13

ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

Кафедра теорії і методики фізичного виховання

Виконавець:

к.фіз.вих. Ріпак І.М.

Лекція №1 для студентів іі курсу факультету заочного навчання

Тема: ТЕОРІЯ І МЕТОДИКА ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ЯК НАУКА І НАВЧАЛЬНИЙ ПРЕДМЕТ

ПЛАН

1. Соціальна зумовленість виникнення та розвитку фізичного виховання.

2. Джерела та етапи виникнення теорії і методики фізичного виховання, її зв’язок з іншими науками та дисциплінами.

3. Теорія і методика фізичного виховання як наука і навчальний предмет.

4. Базові поняття теорії і методики фізичного виховання.

5. Методи наукових досліджень у ТіМФВ.

Література

1. Ашмарин Б.А. Теория и методика педагогических исследований в физическом воспитании. – Москва: Физкультура и спорт, 1978. – 222 с.

2. Вільчковський Є.С., Курок О.І. Теорія і методика фізичного виховання дітей дошкільного віку: Навч. посіб. – Суми, 2004. – 428с.

3. Герцик М.С., Вацеба О.М. Вступ до спеціальностей галузі “фізичне виховання і спорт”: Навч. посіб. – Львів: Українські технології, 2003. – 232 с.

4. Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів. – Ч.1.(Ч.2.) – Тернопіль: Богдан, 2001 (2002). – 272 с. (248 с.).

5. Шиян Б.М., Папуша В.Г. Теорія фізичного виховання. – Тернопіль: Збруч, 2000. – 183.

1. Соціальна зумовленість виникнення та розвитку фізичного виховання.

Виникнення і початковий розвиток фізичного виховання як суспільного явища визначалось буттям і свідомістю народу, було ціленаправленим.

Виникнення фізичного виховання відноситься до самого раннього періоду в історії людського суспільства. Воно обумовлює взаємодію об’єктивних і суб’єктивних чинників. Тисячоліттями людина змагалась із тваринами в силі, витривалості, швидкості, спритності. Успіх в цьому міг бути досягнутий лише при умові хорошої фізичної підготовленості. Метання списа, дисків використання знарядь праці вимагало довгого тривалого навчання для формування якісно нових рухових навиків. Але потреби виробництва в фізично підготовлених людях не могли призвести до виникнення фізичного виховання. Необхідно було щоб ці потреби привели людину до усвідомлення ефекту вправ (розуміння впливу фізичної підготовки на ефективність оволодіння знаряддями праці на процес праці).

За допомогою фізичних вправ люди себе почали готовити до реальних дій в трудовій діяльності. Перетворення трудових дій в фізичні вправи розширило сферу їх дій на людину, а в першу чергу в плані всебічного фізичного вдосконалення. Таким чином об’єктивною причиною виникнення фізичного виховання була потреба в передачі накопиченого досвіду у виготовленні і застосуванні знарядь праці.

В зв’язку з цим ні одна із форм людської діяльності біологічно не наслідується, вона може бути виявлена шляхом вправ, засвоєння багаторазовим повторенням. Але ефективність процесу засвоєння трудових дій залежала від рівня духовного розвитку людини. Необхідно було усвідомити, що передача і використання досвіду, засновані на механізмах соціальних відношень, розуміння ролі спілкування для збереження набутих людьми знань і навиків та їх вдосконалення привело до виникнення ціленаправленого процесу навчання і виховання, в тому числі і фізичного виховання. Спочатку передача знань була від батьків, родичів (мисливство, ловля риби) але це не було процесом спілкування людей, чим характеризувалось виховання. Виховання появилось тоді коли люди свідомо продумували дії, формували поведінку у відповідності з потребами сім’ї, суспільства.

Таким чином поступово сформувалась фізичне виховання. У монографічному досліджені Н.І.Пономарьова наводиться великий етнографічний матеріал, який підтверджує наявність ФВ у всіх народів, що жили у добу первіснообщинного ладу. Загальні риси ФВ усіх народів у родовому суспільстві наступні:

• фізичні вправи спрямовані не тільки на розвиток рухових якостей, але і на виховання волі, стійкості;

• загальне розповсюдження отримали біг, боротьба, стрибки, метання, ігри;

• вплив географічного середовища і природних умов сприяв появі у деяких народів окремих оригінальних вправ (наприклад: піднімання на шнурі у Австралії);

• фізичне виховання мало свідомий характер.

Виникнувши як засіб і метод підготовки людини до трудових дій фізичне виховання на початковому етапі розвитку було тісно пов’язане з трудовими процесами. В подальшому більш високий рівень суспільства і свідомості, поява вільного часу привели до розподілу фізичного виховання на утилітарне та особистісно ігрове. Таким чином в процесі праці людина вийшла із дій законів біологічного розвитку і вступила в дію соціальних законів. Для передачі накопичення соціального досвіду слідувало виховання. Зміна економічного і політичного ладу життя суспільства призвела до зміни існуючої системи фізичного виховання, до появи принципово нової. Змінювались цілі, завдання, засоби, методи, принципи фізичного виховання. Зміна цього позначалась на засобах фізичного виховання - фізичних вправах. Одні фізичні вправи відмирали інші змінювались. Це пояснюється 2-ма причинами.

Перша причина - на кожному етапі розвивались умови матеріального життя, суспільство вимагало від людей певних рухових якостей і навиків, нові завдання породжували нові системи фізичних вправ.

Друга причина - розвиток науки про фізичне виховання дозволяв краще пізнавати закономірності рухової діяльності людини. З розвитком фізичних вправ збільшувалась різновидність фізичних вправ. Вони запозичувались не тільки з трудової діяльності, воєнного діла, ритуальних танців. З часом фізичні вправи стали створюватись штучно на основі пізнання людиною можливостей рухів свого організму.