22. Класифікація ринків. Ринок машин та обладнання

Сучасний ринок є складною інтегрованою системою для аналізу й характеристики структури якої використовують різ­номанітні класифікаційні ознаки та критерії. Класифікація ринків необхідна також для глибшого розуміння закономірностей та особливостей організації ринкових процесів, функцій їхньої ін­фраструктури.

Отже, поняття “ринок” характеризується складною структурою, що класифікується за різними критеріями:

1) за економічним призначенням об'єктів ринкових відносин:• ринок споживчих товарів і послуг;• ринок промислових товарів;

• ринок «ноу-хау»;• сировинний ринок;

• ринок цінних паперів і т. п;

2) за географічною ознакою:• місцевий;• регіональний;• національний;• світовий;

3) за рівнем обмеження конкуренції:

• монополістичний;• олігополістичний;

• монопсонічний;• вільний;• змішаний;

4) за галузями виробництва:

• автомобільний,• нафтовий,

• комп'ютерний і т. п.;

5) за характером продажу:

• оптовий;• роздрібний.

Також існують інші класи ринків, виділені за іншими критеріями (напр.. за рівнем впливу держави, за характером співвідношення попиту та пропозиції, за суб'єктами ринку, за відповідністю законодавству та ін..).

В свою чергу ринок промислових товарів поділяється на ринок машин та обладнання і сировинний ринок.

Ринок машин та обладнання – це сфера національної та міжнародної торгівлі, яка характеризується сталими обсягами продажу продукції машинобудівних галузей. В умовах НТП він характеризується динамікою, оновлюваністю, поглибленням асортименту машинобудівної продукцію. Поряд з диференціацією умов комплектації та постачання, сервісного обслуговування цей ринок визначається ціновими варіаціями та гострою конкуренцією. Інформація про кон’юнктуру та ціни на цьому ринку малодоступна, нерегулярна. На світовому ринку торгівля машинобудівною продукцією складає 30%. Ринок машин та обладнання складається із товарних ринків окремих видів машин та обладнання. Разом з сировинним ринком він створює ринок засобів виробництва.

Сировинний ринок – це сукупність ринків, яка безпосередньо формується в процесі купівлі продажу сировини.

23. Класифікація ринків. Ринок сировини та матеріалів

Сучасний ринок є складною інтегрованою системою для аналізу й характеристики структури якої використовують різ­номанітні класифікаційні ознаки та критерії. Класифікація ринків необхідна також для глибшого розуміння закономірностей та особливостей організації ринкових процесів, функцій їхньої ін­фраструктури.

Отже, поняття “ринок” характеризується складною структурою, що класифікується за різними критеріями:

1) за економічним призначенням об'єктів ринкових відносин:• ринок споживчих товарів і послуг;• ринок промислових товарів;

• ринок «ноу-хау»;• сировинний ринок;

• ринок цінних паперів і т. п;

2) за географічною ознакою:• місцевий;• регіональний;• національний;• світовий;

3) за рівнем обмеження конкуренції:

• монополістичний;• олігополістичний;

• монопсонічний;• вільний;• змішаний;

4) за галузями виробництва:

• автомобільний,• нафтовий,• комп'ютерний

5) за характером продажу:

• оптовий;• роздрібний.

Також існують інші класи ринків, виділені за іншими критеріями (напр.. за рівнем впливу держави, за характером співвідношення попиту та пропозиції, за суб'єктами ринку, за відповідністю законодавству та ін..).

В свою чергу ринок промислових товарів поділяється на ринок машин та обладнання і сировинний ринок.

Сировина – це продукт первинної взаємодії людини з навколишнім середовищем. Матеріали – це сировина, що була піддана переробці. Отже, сировинний ринок – це сукупність ринків сировинних товарів, які формуються безпосередньо в процесі їх купівлі-продажу. За базисну ціну купівлі конкретних сировинних ресурсів береться котирувальна ціна основних сировинних ринків.

На сировинних ринках ведеться жорстка монопольна боротьба за отримання прибутків та розподіл сфер впливу.

Більшість сировинних ринків високо монополізовані, тому постачання здійснюється, як правило, партнерами по економічному угрупуванню у відповідності з договорами, що знижує обсяги торгівлі сировинними товарами та вільних ринках.

24. Методи дослідження ринків продукції виробничо-технічного призначення

Маркетингові дослідження – це системний збір та об’єктивний запис, класифікація, аналіз та представлення даних щодо поведінки, потреб, відносин, вражень, мотивації та ін. окремих осіб та організацій у контексті їх економічної, політичної, суспільної та повсякденної необхідності.

Виділяють такі основні методи дослідження ринків (зокрема продукції виробничо-технічного призначення):

1)спостереження – один із можливих способів збору первинних даних, коли дослідник веде безпосереднє спостереження за людьми та обстановкою.

2)експеримент – експериментальні дослідження вимагають відбору спів ставних між собою груп суб’єктів, створення для цих груп різної обстановки, контролю за змінними складовими і встановлення ступеню значимості відмінностей, що спостерігаються. Мета подібного дослідження – знайти причинно-наслідкові відносини шляхом відсіву суперечливих пояснень результатів спостереження.

3)опитування – основний метод збору первинної інформації у промисловому маркетингу. Опитування проводять для того, щоб отримати інформацію про знання, переконання і переваги людей, про ступінь задоволеності тощо.

4)анкета – найпоширеніший засіб досліджень при зборі первинних даних. В широкому розумінні – це ряд питань, на які опитуваний повинен дати відповіді. Вона вимагає відповідної розробки, опробовування і усунення виявлених недоліків до початку її широкого використання.

25.Основні розбіжності маркетингу промислових та споживчих товарів

Можна виділити 2 основні розбіжності – це розбіжності проведення маркетингових досліджень та відмінності між кінцевими споживачами продукції та промисловими організаціями. Отже, відмінності маркетингових досліджень: 1)розмір вибірки – ринок кінцевих споживачів (РКС): вибірка значна, залежить від мети, але не обмежена; промисловий ринок (ПР): незначна, залежить від кількості підприємств у галузі. 2)доступність респондентів – РКС: легка доступність, можливість проведення інтерв’ю по телефону вдома; ПР: існують труднощі: опитування можливе лише в робочі години, опитувані зайняті виробничими питаннями. 3)визначення респондентів – РКС: сегментування простіше (за різними критеріями), кінцевий покупець є також і споживачем товарів та послуг; ПР: інколи складніше, користувач і особа, яка приймає рішення, в більшості випадків різні. 4)кооперація з респондентами – РКС: виявляється з роками все складніше, більшість взагалі нічим не цікавиться; ПР: через менший обсяг вибірки менше вивчений. 5)інтерв’юери – РКС: можна легше навчити, вони теж споживачі; ПР: важко знайти досвідченого, потрібна спеціальна підготовка. 6)вартість дослідження – залежить від розміру вибірки та повторюваності. Витрачається значно більше коштів, ніж на промисловому ринку; ПР: значно дешевше.

Отже, основні відмінності між кінцевими споживачами (КС) та промисловими організаціями (ПО): 1)ПО отримують продукцію для використання в подальшому виробництві або для перепродажу іншим споживачам. КС купують продукцію для власного використання. 2)ПО досить часто купують сировину та н/фабрикати на відміну від КС. 3)ПО купують товари згідно зі специфікацією, а КС керуються модою, стилем та загальними відомостями про товар. 4)у ПО приймаються переважно колективні рішення. 5)ПО частіше вивчають постачальників та ціни, орендують обладнання та використовують конкурентні торги та переговори. 6)попит ПО є похідним від попиту на ринку КС. 7)ПО менш чисельні та географічно сконцентровані. 8)Для КС канали товаропросування значно довші.

26. Цільовий попит на товари промислового призначення

Цільовий попит на промислові товари має декілька характерних рис, які відрізняють його від попиту на споживчі товари, і це зумовлює специфіку маркетингового управління промисловими товарами, а також визначає особливості прийняття рішень щодо ринково-продуктової стратегії. Попит на промислові товари може бути визначений як:

* вторинний, похідний – означає, що попит на промислові товари визначається попитом на споживчі товари та послуги. Якщо попит на споживчі товари зростає чи падає, то це позначається і на змінах в попиті на промислові товари.

* нееластичний – тобто зміни в цінах на промислові товари не призводять відчутних змін у попиті на них. Це також є наслідком вторинності попиту на промислові товари.

* нестійкий – пояснюється більш динамічною зміною технологічних процесів виробництва, постійним оновленням засобів виробництва. Тому постійно виникає потреба в більш досконалих у технічному відношенні засобах.

* парний – пояснюється тим, що в більшості випадків попит на промисловий товар одного роду одночасно зумовлює попит на інший товар, який використ. в комбінації з ним.

27. Мотиви покупців товарів промислового призначення в сучасних умовах

Організації споживачі можуть бути представлені певними категоріями: промислові підприємтсва, виробники; гуртова торгівля; роздрібна торгівля; некомерційні організації; урядові організації. Кожна організація-споживач товарів промислового призначення керується своїми мотивами попиту.

Можна виділити наступні мотиви попиту:

Забезпечення потреби в матеріально-технічних ресурсах для виробництва традиційних товарів;

Рішення про виробництво нових товарів;

Реконструкція і оновлення підприємства;

Зміни зношених вузлів;

Проведення науково-дослідних робіт;

Надання сервісних послуг; Заміна постачальника на > вигідній основі та ін..

Крім того потрібно зазначити, що мотивація – це комплекс факторів, які підштовхують людину до дії щодо забезпечення потреби. Отже, потрібно також розглядати ті фактори, що впливають на споживачів товарів промислового призначення, крім того в контексті конкретного споживача. Виділяють наступні групи факторів, що впливають на поведінку організацій-споживачів ТПП:

Зовнішні: економічні, політичні, законодавчі, культурні, фізико-географічні, технологічні;

Фактори особливостей організації: мета організації, запроваджені методи роботи, організаційна структура, внутрішній клімат;

Фактори міжособових відносин: типи влади, повноваження, статус, вміння поставити себе на місце іншого, вміння переконувати;

Фактори індивідуальних особливостей персоналу: вік,рівень доходу,службовий стан, тип особистості, готовність до ризику.

Також потрібно враховувати цілі, які ставлять перед собою споживачі при закупівлі товарів. Цілі можуть бути як загальними для усіх учасників ринку, так і специфічні для кожного окремого учасника. Загальні цілі: доступність товару, його якість, надійність поставки і імідж продавця, можливість сервісного обслуговування, рівень цін і термін поставки. Щодо якості, промислові споживачі віддають перевагу тільки тим параметрам якості, які їм потрібні, і не бажають платити за ті показники, що не важливі для них.

Специфічні цілі: для підприємств-посередників це може бути впевненість у можливості перепродажу; бажання одержати права на контроль каналів буту у визначеному сегменті ринку; розрахунок на підтримку виробника при здійсненні реклами, транспортування, складування товарів. Урядові організації, які закуповують ТПП за рахунок бюджетних коштів, переслідують цілі спрощеної процедури закупівлі і поставки товарів, зменшення бюрократичних перепон. Некомерційні організації (музеї, начальні заклади) переслідують цілі зниження ціни, поліпшених умов закупівлі товарів, надійності і стабільності поставки.

28. Задачі, мета і методи вивчення попиту споживачів.

На відміну від класичної економічної теорії, маркетинг (як концепція ринкового існування фірми) більшу увагу приділяє питанням поведінки покупця (споживача), віддаючи йому провідну роль у формуванні ринків конкурентних товарів. При цьому акценти зміщаються убік вивчення неоднорідності покупців (зокрема з використанням сегментування), розробляються різноманітні моделі прийняття ними рішень про покупку. Тим самим проявляється необхідність глибокого аналізу споживача на предмет його приналежності до постійної або тимчасової ринкової групи (сегменту) з метою більш повного урахування цих розходжень у стратегії маркетингу фірми.

Для заміру рівня попиту необхідно враховувати деякі моменти. Приступаючи до вивчення попиту, дослідник повинен чітко визначити межі дослідження. Попит можна можна визначити в кількох аспектах: --попит на продукти; --попит у різних географічних регіонах; --попит у тимчасових межах; --попит за типом споживача. Також треба визначити про який саме попит йде мова. Наступним етапом є аналіз впливу на рівень попиту різних факторів макроринкового середовища і визначення того, у якому напрямку кожен із факторів впливає на поточний попит. Цей аналіз проводиться в ході розробки продуктово-ринкової гіпотези. У розвинутій економіці підрахунок поточних потреб в тому чи іншому продукті можна проводити на базі вторинної інформації, виходячи із статистичних даних про обсяги продажу по галузі, частки ринку, ціни товару.

29. Система та порядок вивчення споживчого попиту

Особливостями дослідження попиту в сучасних умовах є наступні:

- споживачі хочуть мати якісні товари та послуги;- споживачі бажають спокою та стабільності;- споживачі бажають отримати задоволення від купленої продукції;

- споживачі бажають повернути виробникові товар, який їх не задовольняє;

- споживачі вдячні тим, хто вирішує проблеми, з якими вони самі не можуть впоратися;

- споживачі бажають ознайомитися з орієнтацією виробництва у постачальника.

Запити споживачів вивчаються наступними методами: анкетування, історичним методом, спостереженням, метод експериментів.

Можна виділити наступні найважливіші напрями вивчення споживчого попиту:

--відношення до певної компанії;

--відношення до різних аспектів діяльності компанії в розрізі окремих елементів комплексу маркетингу (товари, що випускаються та нові товари, характеристика продуктів, що модернізуються та наново розробляються, цінова політика, ефективність збутової діяльності по просуванню продуктів);

--рівень задоволеності запитів споживачів (очікувань споживачів); -- наміри споживачів; прийняття рішення про купівлю;

--мотивація споживачів.

Оцінки споживачів базуються як і їх знаннях, так і на емоційних аспектах сприйняття.