- •1. Фізичне виховання.
- •2. Основні суперечності і конфлікти в системі освіти.
- •3. Вихідні категорії проблемного навчання.
- •4. Особистість та колектив.
- •5. Класифікація конфліктів за головними ознаками.
- •6. Критерії оцінювання зун студентів ( учнів ). Види компентенції визначенні Болонською системою освіти.
- •7. Багатоваріантність освіти.
- •8. Позитивні та негативні функції конфліктів у процесі комунікації.
- •9. Сутність процесу навчання. (схема, пояснення ).
- •10. Відмінності людського мислення від мислення тварин.
- •11. Конфлікти в процесі комунікації.
- •12. Сутність створення орієнтованої основи дій у процесі навчання.
- •13. Екологічне виховання.
- •14. Стиль керівництва в процесі комунікації.
- •15. Класичні українські університети. Розвиток вищої школи в Україні.
- •16. Психологічна структура малої групи.
- •17. Чутки в процесі комунікації .
- •18. Дидактика. Дидактичні принципи. Дидактичні правила.
- •20. Соціально – психологічний клімат в колективі. Функції соціально – психологічного клімату.
- •21. Кредитно-модульна система організації навчального процесу (кмсонп).
- •22. Принцип системності і послідовності.
- •23. Типи комунікативної поведінки.
- •24. Внутрішня структура навчального процесу. Рушійні сили навчального процесу.
- •25. Мислення. Види операцій мислення.
- •26. Професійне спілкування як складна система.
- •27. Зовнішня структура навчального процесу. Рушійні сили навчального процесу.
- •28. Методи стимулювання і мотивації навчання.
- •29. Види барєрів діалогічної взаємодії.
- •30. Процес засвоєння знань.
- •31. Принцип наочності і абстрактності.
- •32. Спілкування як діалог використання прийомів атракції у спілкуванні.
- •33. Проблемне навчання. Компоненти проблемної ситуації.
- •34. Мислення. Класифікація мислення по ступеню розгорнутості.
- •36. Вища освіта часів незалежності України.
- •37. Відмінність між лідерством і керівництвом.
- •39. Болонський процес. Основні поняття та положення.
- •40. Основні елементи освіти як макросистеми.
- •41. Спілкування у навчальній діяльності.
- •42. Етапи формування орієнтовної основи дій у процесі викладання.
- •43. Позиція, статус та авторитет в групі.
- •44. Аспекти спілкування.
- •45. Поясніть вислів: вчитель залишається вчителем до тих пір, доки вчиться сам.
- •46. Здібності. Класифікація здібностей.
- •47. Спілкування як важлива умова обєднання людей для спільної діяльності.
- •48. Охарактеризуйте фактори гігієни розумової праці студента.
- •49. Принцип сполучення різних методів і засобів.
- •51. Формування та поглиблення мотивів навчання. Види мотивів.
- •52. Уява, як психічний процес.
- •54. Сучасні технології навчання. Їх ефективність запровадження.
- •55. Моральне виховання.
- •57. Технологія навчання. Сучасні технології навчання.
- •59. Модель процесу комунікації.
- •60. Методи навчання. Мінімаксний метод до викладання нефахових дисциплін.
- •61. Індивідуально-типо-логічні особливості осо-бистості.
- •1. Екстравертний (е) — інтровертний (і).
- •2. Сенсорний (s) — інтуїтивний (n).
- •3. Мислительний (т) — чуттєвий (f).
- •62. Джерела та ф-ії комунікації.
- •63. Педагогічні умови розвитку пізнавальної активності студентів.
- •64. Виховання як процес.
- •65. Інформаційний потік як важливий компонент комунікації.
- •4. Конструктивний (j) — сприймаючий (р).
- •66. Види та функції контролю зун студентів.
- •67. Психологія діяльності.
- •68. Реалізація комунікації через систему безпосередніх та опосередкованих зв’язків.
- •69. Методи навчання у середніх та вищих школах.
- •70. Категорії педагогіки.
- •67. Психологія діяльності.
- •71. Суб’єкти та об’єкти комунікації.
- •72.Методична концепція лекційного курсу. Види лекцій. Структура та вимоги до читання.
- •73. Сучасний стан психології у світі.
- •74. Комунікація як система безпосередніх та опосередкованих зв’язків.
- •75. Форми організації навчального процесу, спрямовані на теоретичну і практичну підготовку у середній та вищих школах.
- •76. Соціокультурні функції освіти.
- •77. Стиль управління. Ситуаційний підхід до управління.
- •78.Контроль, оцінка, облік, зун студентів.
- •79. Взаємозв’язок педагогіки з іншими науками.
- •80. Моральні та комунікативні вимоги до керівника.
- •81.Охарактеризуйте концепцію неперервної економічної освіти в Україні.
- •82. Сприймання та його властивості.
- •83. Делегування повноважень в процесі управління.
- •84.Процес навчання(охарактеризуйте етапи,компоненти;доведіть двосторонність та перманентність цього процесу).
- •85. Модель освіти як державно-відомчої організації.
- •86. Сутність навчально – методичної та діагностичної функцій контролю.
- •87.Доведіть або спростуйте необхідність профвідбору абітурієнтіву внз певного профілю.
- •89. Психолого – педагогічні умови впровадження інновацій.
- •90.Навчальний план,навчальна програма.Навчально-методичний комплекс дисциплін.
8. Позитивні та негативні функції конфліктів у процесі комунікації.
Конфлікти в сучасному розумінні – це складні багатопланові явища, їх дія як позитивна, так і негативна, вона може руйнувати і розвивати.
Конфлікт – це реальні, або ілюзорні, об’єктивні чи суб’єктивні, по різному усвідомлені протиріччя людей із спробою їх емоційного вирішення. Якщо конфлікт вирішується неправильно або ігнорується то особистість переживає тривогу, самотність, низький рівень продуктивності праці, прихований гнів та млявість.
Правильне врегулювання конфлікту призводить до спокою та задоволення, розширює можливості особистісного росту, сприяє переходу взаємовідносин на нову якість.
Позитивні функції конфліктів:
1. Діагностична – сприяє пізнанню справ у колективі.
2. Регулятивно-розвиваюча – спонукає до змін та розвитку, сприяє іноваціям, які призводять до стабілізації внутрішнього світу особистості.
3. Інформаційно-об’єднуюча, люди дізнаються про себе і один про одного, стумулює до розвитку.
4. Об’єднання та структуризація.
5. Стимулювання активності.
6. Стимулювання особистісного зростання – розвиток особистості, підвищення відповідальності, усвідомлення значимості. Сприяє самопізнанню та самореалізації
7. Психотерепатична – нейтралізує напруженість, дискомфорт та непорозуміння.
Негативні функції:
1. Встановлення стереотипів та руйнування форм самореалізації особистості.
2. Погіршення психологічного клімату в колективі .
3. Зниження привабливості та продуктивності праці.
4. Неадекватність сприйняття проблем учасників.
5. Виникнення неадекватних психологічних захистів
6. Ускладнення співпраці.
7. Нагнітання суперництва.
8. Збільшення матеріальних та емоційних витрат на вирішення конфліктів.
9. Сутність процесу навчання. (схема, пояснення ).
ПРОЦЕС НАВЧАННЯ
Табл..1 в додатках
Процес навчання істотно відрізняється від навчального процесу. Поняття “навчальний процес” охоплює всі компоненти навчання. Під поняттям “процес навчання” розуміють взаємодію учителя й учня.
Навчання – це цілеспрямована, заздалегідь спроектована взаємодія викладання та учіння в процесі якої здійснюється:
1.Освіта – це передача с-ми знань, формування умінь, навичок та свідоглядних дій, якими оволодіває студент.
2.Розвиток – це розгорнутий у часі процес кількісних та якісних змін в організмі та психіці людини, в її мисленні, почуттях та поведінці. Розвиток відбуваєтьс на трьох рівнях: біологічному, соціальному, психологічному
3.Виховання – це підготовка гармонійно розвинутої особистості до життя.
Компоненти процесу навчання: мета освіти, цільовий компонент, стимуляційно-мотиваційний, змістовий, операційно-діяльнісний, контрольно-регулятивний, оціночно-результативний, цільовий, кінцевий результат процесу навчання.
Особливості процесу навчаня:
1.Двостороній характер цього процесу зумовлює необхідність взаємодії викладача-студента на всіх етапах навчальної роботи. Якщо випадає один з елементів – навчання припиняється.
2.Виділення окремих структурних елементів, де є чітке уявлення про те, як потрібно підходити до його організації
3.Постійний рух і динамізм цього процесу передбачає якісні ті кількісні зміни його учасників
4. Процес навчання є безперервним і перманентним процесом
М.М.Скаткін виділив чотири структурні елементи навчального процесу: повідомлення знань, їх засвоєння, відтворення засвоєного, застосування знань на практиці.
Існують такі типи навчання: інформаційно-повідомлюючий, пояснювально-ілюстративний, проблемно-дослідницький.
Зовнішня структура навчального процесу передбачає три елементи:
1.Зміст освіти і навчання, що підлягає вивченню студентами з різними спеціальностями і спеціалізаціями у вигляді різноманітних навчальних дисциплін, спецкурсів тощо.
2.Викладання, під яким розуміють д-ть усіх тих, хто навчає
3. Навчання, під яким розуміють навчально-пізнавальну д-ть окремого студента (учня).
Внутрішня структура процесу навчання – це і є компоненти процесу навчання, тобто - мета освіти, цільовий компонент, стимуляційно-мотиваційний, змістовий, операційно-діяльнісний, контрольно-регулятивний, оціночно-результативний, цільовий, кінцевий результат процесу навчання.
Для навчального процесу вирішення діалектичних протиріч виступає рушійною силою його розвитку. Рушійні сили процесу навчання – це протиріччя між здійсненням навчання через навчальні та практичні завдання і наявним рівнем ЗУН та розумового розвитку тих, хто навчається.
У навчальному процесі діє велика к-ть протиріч, н-д: об”єктивні (існують в самому предметі між різними теоріями, ідеями, явищами) і суб”єктивні (проявляються в процесі пізнання, а саме між наявними знаннями та здатністю їх застосовувати, між науковими знаннями та життєвими уявленнями), внутрішні (між бажанням і небажанням виконувати певну д-ть, між складним навчальним матеріалом, і наявними засобами їх вирішення) і зовнішні (між викладанням і учінням), істотні і неістотні. Педагогічною формою подолання навчально - пізнавальних протиріч є проблемне навчання.