37. Право на фірмове найменування.

У законі про охорону прав на фірмове найменування (фір­му) має бути сформульоване саме це поняття. Це передусім — будь-яка назва підприємства, установи чи організації, що має статус юридичної особи. Назва має бути чіткою, короткою, такою, що легко сприймається і запам'ятовується. Однією із необхідних умов такого фірмо­вого найменування має бути відповідність назви характеру діяльності певної фірми., Ця вимога в законодавстві зарубіж­них країн дістала назву принцип істинності фірми. Ще однією правовою ознакою фірмового найменування має бути вимога щодо його оригінальності. Не може дістати пра­вову охорону найменування, яке повторює уже використане або настільки схоже з ним, що їх легко сплутати. Найменуван­ня фірми має відрізнятись від інших подібних.

Користування одним і тим самим найменуванням різними підприємствами, організаціями, установами та іншими під­приємницькими структурами може завдавати значні мате­ріальні і моральні збитки окремим користувачам одного і того самого найменування.

Фірмове найменування має своїм призначенням індиві­дуалізацію певного підприємства, організації чи установи, передусім виокремлення її підприємницької чи будь-якої іншої діяльності. Така індивідуалізація потрібна для акценту­вання, пропаганди якісних ознак діяльності, збереження, розвитку та правової охорони фірмового найменування.

Однак володільцю фірмового найменування необхідно надати право передавати виключне право на його використан­ня іншим особам шляхом надання виключної або невиключної ліцензії. При цьому в ліцензійному договорі має бути обов'яз­кове застереження, що використання фірмового найменування ліцензіатом ніяким чином не введе в оману споживача стосов­но якості та інших характеристик товару.

Володілець фірмового найменування має бути наділений правом використовувати його в будь-який спосіб, що не су­перечить закону. Так, фірмове найменування може бути вико­ристано на товарах, їх упаковці, в рекламі, проспектах, рахун­ках, друкованих виданнях, офіційних бланках, вивісках та іншій документації. Безумовно, фірмове найменування може використовуватись також при демонстрації товару на вистав­ках, ярмарках, що проводяться, на території України.

39. Право на знаки для товарів і послуг.

Відповідно до ст. 495 ЦК, майновими пра­вами Інтелектуальної власності на торговельну марку є: право на ви­користання торговельної марки; виключне право дозволяти вико­ристання торговельної марки; виключне право перешкоджати непра­вомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороня­ти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Зазначені права належать володільцю відповідного свідоцтва; во­лодільцю міжнародної реєстрації; особі, торговельну марку якої ви­знано у встановленому законом порядку добре відомою, якщо інше не встановлено договором.

Майнові права на торговельну марку, як і на інші об'єкти інтелек­туальної власності, носять строковий характер: вони є чинними протягом десяти років з дати, наступної за датою подання заявки на торговельну марку в установленому законом порядку, якщо інше не встановлено законом. Однак, на відміну від прав на інші об'єкти інтелектуальної власності, зазначений строк може бути продовженим щоразу на десять років у порядку, передбаченому законом.

Законодавець передбачає випадки дострокового припинення чнності майнових прав Інтелектуальної власності на торговельну мар­ку, по-перше, у зв'язку з перетворенням торговельної марки у загаль­новживане позначення певного виду товарів чи послуг, або, по-друге, за ініціативою особи, якій вони належать, якщо це не суперечить умо­вам договору, а також у інших випадках, передбачених законом.

Якщо у зв'язку з достроковим припиненням чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку зав­дано збитків особі, якій було надано дозвіл на її використання, такі збитки відшкодовуються особою, яка надала зазначений дозвіл, якщо інше не визначено договором чи законом. Достроково припинені вик­лючні майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку за заявою особи, якій ці права належали у момент їх припинення, мо­жуть бути відновлені у порядку, встановленому законом.

Права інтелектуальної власності на торговельну марку можуть бу­ти визнані недійсними з підстав та у порядку, встановлених законом. Так, відповідно до ст. 19 Закону «Про охорону прав на знаки для то­варів і послуг», свідоцтво може бути визнано у судовому порядку не­дійсним повністю або частково у разі: невідповідності зареєстрова­ного знака умовам надання правової охорони; наявності у свідоцтві елементів зображених знака та переліку товарів і послуг, яких не було у поданій заявці; видачі свідоцтва внаслідок подання заявки з пору­шенням прав інших осіб. Свідоцтво або його частина, визнані недійс­ними, вважаються такими, що не набрали чинності від дати подання заявки.