до керівника.
- •81.Охарактеризуйте концепцію неперервної економічної освіти в Україні.
- •82. Сприймання та його властивості.
- •83. Делегування повноважень в процесі управління.
- •84.Процес навчання(охарактеризуйте етапи,компоненти;доведіть двосторонність та перманентність цього процесу).
- •85. Модель освіти як державно-відомчої організації.
- •86. Сутність навчально – методичної та діагностичної функцій контролю.
- •87.Доведіть або спростуйте необхідність профвідбору абітурієнтіву внз певного профілю.
- •89. Психолого – педагогічні умови впровадження інновацій.
- •90.Навчальний план,навчальна програма.Навчально-методичний комплекс дисциплін.
62. Джерела та ф-ії комунікації.
Комунікація – с-ма безпосередніх та опосередкованих зв”язків, яка реалізується за допомогою вербальних і неверб-х засобів, засобів комп”ютерної комунікації з метою взаємообміну інформацією, моделювання й управління процесом комунікації, регулювання педагогічних відносин..
Інформацією (з лат. Роз”яснення, виклад, поінформованість) є відомості про навколишній світ, зміст будь-якого повідомлення, дані про щось. У комунікативному процесі використовують семантичну інформацію – інформацію, що має певний сенс, який можна зрозуміти й інтерпретувати за допомогою природної мови.
Інформація сприяє обміну думками і почуттями, є змістовим виразником сусп-х відносин.
Кожен предмет або явище є джерелом інформації. До найпоширеніших джерел педагогічної інформації належать:
- матеріальні об”єкти неживої природи
- представники рослинного і тваринного світу
- штучні засоби збереження і передавання інформації: усне мовлення, друковане слово, живопис, кіно, музика, телебачення, комп”ютерні засоби та ін
- внутрішня сфера нервової с-ми людини
- прфесійно-педагогічна інформація: як науково-педагогічна; як відомості про педагогічні процеси, що здійснюються у відповідних навчальних закладах.
Отриманню інформації сприяють засоби масової інформації, сфера вільного спілкування, освіта, навчальний процес, спілкування з викладачами, студентські інформаційні зв”язки; статистичні, фінансові, управлінські документи, звіти, журнали, накази, інструкції тощо; посадові особи; організації й установи; заходи; законодавчі, управлінські, концептуальні документи; навчальна, наукова, методична, популярна та художня література; заклади культури і мистецтва. Важливим сучасним джерелом інформації є комп”ютерна мережа Internet.
Якість комунікації педагогічного процесу залежить від к-ті і надійності джерел інформації, які використовуються..
Навчальна комунікація є складним видом д-ті спрямованої на навчання, розвиток, виховання. Основними її ф-ми є термінальні, тактичні, операціональні.
Термінальні (з лат. – межа, край) ф-ії комунікації (ф-ії цілі), які пов»язані зі стратегічними напрямами д-ті, відображають її цілі та завдання. Цю групу утворюють:
- навчальна ф-ія комунікації (передбачає оволодіння суб»єктами комунікації, сприяє поглибленню, розширенню та закріпленню знань, умінь і навичок)
- виховна ф-ія – сприяє формуванню комунікативних, моральних якостей
- розвивальна ф-ія – створює унік-ні можливості для розвитку комунік-х, особистісних якостей суб»єктів комунікації
- життєзабезпечувальна ф-ія – створює умови для особистісної самореалізації, задов-ня інформ-х потреб суб”єктів комунікації
- ф-ія соціалізації особистості – передбачає підготовку до встановлення взаємних стосунків із суб”єктом комунікації.
Тактичні ф-ії (ф-ії засоби). Реалізація їх підпорядкована загальній стратегії комунікації.
- інформативна ф-ія: забезпечення повноціного обміну інформацією.
- експресивна ф-ія: забезпечення доступного, цікавого, емоційно-виразного і яскравого передавання інформації
- смислоутворювальна ф-ія: привнесення сенсу в усі аспекти комунікації.
- діагностичнаф-ія: забезпечення ефективності комунікації.
- індивідуалізаційна ф-ія: утвердження єдиних стандартів і правил роботи з інформацією.
- спонукальна ф-ія: спонукання до активності суб”єкта комунікації тощо.