Суттєвість помилок, виявлених у ході аудиторської перевірки
Аудиторський ризик тісно пов’язаний з явищем яке формулюється поняттям суттєвості. Під суттєвістю в аудиті розуміють вплив виявленої помилки на достовірність фінансової звітності та рішення потенційних користувачів цих звітів. Порядок визначення суттєвості в аудиторській практиці регулюється Міжнародним стандартом аудиту (МСА) № 320 „Суттєвість в аудиті”. Згідно цього стандарту інформація є суттєвою, якщо її пропуск або невірне відображення може вплинути на економічні рішення користувачів, прийнятих на основі фінансових звітів. У зарубіжній практиці помилка є суттєвою, якщо вона у сукупності з іншими викривляє фінансову звітність на суму 4-5 % від загальної суми звітності або змінює фінансовий результат на протилежний: збиток – на прибуток або навпаки.
Рівень суттєвості визначається до стадії планування аудиторської перевірки та враховується при зіставленні плану та програми аудиту, а також у ході виконання аудиторських процедур та на завершальній стадії аудиторської перевірки. Науковці виділяють три рівні суттєвості помилок за способом впливу на вид аудиторського висновку. Класифікація рівней суттєвості представлена на рис. 4.3.
1
2
3
Рис. 4.3. Класифікація рівней суттєвості помилок за способом впливу на вибір виду аудиторського висновку
Якщо виявлені у ході аудиторської перевірки помилки, можуть вплинути на рішення потенційних користувачів фінансової звітності, то аудитор вже не може обмежитись позитивним аудиторським висновком. Безумовно-позитивний аудиторський висновок може видаватися при існуванні помилок у звітності клієнта, але ці помилки не повинні впливати на достовірність фінансової звітності.
Існують два основних метода оцінки суттєвості помилок: індуктивний та дедуктивний. При використанні індуктивного методу встановлюється рівень суттєвості для обраних статей звітності, а після цього визначається сумарний рівень суттєвості для всієї звітності. У ході використання дедуктивного методу спочатку визначається загальний рівень суттєвості звітності, який потім розподілюється між важливими статтями звітності. При використанні цих методів актуальним є питання вибору важливої статті звітності або рахунка бухгалтерського обліку – базового показника.
Можливі базові показники для визначення рівня суттєвості:
валюта баланса;
виручка від реалізації;
чистий прибуток;
сума власного капіталу;
витрати діяльності;
вартість основних засобів;
вартість оборотних активів.
Треба відмітити, що, визначає важливість статті звітності, аудитор повинен користуватися своїм професійним судженням та знаннями бізнесу клієнта. При послідуючих перевірках аудитор може використовувати розрахунки суттєвості, які були зроблені раніше. Але, в даному випадку, слід вивчити зміни у господарській діяльності суб’єкта, які мали місце у період між перевірками.
При виборі базового показника слід користуватися якісним підходом та вибирати такі показники, помилки за якими найбільш важливі, а не ті, які мають максимальну вагу в загальній сумі балансу. Наприклад, у статті „Грошові кошти” у балансі відображені маленькі залишки, а в звітному періоді мав місце крупний за обсягом рух грошових коштів. Недивлячись на те, що на кінець звітного періоду залишки грошових коштів незначні, помилка, яка сталася протягом звітного періоду, може суттєво вплинути на рішення користувачів та на достовірність фінансової звітності.
Вибір базового показника залежить від сфери діяльності підприємства. При аудиті торгівельного підприємства базой для розподілу рівня суттєвості буде виручка від реалізації, а при аудиті промислового підприємства – вартість основних засобів. Можливий вибір базових показників при аудиті підприємств різних сфер діяльності представлен у табл. 4.5.
Таблиця 4.5