ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ
Кафедра теорії і методики фізичного виховання
Виконавець:
к.фіз.вих. Ріпак І.М.
Лекція №3 для студентів іі курсу факультету заочного навчання Тема: засоби та методи фізичного виховання
План
Характеристика фізичних вправ як основного засобу фізичного виховання.
Класифікація фізичних вправ.
Техніка фізичних вправ. Параметри техніки.
Методи фізичного виховання.
Література
Теория и методика физического воспитания: Учебник пособие для студентов факультета физического воспитания пед. ин-тов / Под ред. Б.А.Ашмарина – Москва: Просвещение, 1979. – С.36-58.
Теория и методика физического воспитания. Учебник для ин-тов физ. культуры / Под общей ред. Л.П.Матвеева, А.Д.Новикова. – 2-е изд, испр. и доп. – Т.2. – Москва: Физкультура и спорт, 1976. – 256 с.
Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів. Частина 1. –Тернопіль: Богдан, 2001. – 272 с.
Шиян Б.М., Папуша В.Г. Теорія фізичного виховання. – Тернопіль: Збруч, 2000. – 183.
Вступ. Для вирішення оздоровчих, освітніх та виховних завдань фізичного виховання використовують такі засоби: фізичні вправи, природні сили та гігієнічні чинники. Кожна група засобів має свій вплив на організм людини. Використовуючи у фізичному вдосконаленні особистості фізичні вправи, фахівець завжди зобов’язаний правильно реалізувати природні сили (сонце, повітря і вода) та гігієнічні чинники (раціональний режим дня, харчування, гігієна особиста і громадська тощо).
Комплексне і грамотне поєднання всіх засобів фізичного виховання дозволяє досягати найбільшого ефекту у процесі фізичного вдосконалення особистості. У цьому основна суть побудови навчально-тренувального процесу у будь-якому виді спорту, а також у проведенні всіх форм занять з фізичного виховання в загальноосвітньому навчальному закладі.
1. Характеристика фізичних вправ як основного засобу фізичного виховання
Поняття “фізична вправа” пов’язане з уявленням про рух, рухові дії, рухову діяльність.
Будь-яка рухова діяльність (гра в баскетбол, волейбол та ін.) складається з рухів (підняти руку, ногу, нахилитись вперед, назад ...) та рухових дій (передача, ведення м’яча, подвійний крок ...).
Рух – це моторна функція організму, що виражається в зміні положень тіла або його частин.
Руховою дією називається цілеспрямований ряд рухів для вирішення конкретного завдання.
Рухові дії, які спрямовані на вирішення завдань фізичного виховання і підпорядковані його закономірностям, називаються фізичними вправами.
Фізичними вправами можуть називатися рухові дії, які виконуються багато разів і за допомогою яких розвивають фізичні якості. Фізичні вправи можуть мати оздоровче, освітнє та виховне значення (рис. 1).
Значення фізичних вправ
ОсвітнєОздоровче
Виховне
Рис. 1. Значення фізичних вправ
Оздоровче значення фізичних вправ полягає у тому, що вони:
сприяють гармонійному розвитку форм і функцій організму людини;
зміцнюють здоров’я;
загартовують організм;
підвищують фізичну і розумову працездатність;
удосконалюють будову тіла і формують правильну поставу;
вирішують завдання фізичної рекреації та реабілітації.
Освітнє значення фізичних вправ полягає у тому, що вони:
надають знання про їх вплив на організм людини;
формують рухові вміння і навички;
розвивають фізичні якості.
Виховне значення фізичних вправ полягає у тому, що вони:
виховують моральні та вольові якості;
виховують інтерес, переконання до їх систематичного виконання на користь здоров’я людини.
Фізичні вправи – основний засіб у фізичному вихованні. Фізичні вправи насамперед необхідні для поліпшення здоров’я. Наприклад, загальновизнано важливе їх значення у попередженні відхилень у фізичному розвитку та анатомо-фізіологічних порушень опорно-рухового апарату людини, велика роль у виявленні неспецифічних захворювань дихальної системи, порушень обміну речовин, розладів травлення. Фізична культура є істотним чинником профілактики неврозів. Особливо важлива профілактична роль фізичної культури у період росту організму. Вона сприяє формуванню дитячого організму, попередженню порушень постави та деформації хребта. У дослідженнях науковців встановлено, що діти, які займаються спортом, значно менше хворіють на ангіну, легеневі хвороби, ревматизм, інфекційні неспецифічні артрити тощо, ніж діти, які ним не займаються.