52. Представники у справах інтелектуальної власності (патентні повірені)

Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» у п. 2 ст. 5 встановлює, що іноземні особи та особи без громадян­ства, які проживають або мають постійне місцезнаходження поза межами України, у відносинах з Установою реалізують свої права через представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених), зареєстрованих відповідно до закону.

Отже, патентний повірений повинен бути фахівцем високого рів­ня у сфері патентного законодавства. До нього пред'являються до­сить високі вимоги. Патентний повірений має володіти не тільки належними діловими якостями, а й керуватися моральними засада­ми. Тому чинне законодавство України про інтелектуальну влас­ність встановлює досить жорсткі вимоги до особистості патентного повіреного.

Патентний повірений має бути громадянином України, який:

0. постійно проживає в Україні;

1. має повну вищу освіту, а також повну вищу освіту у сфері охорони інтелектуальної власності;

2. має не менш як п'ятирічний досвід практичної роботи у сфері охорони інтелектуальної власності;

3. склав кваліфікаційні екзамени, пройшов атестацію та одержав свідоцтво на право займатися діяльністю патентного повіреного.

Патентними повіреними не можуть бути працівники Установи та установ, що належать до сфери її управління, а також особи, яким це заборонено відповідно до законодавства.

Положенням визначені основні функції патентного повіреного. Основним його завданням є надання фізичним і юридичним особам необхідної допомоги та послуг, пов'язаних з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності. Патентний повірений представ­ляє інтереси зазначених осіб в Установі та установах, що належать до сфери його управління, а також у суді, кредитних установах, у відносинах з іншими фізичними і юридичними особами.

Патентний повірений може здійснювати свої професійні функції лише при наявності у нього спеціального документа про надання йому такого права. Установою ведеться Державний реєстр пред­ставників у справах інтелектуальної власності (патентних повіре­них). Патентному повіреному, який занесений до Державного реєстру, видається, реєстраційний номер.

Патентний повірений є представником особи, яку він представ­ляє, в усіх державних і судових органах.

Обов'язки патентного повіреного. Патентний повірений зобов'я­заний сумлінно виконувати свої обов'язки, у межах і на підставі чинного законодавства захищати інтереси особи, яку він представ­ляє, не розголошувати відомості, що стосуються здійснюваних ним професійних функцій. Положення не обмежує коло інформації, яка не підлягає розголошенню.

Патентний повірений не має права вести одночасно справи про­тилежних сторін.

Набуття та припинення права займатися діяльністю патентного повіреного. Патентний повірений набуває права займатися своєю діяльністю лише з моменту його атестації як такого і одержання ним реєстраційного номера.

53. Загальні положення про Захист права інтелектуальної власності.

Зокрема, право інтелектуальної власності захищається нор­мами кримінального права України. У Кримінальному кодексі України міститься, принаймні, дві статті, присвячені захисту права інтелектуальної власності (статті 136 і 137).

Стаття 136 "Порушення авторських прав" проголошує: "Випуск під своїм ім'ям або інше привласнення авторства на чужий твір науки, літератури та мистецтва, незаконне від­творення або розповсюдження такого твору — караються виправними роботами на строк до двох років або штрафом у розмірі від п'ятдесяти до ста двадцяти мінімальних розмірів заробітної плати".

Порушення авторських прав переслідується у криміналь­ному порядку при вчиненні таких дій, що порушують суб'єк­тивні права автора чи особи, що має авторське право: 1) неза­конне використання і відтворення творів та об'єктів суміжних прав (контрафакція); 2) примушення до авторства; 3) при­власнення авторства (плагіат).

Поняття незаконне використання -творів та об'єктів суміжних прав (контрафакція) передбачає опублікування чи інше обнародування твору, його відтворення, розповсюд­ження, а також ввезення в Україну без дозволу осіб, які мають авторське право чи суміжні права, примірників творів, фоно­грам, програм мовлення.

Примірники творів, фонограм, виготовлених і розповсюд­жених із порушенням авторського права і суміжних прав є контрафактними. Твір вважається використаним (обнароду­ваним), якщо він у тій чи іншій формі доведений до відома широкого загалу і став доступним для невизначеного кола осіб.

Примушення до авторства передбачає психічний або фізичний вплив на автора з метою примусити його створити відповідний твір (погрозою убивства, заподіяння тілесних ушкоджень чи знищення майна щодо самого автора або щодо

його близьких родичів). Це може бути і так зване примусове співавторство, коли автора шляхом погрози застосування фізичної сили, використання службової або іншої залежності примушують включити у співавтори осіб, які не брали участі в створенні зазначених об'єктів.

Привласнення авторства (плагіат) — це оприлюднення у повному обсязі або частково чужого твору під своїм ім'ям.

Об'єктивна сторона злочину характеризується умислом. Мотиви порушення авторського права і суміжних прав не мають значення для кваліфікації злочину. Ними можуть бути корисливість, кар'єризм або інша особиста зацікавленість. Якщо ж привласнення авторства пов'язане з крадіжкою само­го твору (рукопис, креслення, картина), відповідальність настає за статтями 136 і 140 КК України.

Суб'єктом цього злочину може бути як службова, так і при­ватна особа, у тому числі і сам автор, якщо він приховав співавторство іншої особи.

Кримінальний кодекс України передбачає також кримі­нальну відповідальність за порушення прав промислової влас­ності. Стаття 137 КК України проголошує: "Привласнення авторства на чужі відкриття, винахід, корисну модель, про­мисловий зразок чи раціоналізаторську пропозицію або розго­лошення без згоди автора змісту винаходу, корисної моделі чи промислового зразка до їх офіційної публікації карається виправними роботами строком до двох років або штрафом до тридцяти мінімальних розмірів заробітної плати".