59. Модель процесу комунікації.

Моделювання як метод пізнання дає змогу пізнати взаємозвязки між структурними елементами складних процесів і систем зясувати принципи їх внутрішньої організації, функціонування , певні їх властивості.

Модель- це певний образ,аналог обєкту, процесу,що відображає його структуру, властивість, взаємозвязки і відносини між елементами пояснює процес збуття. Інформаційний процес комунікації є- складним процесом який утворює певні структурні елементи, а саме:

1)відправна інформація (субєкт якого формує зміст)

2)кодування і подача їх у зрозумілих кодах.

3)різного роду засоби комунікації

4)декодування (переклад її мовою одержувача що залежить від його сприйняття ) здатності розрізняти та інтерпритувати коди які використовуються для передачі інформації

5)одержувач – група осіб які мають інформацію, та виявляє відповідну реакцію що визначає результативність комунікації.

Комунікація є двостороннім потоком інформації. У ньому важливі якість передавання інформації, її повнота, зміст, форма, що дає змогу не лише оперативно і правильно сформувати уявлення про відповідну проблему, а й обрати адекватні методи і засоби реалізації конкретних цілнй. Ефективність комунікації залежить від зрозумілості, доступності інформації. Інформаційна взаємодія субєктів опосередкована впливом інформації (прямого і зворотного звязку) якістю її кодування і декодування. Потоки зворотної інформації можуть нести дані як про кожного субєкта комунікації, так і про їх взаємодію: ступінь володіння засобами комунікації. У процесі взаємообміну інформацією вчитель має акцентувати на правильності передавання інформації, належному її розумінні учнями, усвідомлювати, що на кожному етапі процесу комунікації інформація частково втрачається викривляється. Під час комунікації фігурують тауі модифікації інформації : інформація яку має намір передавати відправник.

60. Методи навчання. Мінімаксний метод до викладання нефахових дисциплін.

Методи навчання – це способи упорядкованої, взаємозв’язаної спільної діяльності викладача і студента, що спрямована на розв’язання навчальних завдань освіти, розвиток і виховання в процесі навчання. При цьому між способами діяльності викладача і студента існує тісний взаємозв’язок та взаємовідповідність. Методи навчання є одними з найважливіших компонентів навчального процесу. Без відповідних методів діяльності неможливо реалізувати цілі і завдання навчання, досягнути відповідних результатів. У структурі методів є такий елемент методу, як прийом. Це окремий крок, фазова дія в реалізації методу. Методи навчання мають як об’єктивну, так і суб’єктивну сторони. Метод навчання є досить складним утворенням, має багато сторін, за кожною з яких методи можна групувати у системи. Наряду з десятками класифікацій методів існує цілісний підхід до взаємопов’язаної діяльності вчителя і учнів – це поділ методів навчання у великі групи, за класифікацією В.М. Галузинського і М.Б. Євтуха. Групи методів навчання є наступні: 1) Методи організації і самоорганізації навчально-пізнавальної діяльності; 2) Методи стимулювання і мотивації учіння; 3) Методи контролю і самоконтролю; 4) Бінарні методи навчання; 5) Ситуаційний метод.

У сучасній вищій школі відомі такі загальнонаукові методи пізнання: індуктивні, формально-дедуктивні, аналогії й моделювання, ідеалізації й абстракції, формалізації наукових знань, рух від конкретного до абстрактного, рух від абстрактного до конкретного.

Сучасні вимоги до навчання потребують використання мінімаксного підходу – це мінімум викладання і максимум самостійної роботи студентів. В основі підходу лежить використання керованої мимовільної пам’яті, що дозволяє навчання студентів без напруження.

Дії викладача і студента за мінімаксним підходом:

1) Демонстрації дій викладачем (одна лекція, одне практичне заняття);

2) Самостійне знайомство студентів з інструментарієм дисципліни;

Далі стосовно двох цих позицій виконується наступний алгоритм дій:

3) Завдання студентам на використання алгоритму;

4) Виконання завдання студентом;

5) Самоконтроль виконання завдання;

6) Контроль виконання завдання викладачем;

7) З’ясування чи є у виконанні завдання помилка (якщо є, то слід здійснити дії першого пункту);

8) З’ясування чи постійний час виконання завдання (якщо ні, то слід здійснити дії другого пункту);

За умови чіткого, вірного і своєчасного виконання алгоритму:

9) Задається десять нових нестандартних наскрізних завдань.