45. Поняття та суб’єкти права компонування інтегральних мікросхем

Інтегральна мікросхема — мікроелектронний виріб кінцевої або проміжної форми, призначений для виконання функцій електрон­ної схеми, елементи і з'єднання якого неподільно сформовані в об'ємі і (або) на поверхні матеріалу, що становить основу такого виробу, незалежно від способу його виготовлення.

Компонування (топографія) інпіеґральної мікросхеми — зафіксова­не на матеріальному носії просторово-геометричне розміщення су­купності елементів інтегральної мікросхеми та з'єднань між ними.

Об'єктом правової охорони є компонування інтегральної мікро­схеми. Вона характеризується такими ознаками:

0. топографія зафіксована на матеріальному носії;

1. такий матеріальний носій може бути в об'ємі і (або) на по­ верхні матеріалу;

2. вона складається з елементів і з'єднань між ними;

— ці елементи з'єднані між собою неподільно. Компонування інтегральної мікросхеми відповідає умовам охо-

роноздатності, якщо вона е оригінальною. Вона визнається такою, якщо не створена шляхом прямого відтворення (копіювання) іншої топографії інтегральної мікросхеми, має відмінності, що надають їй нові властивості.

Зазначеною Угодою була заснована Міжнародна патентна кла­сифікація (МПК), відповідно якої галузь техніки була поділена на вісім основних розділів, що містять у собі приблизно 67 тисяч дріб­них рубрик. Кожній рубриці присвоєно спеціальний символ, що складається з арабських цифр і літер латинського алфавіту.

Міжнародна конвенція про охорону селекційних досягнень прийня­та 2 грудня 1961 p., переглянута в Женеві 10 листопада 1972 р. і 23 жовтня 1978 р.

Метою зазначеної конвенції є визнання і забезпечення за се­лекціонерами, які вивели новий сорт рослини, та їх правонаступ­никами, права, зміст і умови якого визначаються нижче.

Держави-учасники цієї Конвенції утворюють Союз для охорони селекційних досягнень. Місцезнаходження постійних органів Сою­зу — Женева.

48. Правова охорона раціоналізаторських пропозицій

Однак новизна пропозиції не втрачається, якщо вона викорис­товується за ініціативою її автора не більше як три місяці до подан­ня заяви. Безперечно, йдеться про використання її на тому підпри­ємстві, якому подана заява на цю пропозицію.

Раціоналізаторська пропозиція визнається корисною для під­приємства, якому вона подана, якщо її використання дає змогу під­вищити економічну ефективність виробництва, одержати кращий доход (прибуток) або одержати інший позитивний ефект. Позитив­ний ефект може полягати в будь-якому підвищенні технічного рівня виробництва, поліпшенні умов та безпеки праці, зниженні негативного впливу на навколишнє середовище тощо.

Згадувані Методичні рекомендації про порядок складання, по­дачі і розгляду заяви на раціоналізаторську пропозицію (далі — Ме­тодичні вказівки) містять ряд умов, за наявності яких подана про­позиція не може бути раціоналізаторською. Це передусім запози­чення чужого досвіду без власного творчого внеску, пропозиції, що містять відомі рішення тощо.

Іншу групу пропозицій, що не визнаються раціоналізаторськи­ми, складають такі, що погіршують умови праці, якість продукції і робіт, викликають або збільшують рівень забруднення навколиш­нього середовища, знижують надійність та інші показники якості продукції. Не визнаються раціоналізаторськими пропозиції, що ли­ше ставлять завдання, але не дають конкретного вирішення.