2. Вікова динаміка розвитку рухових якостей.

Віковий розвиток рухових якостей характеризується гетерохронністю (різницею в часі). Це означає, що різні рухові якості досягають свого природно максимального розвитку в різному віці. Це обумовлено біологічними закономірностями вікових змін організму на різних етапах його становлення (допубертатний, пубертатний, післяпубертатний періоди). Разом з тим, величина і характер змін визначаються індивідуальними, генетичними, соціальними, екологічними та іншими чинниками. Попри все особлива роль в удосконаленні рухових якостей школярів належить цілеспрямованому педагогічному впливу як з боку вчителя, так і діям самого учня. Співпадання у часі акцентованих педагогічних впливів з періодами найефективнішого розвитку рухових якостей дозволяє піднести їх на більш високий рівень.

Природний розвиток систем організму дітей має чітку послідовність і циклічність: етапи прискореного розвитку періодично змінюються фазами уповільненого розвитку. Це стосується і рухової функції школярів. В наукових дослідженнях та досвіді праці встановлено, що організм дітей у зазначені фази, етапи по-різному реагує на засоби ФВ. Одні і ті ж самі методи за однаковим обсягом і інтенсивністю фізичного навантаження можуть дати різний педагогічний ефект. Він підвищується в період природного вікового прискорення темпів розвитку тієї або іншої рухової якості. Ось чому періоди прискореного розвитку тих чи інших рухових якостей називають чутливими (або сенситивними), а також сприятливими (або продуктивними). Ефективність ФВ школярів залежить від того, наскільки широко використовуються особливо сприятливі можливості для впливу на розвиток рухових якостей в саме ці чутливі періоди. Рухові якості, нереалізовані в межах певного вікового періоду, в пізнішому віці можуть бути розвинуті шляхом триваліших вправ, іноді з меншою повнотою, або не можуть бути вдосконалені взагалі.

Серед сприятливих періодів розвитку рухових якостей вирізняють високої чутливості (зміни перевищують більше, ніж у 2 рази середньорічну величину приросту показника за 10 років); середньої чутливості (зміни перевищують у 1,5-2 рази середньорічну величину зміни показника), низької чутливості (зміни відповідають середньорічній величині приросту показника). Крім цього, в окремі роки зміна показників менше середньорічної величини їх приросту за 10 років. Ці вікові періоди деякі автори називають “критичними” або “субкритичними”.

Хронологічні межі періодів прискореного розвитку рухових якостей у хлопців значно ширші, ніж у дівчат і охоплюють весь період навчання у школі (А.Гужаловський). У дівчат вони більш сконцентровані у часі і, починаючи з 12-річного віку, розвиток рухових якостей лише епізодично характеризується високими темпами (табл.1).

Чутливі фази розвитку рухової функції в учнів шкільного віку

(за А.Гужаловським)

Рухові якості	Стать	Вікові періоди (роки)
		7-8	8-9	9-10	10-11	11-12	12-13	13-14	14-15	15-16	16-17
Сила	Х		х		х			хх	х	х	ххх
	Д	х	х		ххх	хх					ххх
Бистрість	Х	ххх	ххх	х						х
	Д	ххх	ххх	хх	ххх			ххх		х
Швидкісно-силові якості	Х				х			х	хх
	Д	х		ххх	ххх	ххх			х
Статична витривалість	Х							хх	ххх		ххх
	Д	хх		ххх	хх	ххх			хх
Динамічна (силова) витривалість	Х					ххх	хх			хх
	Д		хх	ххх	ххх	ххх	хх
Загальна витривалість	Х		ххх		ххх		ххх		хх
	Д		х	хх	хх	ххх					х
Гнучкість	Х		ххх		ххх		ххх		хх
	Д	х		х		хх		хх	ххх		ххх
Рівновага	Х			ххх					ххх		ххх
	Д	хх	ххх	хх		ххх	х

Умовні позначення:

х – фази низької чутливості

хх – фази середньої чутливості

ххх – фази високої чутливості

Наводимо деякі приклади вікової динаміки природного розвитку окремих рухових якостей у хлопців і дівчат шкільного віку.

Хлопці.

1. Найвищі темпи розвитку характерні для розвитку рухових якостей швидкості рухів ніг (у 7-9 років), загальної витривалості (у 8-9 і 12-13 років), гнуч­кості хребта (у 9-10, 13-14 і 15-16 років), статичної рівноваги (у 9-10, 14-15, 16-17 років), силової (динамічної) витрива­лості згиначів тулуба (у 11 -12 років), ста­тичної витривалості згиначів плеча (у 14-15 і 16-17 років) і сили розгиначів ту­луба (у 16-17 років).

2. Високі темпи розвитку мають місце у розвитку силової (динамічної) витри­валості згиначів тулуба (у 12-13 і 15-16 років), сили розгиначів тулуба та статич­ної витривалості згиначів плеча (у 13-14 років), загальної витривалості та швид­кісно-силових якостей розгиначів ніг і ту­луба (у 14-15 років).

3. Помірно високі темпи розвитку відмічаються у розвитку сили розгиначів тулуба (у 8-9,10-11 і 14-16 років), швид­кості рухів ніг (у 9-10 і 15-16 років) і швид­кісно-силових якостей розгиначів ніг (у 10-11 років).

Хронологічна послідовність рівних за темпами росту сприятливих періодів розвитку рухових якостей у дівчат характеризується такими особливостями:

1. Найвищі темпи розвитку спостері­гаються у розвитку швидкості рухів ніг (у 7-9, 10-11 і 13-14 років), статичної рівноваги (у 8-9, 11-12 років), швидкіс­но-силових якостей розгиначів ніг (у 9-12 років), силової (динамічної) витрива­лості згиначів тулуба (у 9-12 років), сили розгиначів тулуба (у 10-11 і 16-17 років), загальної витривалості.(у 11-12 років) і гнучкості хребта (у 14-15 і 16-17 років).

2. Високі темпи розвитку мають місце у розвитку статичної витривалості зги­начів плеча (у 7-8, 10-11 і 14-15 років), статичної рівноваги (у 7-8 19-10 років), силової (динамічної) витривалості зги­начів тулуба (у 8-9 і 12-13 років), швид­кості рухів ніг (у 9-10 років), загальної витривалості (у 9-10 років), сили розги­начів тулуба (у 11-12 років) і гнучкості хребта (у 11-12 і 13-14 років).

3. Помірно високі темпи характерні для розвитку сили розгиначів тулуба (у 7-9 років), швидкісно-силових якостей розгиначів ніг (у 7-8 і 14-15 років), сило­вої (динамічної) витривалості згиначів тулуба (у 7-8 років), гнучкості хребта (у 7-8 і 9-10 років), загальної витривалості (у 8-9 і 16-17 років), статичної рівноваги (у 12-13 років) та швидкості рухів ніг (у 15-16 років).

Абсолютна сила м’язів характеризується високими темпами приросту упродовж всього середнього та старшого шкільного віку (але найбільш інтенсивно сила збільшується у віковий період від 11 до 13 років (рис.2)).

Вікова динаміка відносної сили має дещо інший характер. Відносна сила сягає високих показників в 10-11 років, а потім вона стабілізується, або навіть знижується внаслідок бурхливого розвитку тотальних розмірів і маси тіла. Повторне зростання темпів розвитку відносної сили припадає на вік від 15 до 17 років.