12

ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

Кафедра теорії і методики фізичного виховання

Виконавець:

к.фіз.вих. Ріпак І.М.

Лекція №2 для студентів іі курсу факультету заочного навчання Тема: система і принципи фізичного виховання

План

1. Поняття про систему фізичного виховання.

2. Складові системи фізичного виховання.

3. Основні завдання фізичного виховання.

4. Принципи фізичного виховання.

Література

1. Теория и методика физического воспитания. Учебник для ин-тов физ. культуры / Под общей ред. Л.П.Матвеева, А.Д.Новикова. – 2-е изд, испр. и доп. – Т.1. – Москва: Физкультура и спорт, 1976. – 304 с.

2. Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів. Частина 1. – Тернопіль: Богдан, 2001. – 272 с.

3. Шиян Б.М., Папуша В.Г. Теорія фізичного виховання. – Тернопіль: Збруч, 2000. – 183.

4. Закон України “Про фізичну культуру і спорт”. – К., 1993. – 22 с.

5. Цільова комплексна програма “Фізичне виховання – здоров’я нації”. – К., 1998 – 44 с.

1. Поняття про систему фізичного виховання (сфв).

Головною рушійною силою розвитку суспільства є певні потреби. Розрізняють потреби особисті, групові та суспільні. Крім того, вони можуть бути матеріальними і духовними.

Мета випливає з певних потреб окремої людини, групи людей, всього суспільства.

Першою потребою, яка спонукає людину до руху, є біологічна потреба, пов’язана з розвитком рухового апарата в певному віці. Вона з’являється в ранньому дитинстві і поступово згасає, починаючи з підліткового періоду розвитку. Проте, біологічна потреба рухатись живе в людині протягом всього життя і повинна постійно задовольнятись.

Другою потребою є потреба у всебічно гармонійному розвитку особистості. У цьому однаково зацікавлені і кожна окремо взята особа і суспільство в цілому.

Третя потреба пов’язана із здоров’ям. Заняття фізичними вправами сприяють поліпшенню фізичного і духовного здоров’я. За даними ВООЗ, здоров’я людини на 50% залежить від активного способу життя.

Четверта потреба полягає у підготовці членів суспільства до високопродуктивної праці та оборони своєї Батьківщини. Ця причина визначає прикладність фізичного виховання, його практичну роль у суспільстві.

П’ята потреба пов’язана з необхідністю навчатись раціонально організовувати дозвілля і проводити вільний час, наповнюючи його зміст фізичними вправами, іграми, розвагами.

Шоста потреба передбачає прагнення людей до спілкування та згуртування у групи для здійснення спільних дій.

Для забезпечення конкретних потреб у кожному суспільстві формуються відповідні системи.

Система – це сукупність певних елементів, організаційно об’єднаних в одне ціле спільною функцією для забезпечення тієї чи іншої потреби цілого суспільства, групи людей або однієї людини.

Наприклад, для забезпечення потреби в інтелектуальному розвитку створюється система освіти. Для своєї безпеки суспільство створює систему оборони, для лікування – систему охорони здоров’я. Для задоволення потреби у формуванні всебічно розвиненої особистості суспільство формує систему фізичного виховання.

Система фізичного виховання – це історично зумовлений тип соціальної практики фізичного виховання, який включає телеологічні, науково-методичні, програмно-нормативні, організаційні основи, що забезпечують фізичне виховання громадян.

Система фізичного виховання тісно пов’язана з іншими соціально-економічними системами суспільства: економікою, політикою, наукою і культурою. Будучи однією із сфер прояву суспільних відносин, вона розвивається під впливом змін які відбуваються в даних системах. Своїми різними формами система фізичного виховання включена у всі основні види соціальної діяльності людини. Вона задовольняє не тільки потреби в русі (біологічні) а і соціальні - формування особистості, вдосконалення суспільних відносин. Реалізуючи свої специфічні функції система фізичного виховання здатна повністю задовольняти потреби людей в руховій активності, забезпечуючи високий рівень здоров’я і фізичної дієздатності. Реалізуючи свої виховні, педагогічні функції система фізичного виховання вирішує завдання естетичного, трудового, інтелектуального розвитку.

Мета системи фізичного виховання – це очікуваний результат фізичного вдосконалення, формування фізично здорових людей (духовне багатство і моральна чистота).

Мета системи фізичного виховання також може бути визначена як задоволення певних потреб суспільства та окремих його громадян, пов’язаних з біологічним і духовним розвитком, здоров’ям та високопродуктивною працею і захистом від несприятливих природних та соціальних чинників.

Мета навчання – це ідеальна модель бажаного результату засвоєння змісту освіти, до якого прагнуть у процесі спеціально організованої системи послідовної взаємодії вчителі та учні.

За значенням і тривалістю розрізняють:

Мету-ідеал – це бажаний кінцевий результат, якого можна лише прагнути, постійно наближаючись до нього;

Стратегічну мету – вона охоплює великі системи, глобальні проблеми, визначає основні принципи діяльності, зумовлює довгостроковий бажаний результат;

Тактичну мету – вона спрямована на отримання бажаного результату у близькому майбутньому за рахунок певного способу дії, лінії поведінки;

Оперативну мету – вона визначається на короткий проміжок часу для отримання бажаного результату негайно.