Р

(В.Г.Арєф’єв, г.А.Єдинак)

ухові здібності — це сукупність морфофункціональних особливостей людини, які забезпечують їй успіх у певному виді рухової діяльності.

Розрізняють такі рухові якості: сила, бистрість, витривалість, гнучкість, спритність.

Наприклад,

- для подолання великого зовнішнього опору потрібна, перш за все, відповідна м'язова сила;

- для подолання короткої відстані за якомога менший час потрібна бистрість;

- для тривалого й ефективного виконання фізичної роботи потрібна витривалість;

- для виконання рухів з великою амплітудою необхідна гнучкість;

- для раціональної перебудови рухової діяльності відповідно до зміни умов необхідна спритність.

Між руховими якостями існує тісний взаємозв'язок, який у спортивній літературі прийнято називати "переносом".

Перенос може бути:

• позитивним, якщо розвиток однієї якості позитивно впливає на прояв іншої,

• або негативним (якщо розвиток однієї якості негативно впливає на прояв іншої). (рис.1)

Наприклад, (перенос з однієї рухової якості на іншу)

• на початкових етапах тренування зростання максимальної сили позитивно позначається на прояві швидкості в циклічних рухах;

• при розвитку гнучкості збільшується не тільки амплітуда рухів, але і сила м'язів, які піддаються розтягуванню.

• Розвиток загальної витривалості (в певних межах) веде до підвищення спеціальної витривалості, що, в свою чергу, сприяє зростанню сили м’язів. Водночас у висококваліфікованих спринтерів може спостерігатись навіть зворотний зв'язок, тобто зростання сили (внаслідок тренування з обтяженнями) може негативно вплинути на швидкість бігу. Ще яскравіше зворотній зв'язок проявляється між максимальною силою і загальною витривалістю.

Може також спостерігатись позитивний перенос з однієї вправи на інші, або на виробничі і побутові рухові дії. Наприклад, сила, розвинута за допомогою вправ з обтяженнями (штанга), може сприяти покращенню результатів у штовханні ядра, чи в роботі вантажника, а витривалість, розвинута в бігу, сприяє покращенню результатів в лижних гонках, і навпаки.

Нарешті позитивний перенос спостерігається з однієї групи м'язів на іншу. Встановлено, що витривалість з тренованої ноги майже на 45% переноситься на нетреновану, а при тривалому силовому тренуванні правого чи лівого боку тіла спостерігається збільшення сили м'язів симетричного нетренованого боку.

Стосовно динаміки рухових якостей вживаються терміни “розвиток” і “виховання”. Термін “розвиток” характеризує природний хід зміни якості, а “виховання” — передбачає активний і спрямований вплив на ріст показників рухової якості.

Розвиток рухових якостей відбувається за фазами. Спочатку розвиток однієї якості супроводжується ростом інших якостей, які в даний момент спеціально не розвиваються. Потім розвиток однієї якості може гальмувати розвиток інших — “дисоціація фізичних якостей”. Один із відомих механізмів такого явища — антагонізм між анаеробними і аеробними процесами: розвиток одних сповільнює розвиток інших, і навпаки.

Збільшення показників рухових якостей залежить від двох основних умов: природних змін та цілеспрямова­них педагогічних дій.

Реалізація першої умови потребує від вчителя врахування так званих “сенси­тивних” (чутливих, сприятливих) та “критичних” (несприятливих) періодів у розвитку рухових здібностей.

Реалізація другої умови, в першу чер­гу, залежить від знання та використан­ня на практиці основних закономірнос­тей, що лежать в основі цілеспрямова­ного педагогічного процесу. Цими закономірностями є специфічні принципи фізичного виховання:

• принцип безперервності трену­вального процесу, системності змін навантаження і відпочинку;

• принцип поступового збільшення тренувальних навантажень та адап­таційного збалансування їх динаміки;

• принцип циклічності;

• принцип вікової адекватності (від­повідності). Він зобов'язує будувати навчаль­но-виховний процес відповідно до віко­вих особливостей школярів.

Необхідність виконання для розвитку рухових якостей дій у певній послідовності дозволяє виділити наступні загальні складові педагогічного процесу (за В.В. Петровським та ін):

• вибір мети (яку якість розвивати) і видів потреб (оздоровчі, спортивні);

• вибір відповідних вправ;

• визначення відповідного способу виконання вправи (швидкість, тривалість, ступінь обтяження);

• визначення оптимального способу повторень окремих вправ і їх місця в уроці (способи повторень: безперервний, інтервальний, повторний);

• спосіб побудови тижневого циклу уроків;

• спосіб побудови процесу розвитку рухових якостей (тривалість періоду, необхідна кількість уроків, динаміка навантаження, послідовність у розвитку рухових якостей).