59. Міжнародно-правова охорона промислової власності

Результатом науково-технічної діяльності є промислова влас­ність, яка в сучасних умовах складає основу економіки. Тепер уже ні в кого не викликає сумніву, що там, де вищий рівень науково-технічної діяльності, там вищий рівень виробництва, там економіка країни потужніша.

Першим міжнародно-правовим документом стала Паризька кон­венція про охорону промислової власності від 20 березня 1883 р

Основні засади Паризької конвенції можна умовно поділити на чотири групи: 1) національний режим; 2) право пріоритету; 3), за­гальні положення; 4) адміністративні повноваження Конвенції.

Договір про патентну кооперацію (РСТ) підписаний у Вашингтоні 19 червня 1970 p., переглянутий 2 жовтня 1979 р. і 3 лютого 1984 р.

Держави-учасники цього Договору (Договірні Держави) утворю­ють Союз для співробітництва у галузі подачі заявок на охорону ви­находів, проведення за ними пошуку та експертизи, а також надан­ня спеціальних технічних послуг.

Договір про патентну кооперацію визначає спеціальну процеду­ру розгляду міжнародних заявок на охорону винаходів. Заявка на охорону винаходів у будь-якій договірній державі може подаватися відповідно до цього Договору як міжнародна заявка. Міжнародна заявка повинна містити заяву, опис винаходу, один або кілька пунктів формули винаходу, одне або кілька креслень (якщо це не­обхідно) і реферат.

Страсбурзька угода про Міжнародну патентну класифікацію (1971 р.) (Угода про МПК).

Будь-який облік об'єктів промислової власності, зокрема винахо­дів, їх реєстрація чи патентування просто неможливі без певної кла­сифікації. Бурхливий розвиток науки і техніки щороку породжує все більше різноманітних науково-технічних досягнень. Тому виникла ідея всі ці результати науково-технічної творчості певним чином згрупувати, тобто класифікувати, щоб полегшити їх облік.

У 1971 р. 29 держав підписали Угоду про міжнародну патентну класифікацію у м. Страсбург. У 1979 р. до цієї Угоди були внесені поправки.

60. Міжнародно-правова охорона засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг

Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків

Угода укладена 14 квітня 1891 р. Вона багато разів переглядала­ся, останній раз — 2 жовтня 1979 р. Україна є учасницею Угоди з грудня 1991 р.

Країни, що підписали зазначену Угоду, утворили Спеціальний союз для міжнародної реєстрації знаків.

Громадяни кожної країни, які є членами зазначеного Союзу, мо­жуть забезпечити в усіх інших країнах-

Протокол до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків (Мадридський протокол)

Зазначений Протокол був прийнятий у 1989 р. Він вносить такі основні нововведення до Мадридської системи:

1. Протокол допускає можливість подання заявки на міжнарод­ну реєстрацію знаків не тільки на підставі національних реєстрацій,а й на підставі національних заявок. Право вибору належить заяв­ никові;

2. Протокол допускає подовження строку для внесення рішенняпро відмову в наданні правової охорони знака замість одного рокудо 18 місяців;

3. Протокол дозволяє перетворення анульованої міжнародноїреєстрації в національні або регіональні заявки в кожній зазначенійдоговірній стороні. При цьому такі заявки будуть мати дату подан­ ня і, за наявності такої можливості, дату пріоритету міжнародноїреєстрації.

Мадридський протокол має своєю метою розширити межі вико­ристання Мадридської системи в цілому.

Ніццька угода про міжнародну класифікацію товарів і послуг для реєстрації знаків

Угода підписана 15 червня 1957 p., набрала чинності 8 квітня 1961 p., останній раз була переглянута 13 травня 1977 р. в Женеві, тому текст розглянутої угоди називається «Женевський акт».

Міжнародна класифікація, заснована Ніццькою угодою, включає:

1. перелік класів, супроводжуваний за необхідності пояснюваль­ними записками; перелік включає 34 класи товарів і 8 класів по­слуг;

2. Алфавітний перелік товарів і послуг (далі — Алфавітний пе­релік), що вказує клас, до якого належить кожний товар або по­слуга.

Віденська угода про заснування міжнародної класифікації зображувальних елементів знаків для товарів

Зазначена Угода була підписана на Дипломатичній конференції, що відбулася у Відні 12 червня 1973 р. Угода набрала чинності 9 серпня 1985 р.

Віденська угода прийнята в розвиток Паризької конвенції про охорону промислової власності. Вона заснувала спеціальний Союз, який застосовує загальну класифікацію зображувальних елементів знаків (далі — Міжнародна класифікація). Інтенсивне зростання кількості товарних знаків і знаків обслуговування зумовило необ­хідність удосконалення існуючої системи класифікації товарів і по­слуг. Зазначена Угода безперечно тісно пов'язана з іншими міжна­родними угодами, що стосуються охорони товарних знаків.

Договір про закони з торговельних марок

Договір прийнятий Дипломатичною конференцією 27 жовтня 1994 р.

Цей Договір застосовується до знаків, що складаються із візуаль­них позначень за умови, що тільки ті з договірних сторін, які прий­мають до реєстрації об'ємні знаки, зобов'язані поширювати чинність даного Договору на такі знаки. Договір не застосовується до топографічних знаків і знаків, що складаються не із візуальних позначень, зокрема, до звукових чи нюхових, а також до колектив­них, сертифікаційних і гарантійних.