41. Поняття, значення і ознаки географічних зазначень.

Одним із досить вагомих об'єктів інтелектуальної власності є географічне зазначення походження товарів, що в умовах ринкової економіки набувають усе більшої ваги.

Об'єктами прав на географічне зазначення походження товарів є позначення, що вказують на походження товарів., це може бути просто зазначення країни, в якій цей товар вироблено.

В Україні зазначення походження товарів охороняються Зако­ном України «Про охорону прав на зазначення походження то­варів» від 16 червня 1999 p., об'єктами яких є просте і кваліфікова­не зазначення походження товару.

Просте зазначення походження товару — це будь-яке словесне чи зображувальне (графічне) позначення, що прямо чи опосередко­вано вказує на географічне місце походження товару. Просте зазначення походження товару не підлягає реєстрації.

Право інтелектуальної власності на географічне зазначення ви­никає з дати державної реєстрації цього права, якщо інше не вста­новлене законом. Обсяг його охорони визначається характеристи­ками товару (послуги) і межами географічного місця його (її) похо­дження, зафіксованими державною реєстрацією права інтелекту­альної власності на географічне зазначення. Суб'єктами цього права є виробники товарів, асоціації споживачів, інші особи, визначені законом.

Право інтелектуальної власності на географічне зазначення є чинним з дати, наступної за датою державної реєстрації, і охороня­ється безстрокове за умови збереження характеристик товару (по­слуги), позначених цим зазначенням.

42. Поняття, ознаки, зміст Комерційне (фірмове) найменування

Основним призначенням комерційного найменування (фірми) є індивідуалізація окремих учасни­ків цивільного обороту.

найменування фірми повинно містити вказівку, яка відповідатиме дійсності, на організа­ційно-правову форму підприємства (казенне підприємство, товари­ство з обмеженою відповідальністю, відкрите акціонерне товарист­во тощо). Найменування має відображати тип підприємства —дер­жавне, комунальне, приватне, а також профіль його діяльності (ви­робниче, науково-виробниче, наукове, комерційне тощо).

.Комерційне найменування може досить ефективно виконувати свою функцію, якщо воно має такі ознаки вирізнення, що здатні чітко відокремлювати дане підприємство від подібних. У цій ознаці реалізується ще один принцип — принцип виключності. Це озна­чає, що комерційне найменування має бути новим і чітко відрізня­тися від подібних, що уже використовуються

Комерційне найменування має бути стабільним (незмінним) протягом тривалого часу, поки діє підприємство. В іншому разі не буде досягнута необхідна індивідуалізація. Це принцип постійності фірми

Зазначені принципи комерційного найменування зумовлюють його структуру. Основну його частину прийнято називати корпусом, іншу — додатком. Корпус комерційного найменування є обов'язковою частиною фірми і містить вказівку на організаційно-правову форму підприємства, йо­го тип і предмет діяльності,.

До корпусу комерційного найменування додається допоміжна частина, елементи якої поділяються на обов'язкові і факультативні. Обов'язкова частина є спеціальною назвою підприємства, це його номер або інше позначення, необхідне для вирізнення одних під­приємств від інших

До факультативних додатків належать такі, що можуть включа­тися у комерційне найменування за бажанням підприємця. Це мо­жуть бути додатки типу вказівок «універсальний», «спеціальний», «центральний» тощо. Такими додатками можуть бути скорочені найменування фірми або абревіатури — ХТЗ, КРАЗ, ЦУМ або «Дормаш», «Південмаш», «Мотор-Січ» тощо. Проте всі ці елемен­ти, як і елементи корпусу, мають відповідати дійсності і не вводи­ти в оману споживачів та інших учасників цивільного обороту.

Найменування фірми має бути виражене державною мовою. Як­що в найменуванні використовується іноземне слово, воно має бу­ти наведене українськими літерами.

За ЦК України комерційне найменування охороняється без обо­в'язкового подання заявки на нього чи його державної реєстрації з моменту першого використання.