Тема 6. Організація служби внутрішнього аудиту (сва) на

підприємстві

Лекція 9

1. Функції, завдання та форми СВА.

2. Управлінська модель СВА.

3. Документування діяльності СВА.

4. Взаємодія СВА з іншими структурними підрозділами підприємства.

Функції, завдання та форми СВА.

Під внутрішнім аудитом розуміємо незалежну оцінку діяльності підприємства, визначення його платоспроможності та запобігання банкрутству. Міжнародний інститут внутрішніх аудиторів дає таке тлумачення: “Внутрішній аудит – це незалежна діяльність з перевірки і оцінки роботи організації в її інтересах” . Виходячи із зарубіжного досвіду, слід відзначити, що внутрішні аудитори здійснюють незалежне оцінювання управлінських функцій підприємства, в тому числі і власної діяльності.

Особливий науковий інтерес щодо дослідження змістовного аспекту поняття внутрішнього аудиту викликає робота Л. Сухаревої та І. Дмитренко . Внутрішній аудит можна розглядати як невід’ємну частину загальної системи контролю підприємства (МСА 610 “Використання роботи внутрішнього аудиту”). Цю думку поділяє, наприклад, М. Борисенко, яка стверджує, що внутрішній аудит – це підсистема внутрішнього контролю . Існує підхід щодо визначення внутрішнього аудиту як невід’ємного і важливого елемента управлінського контролю . Однак не слід розглядати внутрішній аудит як ресурс, який вирішує управлінські завдання зі створення системи контролю. Він є окремим і відособленим процесом, направленим на удосконалення діяльності організації за допомогою виявлення і попередження порушень у фінансово-господарській діяльності підприємства, виявлення ресурсів і резервів виробничого процесу за допомогою систематизованого підходу до оцінки і підвищення ефективності процесів управління ризиками.

До основних функцій внутрішнього аудиту слід віднести такі як: контрольну, захисну, аналітичну, координаційну, інформаційну, консультаційну функції. Фахівці вважають, що основні функції внутрішнього аудиту складаються із процедур дослідження окремих операцій підприємства, оцінки цих операцій і контролю відповідності відбиття їх у бухгалтерському обліку, а також контролю за функціями внутрішньої системи контролю підприємства.

Дослідження показало, що необхідність розвитку та підвищення надійності і ефективності внутрішнього аудиту як підсистеми системи внутрішнього контролю (СВК) на середніх та великих підприємствах в умовах сьогодення в Україні зумовлена такими причинами як: на макро-рівні: наявність поточних проблем, зумовлених економічною кризою у світі та в Україні; глобалізація бізнесу; посилення конкурентної боротьби між підприємствами; на мікро-рівні: ускладнення організаційної структури підприємств; необхідність впорядкування структури та організації бізнес-процесів; потреба забезпечення ефективної взаємодії з відповідними службами підприємства; потреба належного функціонування та сталого розвитку високоефективної системи бухгалтерського обліку і СВК; відсутність досвіду побудови належних, ефективних СВК європейського типу; потреба збереження комерційної таємниці; намагання керівництва підприємства отримати достатньо об’єктивну і незалежну оцінку дій менеджерів усіх рівнів; потреба своєчасного отримання керівництвом підприємства та іншими користувачами (інвесторами, кредиторами) об’єктивної та достовірної інформації про фінансово-господарську діяльність підприємства для прийняття якісних рішень; потреба підтвердження достовірності звітів відособлених структурних підрозділів; необхідність вдоволення потреб органів управління в частині надання контрольної інформації за різними питаннями; потреба своєчасного виявлення та попередження виникнення порушень, прихованих недоліків та відхилень; необхідність оперативного реагування на ризики, притаманні господарській діяльності; потреба мінімізації витрат виробничих запасів, коштів, основних коштів та ін.

Відомо, що внутрішній аудит допомагає організації досягти поставлених цілей, використовуючи систематизований і послідовний підхід до оцінки та підвищенню ефективності процесів управління ризиками, контролю та корпоративного управління .

Слід зазначити, що в умовах сьогодення в Україні не надається належного значення внутрішньому аудиту, його цілям і завданням. Про це свідчить Закон України від 14.09.2006 року № 140-V “Про аудиторську діяльність”, в якому не передбачено такий вид аудиту.

Аналіз зарубіжних і вітчизняних джерел показав, що існує різноманіття думок вчених щодо визначення головної мети внутрішнього аудиту, наприклад, таких як:

• удосконалення організації й управління виробництвом, виявлення і мобілізація резервів його зростання ;

• вдосконалення діяльності організації ;

• запобігання втратам ресурсів і здійснення необхідних змін в середині підприємства ;

• допомога керуючому персоналу у ефективності виконання своїх функцій та ін.

Рішення про те, чи необхідний компанії внутрішній аудит, приймають власники та вище виконавче керівництво підприємства. Визначається це рішення спираючись на наступні фактори: розподіл функцій володіння та управління бізнесом, розміри й структурна розвиненість підприємства, рівень ризиків, які притаманні діяльності підприємства. В залежності від специфіки підприємства внутрішній аудит може бути представлена однією особою або цілою службою (відділом внутрішнього аудиту). Внутрішні аудитори працюють як у державному, так і приватному секторі.

Слід зазначити, що внутрішні аудитори, які допомагають менеджерам: забезпечують захист від помилок і зловживань, визначають “зони ризику”, можливості усунення майбутніх недоліків або відхилень, допомагають ідентифікувати та “посилити” слабкі сторони в системах управління [8]. Таким чином, при належній організації внутрішній аудит сприяє підвищенню відповідальності керівників структурних підрозділів і матеріально-відповідальних осіб підприємства за виконанням ними своїх обов’язків, запобіганню негативним явищам при здійсненні господарських операцій, пов’язаних з рухом майна і зобов’язань економічного суб’єкта.

Висновки: 1. Внутрішній аудит – це інформаційна база для зовнішнього аудиту. 2. Внутрішній аудит є невід’ємною і значною складовою системи внутрішнього контролю підприємства. 3. Внутрішній аудит займає провідне місце в системі управління підприємством. 4. В умовах економічної кризи в Україні належна, надійна і ефективна СВА здатна оцінити ризики, “слабкі”, “непрозорі“ сторони у роботі підприємства та надати рекомендації, які направлені на підвищення ефективності систем і процесів. 5. Для того, щоб бути ефективним внутрішній аудит повинен ґрунтуватися на певних фундаментальних принципах: незалежність; розподіл обов’язків; фізичний контроль.

Управлінська модель СВА.

Внутрішній аудит є найдієвішим інструментом, який дає змогу виявляти можливості для підвищення ефективності бізнесу.

На необхідність запровадження на підприємстві внутрішнього аудиту впливає насамперед так званий ефект масштабу, який полягає в тому, що спочатку у міру зростання масштабів виробництва підприємство досягає зниження його витрат за рахунок низки факторів, і це є позитивним ефектом. Проте при цьому існує і негативний ефект, який полягає в тому, що виникають деякі проблеми, пов'язані з управлінням та координуванням діяльності підприємства.

Зі зростанням масштабів виробництва і диверсифікації бізнесу розширюються управлінські ланки, що поділяють вищий управлінський персонал та рівні управління, на яких відбувається впровадження робочих програм, а тому виникають проблеми обміну інформацією:

• зростає ймовірність прийняття рішень, які суперечать одне одному;

• знижується ступінь контролю за виконанням рішень, що підвищує ризик прийняття неправильних управлінських рішень та зловживань персоналу.

Для вирішення цих проблем на допомогу керівництву приходить служба внутрішнього аудиту, яка забезпечує захист від помилок і зловживань шляхом ідентифікації можливих зон ризику в системі керування й розробки рекомендацій щодо ліквідації слабких місць і запровадження заходів, спрямованих на підвищення ефективності системи керування для досягнення основних цілей такого підприємства.

Фактори, що впливають на необхідність створення служби внутрішнього аудиту

Рішення про необхідність створення на підприємстві підрозділу внутрішнього аудиту приймають власники та вищий управлінський персонал. На прийняття рішення впливає низка факторів, до яких належать: розподіл функцій володіння й управління бізнесом, розмір і структура підприємства, рівень ризиків, який супроводжує його діяльність. У тому випадку, коли власники підприємства одночасно є менеджерами та самостійно контролюють усі аспекти бізнесу, запровадження внутрішнього аудиту не є необхідним.

Однак зі збільшенням обсягів виробництва, розширенням видів діяльності та підвищенням складності процесів управління на підприємстві у власників цих підприємств виникають проблеми щодо контролю та підконтрольності всіх ситуацій. Отже, в цьому випадку внутрішній аудит є необхідною умовою зростання якості системи управління.

Внутрішній аудит також є необхідним для вищого управлінського персоналу, що не є власниками підприємства.

Завдання менеджменту – керувати бізнесом для досягнення цілей, визначених власниками, найефективнішим шляхом. На успіх вирішення цього завдання впливають такі питання: чи володіє менеджмент інформацією, необхідною для прийняття правильних управлінських рішень, та чи існує ефективна система контролю за виконанням цих рішень, які приймаються менеджментом.

Внутрішній аудит, виходячи зі специфіки своєї діяльності, володіє всією інформацією за всіма аспектами діяльності підприємства та різними інструментами для узагальнення і аналізу даних. Таким чином, внутрішній аудит є об'єктивним джерелом, який допомагає менеджерам з іншого боку оцінювати якість виконання управлінських рішень.

Функція внутрішнього аудиту особливо важлива, коли підприємство має географічно відокремлені філії або підрозділи, керівництво яких приймає самостійні рішення. Керівництво головного підприємства потребує надходження достовірної інформації про їх діяльність щодо здійснення контролю та оцінки рішень, які приймаються керівництвом філій.

Внутрішній аудит надає допомогу у своєчасному отриманні й аналізі зазначеної інформації. Наявність у компанії внутрішнього аудиту також підвищує довіру і впевненість інвесторів та інших зацікавлених сторін у раціональному використанні ресурсів, збереженні активів, оптимізації ризиків діяльності, прозорості компанії та відповідності діяльності підприємства кращим зразкам корпоративного управління.

У сучасних умовах економічного розвитку України до вищезазначених факторів додається низка інших. Це бажання власників і вищого керівництва вдосконалити структуру та організацію бізнес-процесів, що може привести до суттєвої економії ресурсів підприємства.

Короткострокові або довгострокові плани підприємств щодо виходу на міжнародні ринки капіталу також вимагають необхідності створення служб внутрішнього аудиту. Це обумовлено тим, що правила великих фондових бірж передбачають наявність на підприємстві внутрішнього аудиту як обов'язкової умови для внесення цінних паперів компанії до котирувальних списків бірж.

Переваги й обмеження внутрішнього аудиту

Створення служби внутрішнього аудиту на підприємстві дасть змогу:

• забезпечити ефективне функціонування, стабільність і відповідний визначеним цілям розвиток підприємства в умовах ринкової конкуренції;

• зберігати і продуктивно використовувати ресурси та потенціал підприємства;

• своєчасно виявляти і мінімізувати комерційні, фінансові та інші ризики в управлінні підприємством;

• сформувати адекватну сучасним умовам господарювання, які постійно змінюються, систему інформаційного забезпечення всіх рівнів управління, що дасть змогу миттєво реагувати на зміни внутрішнього й зовнішнього середовища та своєчасно адаптувати функціонування підприємства до цих змін.

Однак треба пам'ятати, що внутрішній аудит не є універсальним рішенням усіх проблем підприємства. Наприклад, внутрішній аудит:

• не може ліквідувати або ідентифікувати всі випадки людських помилок або зловживань, але може мінімізувати їх вірогідність і підвищити ймовірність їх швидкого знаходження шляхом аудиту систем та процедур;

• не може проводити аудит кожного бізнес-процесу щороку, але може оптимізувати відбір напрямів діяльності, що перевіряються, шляхом проведення попередніх аналітичних процедур;

• не повинен розробляти процедури бізнес-процесів для підрозділів підприємства, тому що це негативно впливатиме на незалежність внутрішнього аудиту, але може аналізувати процедури, розроблені іншими підрозділами, на відповідність їх ефективності в межах системи внутрішнього контролю підприємства.

Внутрішній аудит або контрольно-ревізійна служба

Виникає питання: навіщо створювати службу внутрішнього аудиту, якщо на підприємстві вже є ревізійна служба або контрольно-ревізійний відділ?

Дійсно, традиційно на українських підприємствах функціонують саме такі служби, які зазвичай виконують два типи перевірок:

перший – це непланова перевірка, що проводиться на замовлення керівництва підприємства. Результати цієї перевірки необхідні для отримання безумовних доказів фактів шахрайства, зловживань та порушень працівниками встановлених норм і процедур;

другий – планова перевірка, яка здійснюється з метою контролю за виконанням внутрішнього регламенту у вигляді внутрішніх інструкцій, розпоряджень, наказів тощо.

Внутрішні аудитори також здійснюють подібну роботу, проте існують суттєві розбіжності між внутрішнім аудитом та контрольно-ревізійної роботою. При розробці стратегічного плану роботи на рік або на декілька років вперед внутрішні аудитори визначають насамперед основні зони ризику для компанії, а потім розподіляють ресурси часу та фахівців таким чином, щоб найбільш ризиковані сфери діяльності були перевірені першочергово. Фахівці контрольно-ревізійних відділів при розробці плану перевірок звичайно не враховують ризиків підприємства.

Друга значна відмінність між внутрішнім аудитом та контрольно-ревізійною службою – це відповідні методи перевірки. Контрольно-ревізійні служби працюють в основному на підставі даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності, з первинними документами. Але вони не використовують у своїй діяльності методи, які є необхідною частиною внутрішнього аудиту, наприклад вивчення виробничих процесів, побудову органограм, проведення анкетування та інтерв'ю з працівниками і керівниками підрозділів з метою досконального розгляду суті проблеми.

Внутрішній та зовнішній аудит

Необхідно також зазначити, що рішення про необхідність створення внутрішнього аудиту не повинно визначатися наявністю у компанії зовнішнього аудиту, тому що внутрішній та зовнішній аудити виконують різні функції.

По-перше, зовнішній аудит традиційно займається підтвердженням достовірності фінансової звітності підприємства та фокусує увагу на операціях і подіях, що можуть суттєво впливати на цю характеристику. Внутрішній аудит насамперед має завдання оцінювати існуючі системи контролю й управління ризиками підприємства та зосереджується на операціях і подіях, які не сприяють ефективному досягненню визначених цілей на підприємстві.

По-друге, зовнішній аудит не здійснює оцінку економічної обгрунтованості управлінських рішень і ефективності діяльності окремих підрозділів підприємства, що є одним з основних завдань внутрішнього аудиту.

По-третє, зовнішній аудит виконує завдання для зовнішніх зацікавлених сторін – потенційних інвесторів, кредиторів та інших користувачів, а внутрішній аудит перш за все виконує завдання в інтересах власників і менеджерів підприємства.

Однак звертаємо увагу, що ефективний внутрішній аудит в принципі може знизити витрати підприємства на зовнішній аудит, але не в змозі зовсім відмінити його необхідність. Також треба пам'ятати, що не рекомендується використовувати зовнішнього аудитора як внутрішнього, оскільки одночасне виконання таких послуг може призвести до конфлікту інтересів зовнішнього та внутрішнього аудиту.

Документування діяльності СВА.

Робочі документи аудиторської перевірки.

Робочі документи використовуються аудитором як допоміжні інструменти при проведенні аудиту, а також при складанні аудиторського висновку – як письмові докази виконаної роботи. Інформація, яка включається до робочих документів має бути достатньою, обгрунтованою, суттєвою, корисною та забезпечувати міцну базу для підтвердження виявлених фактів та для надання рекомендацій.

Крім того, аудитор може посилатися на робочі документи або під час представлення аудиторського висновку, або відповідаючи на питання. Робочі документи можуть виявитись корисними також для інших цілей:

• Керівник служби внутрішнього аудиту може використовувати робочі документи для аналізу якості аудиторської перевірки, а також для оцінки роботи персоналу, який проводив аудит.

• Начальник відділу, в якому проводиться аудит, може використовувати дані робочих документів, як допоміжний засіб для виправлення виявлених аудитом недоліків та проблем або для заперечення факту наявності цих проблем.

• Вище керівництво або інші посадові особи вимагають своєчасно надавати аудиторські висновки. Добре оформлені робочі документи допоможуть виконати це завдання.

• Зовнішні аудитори використовують робочі документи внутрішніх аудиторів, переглядаючи результати роботи служби внутрішнього аудиту та оцінюючи вплив, який має його діяльність на систему внутрішнього контролю.

• **В функції Національного банку України входить здійснення нагляду за діяльністю комерційних банків, отже робочі документи служби внутрішнього аудиту можуть підлягати перевірці з боку НБУ. Тому необхідне належне ведення та зберігання робочої документації.

Якісні характеристики робочих документів

Повнота. Робочі документи мають бути оформлені таким чином, щоб кожний з них являв собою окремий незалежний документ. Це означає, що на всі питання треба отримати відповіді, усі проблеми, порушені аудитором, мають бути з’ясовані, та по кожному сегменту аудиторської перевірки має бути наданий логічний та виважений висновок.

Доречність. Робочі документи мають містити лише ту інформацію, яка є корисною з огляду на завдання аудиторської перевірки.

Стандартне оформлення. Усі робочі документи повинні бути однакового розміру та мати однаковий вигляд. Якщо розмір документів не відповідає встановлених вимогам, такі документи треба пристосувати (розширити або скоротити) до існуючих стандартів.

Акуратність. Робочі документи мають бути акуратно оформлені. Треба залишати достатньо місця після кожного положення в документі для того, щоб була можливість доповнити їх доречними даними, не завдаючи при цьому шкоди логічності та порядку викладення інформації. В той же час, не треба забувати про економне використання місця на аркуші. Різні форми та описання процедур можна включати до робочих документів лише, якщо вони є корисними для виконання завдань аудиту або для надання рекомендацій. Також треба уникати складання зайвих переліків чи графіків. Усі графіки мають включатися до робочих документів з конкретною метою, яка має відношення до порядку роботи внутрішнього аудиту або надання рекомендацій.

Техніка оформлення робочих документів

Обов’язкові атрибути. Кожний робочий документ має включати: назву та код аудиторської перевірки; назву робочого документу; прізвище аудитора, який склав цей документ; дату складання документу; джерело інформації та мету складання даного документу.

Позначки. Аудитор часто використовує різноманітні символи для того, щоб позначити виконану частину роботи. Оскільки такі позначки не мають будь-якого спеціального або стандартного значення, треба дати пояснення кожної з них в кінці графіку, на якому вони використовувались.

Перехресні посилання. Перехресні посилання, які використовуються в робочих документах, мають бути повними та точними. Необхідно перевіряти звіти про недоліки, виявлені внутрішнім аудитом, на відповідність використаних посилань зазначеним робочим документам. Звіти про недоліки мають зіставлятись з протоколом підсумкової зустрічі або/ та з аудиторським висновком. Перехресні посилання роблять на полях проекту аудиторського висновку, що дозволяє швидко визначити потрібний робочий документ.

Нумерація. Система нумерації робочих документів має бути досить простою та гнучкою. Великі літери можуть використовуватись для позначення кожного сегменту аудиторської перевірки, а цифри – для позначення окремих завдань в межах кожного сегменту.

Використання документів попередньої аудиторської перевірки.Аудитор має в повній мірі використовувати робочі документи попередніх аудиторських перевірок, оскільки блок-схеми, описання роботи систем та інші дані можуть бути досі дійсними. Документи попередніх перевірок, які залишились корисними, мають стати частиною робочих документів поточної аудиторської перевірки. В них треба внести поправки згідно нових даних, дати новий код, доповнити новими перехресними посиланнями, а також вказати нову дату та прізвище аудитора.

Робочі документи будуть менш корисними, якщо вони не оформлені належним чином та не зберігаються у відділі внутрішнього аудиту. Архіви робочих документів мають бути добре організованими та зручними в використанні, щоб не було труднощів з отриманням з них будь-якої інформації; робочі документи мають бути згруповані в тому порядку, в якому проводились аудиторські перевірки.

Види робочих документів

Усі робочі документи поточної аудиторської перевірки треба складати у папки. Графіки, аналізи, документи, блок-схеми та описання роботи систем мають зберігатись у стандартній папці відділу. Документація нестандартного розміру має переноситись на стандартні аркуші паперу або зберігатись у нестандартній папці, на яку робиться посилання в головній папці.

Графіки та аналізи. Складання графіків та аналізів є корисним для виявлення тенденцій в статистиці, при перевірці достовірності даних, розробці планів та кошторисів, а також для перевірки правильності проведення діяльності та оформлення облікової документації.

Документація. Оригінали або копії різних документів можуть використовуватись для з’ясування необхідних питань та документального підтвердження висновку або як доказ наявності проблеми. До таких документів відносяться: листи; звіти; матеріали, роздруковані з електронних носіїв; форми; описання роботи систем; блок-схеми; рахунки фактур; контракти та безліч інших документів. Копії будь-яких документів мають робитись в корисних для аудиту цілях.

Наступні рекомендації пропонуються для складання робочих документів при використанні документації, а не аудиторських записів:

• Вкажіть прізвище аудитора, який підготував документ, та/ чи назву папки, з якої взяли документ.

• Зробіть копію та включіть до робочих документів лише ту частину звіту, листа або описання процедур, яка необхідна аудитору для пояснення або документального підтвердження потенційного результату аудиторської перевірки. Не треба включати документ повністю до робочих документів, якщо тільки це не є абсолютно необхідним.

• Дайте повне пояснення термінам та позначкам, які зустрічаються в документі, а також їх використання. Це має особливе значення в разі включення до робочих документів блок-схем. Пояснення можна зробити на окремій сторінці, яка передує блок-схемі, або на титульній сторінці робочого документу.

• В кожному робочому документі має наводитись посилання на джерело використаної інформації.

• Жоден документ не має бути включеним до робочих документів без пояснення причин його використання.

Описання роботи систем та блок-схеми. В ході багатьох аудиторських перевірок виникає необхідність описати системи чи процеси, які перевіряються. Для цього використовують описання роботи систем чи блок-схеми або поєднання обох методів. Вибір конкретного методу залежить від його відносної ефективності з огляду на складність/ комплексність системи, що перевіряється.

Описання роботи систем звичайно є простішим у використанні. Цей метод використовують є можливість чітко та стисло описати системи чи процеси. Однак, якщо описання може виявитись складним та довгим через велику кількість складових процедур контролю, взаємодію яких важко описати, доцільніше використовувати блок-схеми (або поєднати обидва методи)

Інтерв’ю та співбесіди. Більшість усної інформації аудитор отримує під час офіційних телефонних розмов або особистих зустрічей. Офіційні бесіди найбільш бажані оскільки аудитор спеціально готує питання з метою отримати вхідні дані для аудиторської перевірки, хоча непідготовлені співбесіди або, навіть, неформальні розмови часто можуть надати важливу інформацію. Будь-яка усна інформація, яку аудитор планує використати при написанні аудиторського висновку, має бути оформлена документально. Співбесіди є корисними при з’ясуванні проблемних питань, отриманні загальних знань про об’єкт аудиту, збиранні даних, які не мають документального оформлення, а також при формуванні аудиторського судження та наданні оцінки або рекомендацій щодо виправлення ситуації. Записи за результатами співбесіди мають містити лише факти, отримані під час цієї співбесіди, виключаючи власну думку аудитора.

При документальному оформленні результатів співбесіди треба враховувати наступні рекомендації:

• Обов’язково вкажіть прізвище та посаду всіх службовців, які надали вам інформацію, включаючи дані, отримані з неофіційних бесід.

• Зазначте також час та місце проведення зустрічі.

• Згрупуйте питання за темами, якщо це можливо.

• Встановіть джерела інформації, на які посилався службовець під час бесіди.

Візуальні спостереження. Аудитор проводить візуальні спостереження з тими же цілями, що й опитування. Якщо результати візуальних спостережень використовуються для підтвердження будь-яких висновків, вони мають бути документально оформлені. Візуальні спостереження є особливо корисними при проведенні перевірки наявності активів чи документів.

Робочі документи про результати візуальних спостережень мають включати наступну інформацію:

• час та дата проведення спостереження;

• місце проведення спостереження;

• прізвище співробітника, який супроводжував аудитора під час проведення спостереження;

• предмет перевірки. При проведенні тестів робочі документи мають містити інформацію щодо складових та основи вибірки.

Оформлення результатів аудитуУсі результати аудиту мають бути документально оформлені у вигляді робочих документів (див. розділ Б09 “Результати та висновки аудиторської перевірки”), включаючи незадовільні результати. Аудитор має документально оформити усі результати перевірки одразу після виявлення незадовільної ситуації.

Загальний зміст робочої документації

Робочі документи мають завжди забезпечувати адекватне відображення виконаних аудиторських процедур.

Робоча документація має включати наступну обов’язкову інформацію:

• сфера діяльності банку, в якій проводився аудит;

• назва аудиторського документу;

• код документу (посилання);

• посилання на відповідний пункт програми аудиту або пояснення мети складання даного документу;

• описання виконаної роботи та отриманих результатів;

• джерела отримання інформації, необхідної для завершення аудиту;

• висновки;

• прізвище співробітника, який склав даний документ та дата його заповнення;

• підпис керівника, який перевіряв документ.

Порядок оформлення робочих документів

Документальне оформлення завдань, виконаної роботи та отриманих результатів тестів має здійснюватись наступним чином:

Мета проведення тесту. В цьому пункті має бути описана мета, яку треба досягти при проведенні тесту.

Базовий документ. Цей документ, журнал та ін., на підставі якого складається вибірка.

Вибірка. Внутрішній аудитор вказує розмір та застосовану методику вибірки.

Виконана робота. В даному пункті описується обсяг виконаної аудитором роботи.

Виявлені проблеми. Аудитор має відобразити в робочій документації будь-які проблеми або недоліки, виявлені в результаті перевірки.

Висновки. Даний пункт містить висновки, зроблені на основі результатів виконаної роботи.