- •1. Фізичне виховання.
- •2. Основні суперечності і конфлікти в системі освіти.
- •3. Вихідні категорії проблемного навчання.
- •4. Особистість та колектив.
- •5. Класифікація конфліктів за головними ознаками.
- •6. Критерії оцінювання зун студентів ( учнів ). Види компентенції визначенні Болонською системою освіти.
- •7. Багатоваріантність освіти.
- •8. Позитивні та негативні функції конфліктів у процесі комунікації.
- •9. Сутність процесу навчання. (схема, пояснення ).
- •10. Відмінності людського мислення від мислення тварин.
- •11. Конфлікти в процесі комунікації.
- •12. Сутність створення орієнтованої основи дій у процесі навчання.
- •13. Екологічне виховання.
- •14. Стиль керівництва в процесі комунікації.
- •15. Класичні українські університети. Розвиток вищої школи в Україні.
- •16. Психологічна структура малої групи.
- •17. Чутки в процесі комунікації .
- •18. Дидактика. Дидактичні принципи. Дидактичні правила.
- •20. Соціально – психологічний клімат в колективі. Функції соціально – психологічного клімату.
- •21. Кредитно-модульна система організації навчального процесу (кмсонп).
- •22. Принцип системності і послідовності.
- •23. Типи комунікативної поведінки.
- •24. Внутрішня структура навчального процесу. Рушійні сили навчального процесу.
- •25. Мислення. Види операцій мислення.
- •26. Професійне спілкування як складна система.
- •27. Зовнішня структура навчального процесу. Рушійні сили навчального процесу.
- •28. Методи стимулювання і мотивації навчання.
- •29. Види барєрів діалогічної взаємодії.
- •30. Процес засвоєння знань.
- •31. Принцип наочності і абстрактності.
- •32. Спілкування як діалог використання прийомів атракції у спілкуванні.
- •33. Проблемне навчання. Компоненти проблемної ситуації.
- •34. Мислення. Класифікація мислення по ступеню розгорнутості.
- •36. Вища освіта часів незалежності України.
- •37. Відмінність між лідерством і керівництвом.
- •39. Болонський процес. Основні поняття та положення.
- •40. Основні елементи освіти як макросистеми.
- •41. Спілкування у навчальній діяльності.
- •42. Етапи формування орієнтовної основи дій у процесі викладання.
- •43. Позиція, статус та авторитет в групі.
- •44. Аспекти спілкування.
- •45. Поясніть вислів: вчитель залишається вчителем до тих пір, доки вчиться сам.
- •46. Здібності. Класифікація здібностей.
- •47. Спілкування як важлива умова обєднання людей для спільної діяльності.
- •48. Охарактеризуйте фактори гігієни розумової праці студента.
- •49. Принцип сполучення різних методів і засобів.
- •51. Формування та поглиблення мотивів навчання. Види мотивів.
- •52. Уява, як психічний процес.
- •54. Сучасні технології навчання. Їх ефективність запровадження.
- •55. Моральне виховання.
- •57. Технологія навчання. Сучасні технології навчання.
- •59. Модель процесу комунікації.
- •60. Методи навчання. Мінімаксний метод до викладання нефахових дисциплін.
- •61. Індивідуально-типо-логічні особливості осо-бистості.
- •1. Екстравертний (е) — інтровертний (і).
- •2. Сенсорний (s) — інтуїтивний (n).
- •3. Мислительний (т) — чуттєвий (f).
- •62. Джерела та ф-ії комунікації.
- •63. Педагогічні умови розвитку пізнавальної активності студентів.
- •64. Виховання як процес.
- •65. Інформаційний потік як важливий компонент комунікації.
- •4. Конструктивний (j) — сприймаючий (р).
- •66. Види та функції контролю зун студентів.
- •67. Психологія діяльності.
- •68. Реалізація комунікації через систему безпосередніх та опосередкованих зв’язків.
- •69. Методи навчання у середніх та вищих школах.
- •70. Категорії педагогіки.
- •67. Психологія діяльності.
- •71. Суб’єкти та об’єкти комунікації.
- •72.Методична концепція лекційного курсу. Види лекцій. Структура та вимоги до читання.
- •73. Сучасний стан психології у світі.
- •74. Комунікація як система безпосередніх та опосередкованих зв’язків.
- •75. Форми організації навчального процесу, спрямовані на теоретичну і практичну підготовку у середній та вищих школах.
- •76. Соціокультурні функції освіти.
- •77. Стиль управління. Ситуаційний підхід до управління.
- •78.Контроль, оцінка, облік, зун студентів.
- •79. Взаємозв’язок педагогіки з іншими науками.
- •80. Моральні та комунікативні вимоги до керівника.
- •81.Охарактеризуйте концепцію неперервної економічної освіти в Україні.
- •82. Сприймання та його властивості.
- •83. Делегування повноважень в процесі управління.
- •84.Процес навчання(охарактеризуйте етапи,компоненти;доведіть двосторонність та перманентність цього процесу).
- •85. Модель освіти як державно-відомчої організації.
- •86. Сутність навчально – методичної та діагностичної функцій контролю.
- •87.Доведіть або спростуйте необхідність профвідбору абітурієнтіву внз певного профілю.
- •89. Психолого – педагогічні умови впровадження інновацій.
- •90.Навчальний план,навчальна програма.Навчально-методичний комплекс дисциплін.
16. Психологічна структура малої групи.
Основним поняттям в соціальній психології є група, але не як сукупність індивідів, а як особливе утворення.
Група - це сукупність людей, виділена на основі якого-небудь одного або декількох загальних для них ознак. Наприклад, соціальне походження, наявність і характер спільної діяльності, особливої організації. Оскільки поняття групи охоплює різні аспекти людської діяльності, існує велика кількість способів класифікації груп. Наприклад, за характером контактів виділяють умовні і реальні групи, за тривалістю існування - постійні і тимчасові. Так, для умовних, груп характерним є об'єднання за визначеною ознакою, відсутність прямих міжособистісних контактів. Умовна група - це таке об'єднання, учасники якого не знають один одного. У групах, реальних, усі їх члени зв'язані об'єктивними взаєминами. Реальні групи людей розрізняються величиною, зовнішньою і внутрішньою організацією, призначенням і суспільним значенням. За величиною можуть бути великі і малі групи.
Мала група - це невелика за чисельністю сукупність людей, які зайняті загальною справою й мають прямі особисті контакти один
з одним.
Ознаки малої групи:
1. Просторова й тимчасова співприсутність людей (ця співприсутність дозволяє реалізувати інформаційний, інтерактивний і перцептивний аспекти спілкування й взаємодії).
2. Постійна мета спільної діяльності (ближні, далекі перспективи; ці цілі визначають зовнішню формально-цільову структуру групи).
3. Наявність організуючого початку (він або персоніфікований, або лідерство має ситуаційно-специфічний характер).
4. Поділ і диференціація персональних ролей.
5. Наявність емоційних відносин між членами групи.
6. Вироблення специфічної групової культури (норми, правила, стандарти поведінки і т.і.).
Тривалість існування малої групи може бути різною. Мала група може бути створена для виконання якого-небудь конкретного завдання й існувати лише протягом часу, необхідного для його виконання (ремонтна бригада), але може бути й відносно постійною (виробнича бригада, студентська група, родина). Ефективність роботи малої групи залежить і від її чисельності, і від того, як вона організована.
Малі групи виступають у свою чергу як мікрокосми більш великих соціальних об'єднань. Між великими і малими групами спостерігаються визначені ієрархічні і динамічні взаємини.
17. Чутки в процесі комунікації .
Значна роль відволиться чуткам – це офіційно не підтверджені повідомлення, які передаються в результаті безпосередніх звязків між людьми. Чутки заважають сприймають сприйманню, зворотному зв’язку, створюють несприятливий морально – психологічний клімат в колективі.