105

Історія економічних вчень

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

ДЛЯ СТУДЕНТІВ ЕКОНОМІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ ВУЗІВ

Житомир — 1998

Вступ

Навчальний посібник складено відповідно до програми курсу “Історія економічних вчень” для студентів економічних спеціальностей вузів.

Посібник охоплює 18 тем і розрахований на 36 годин лекційних занять. Заняття по темах 1-3 повинні допомогти студенту зрозуміти процес зародження економічних знань за часів рабовласництва та раннього феодалізму. Метою 4-14 тем є засвоєня теоретичних концепцій та методології меркантилізму, класичної політекономії та ін. Теми 15-18 присвячені питанням сучасної економічної теорії.

Структура та методика проведення лекції визначається структурою посібника. До лекційного тексту заняття додається перелік питань з теми, рекомендується література. В останній частині посібника приводиться перелік лауреатів Нобелівської премії в галузі економічних наук, словник основних термінів і понять, а також тестові завдання по темам.

Для самостійної роботи студентів передбачені окремі завдання та підготовка рефератів і доповідей.

Зміст

Вступ

Тема 1. Предмет і метод “Історії економічних вчень”

Тема 2. Економічні вчення рабовласницької формації

Тема 3. Економічні погляди раннього феодалізму

Тема 4. Економічні погляди періоду пізнього феодалізму та зародження капіталістичних відносин.

Тема 5. Економічні вчення у Західній Європі в XVII-XVIII ст.

Тема 6. Економічне вчення А.Сміта

Тема 7. Економічні ідеї Давида Рікардо

Тема 8. Економічні ідеї першої половини ХІХ ст.

Тема 9. Ідеї економістів першої половини ХІХ ст.

Тема 10. Економічна думка в Україні та Росії в другій половині XVIII - першівй половині XIX ст.

Тема 11. Економічні ідеї марксизму

Тема 12. Економічна думка другої половини ХІХ - початку ХХ ст.

Тема 13. Економічні теорії західноєвропейської соціал-демократії

Тема 14. Ленінська економічна теорія

Тема 15. Зародження і розвиток американського інституціоналізму

Тема 16. Теорії ринку з недосконалою конкуренцією

Тема 17. Економічна теорія Дж.М.Кейнса і політика неокейнсіанства

Тема 18. Неолібералізм - альтернатива кейнсіанським моделям державного втручання в економіку

Основні визначення

Лауреати нобелівської премії в галузі економіки

Тема 1. Предмет і метод “Історії економічних вчень”

Вивчивши цю тему, ви будете знати:

• що досліджує історія економічних вчень як наукова дисципліна;

• які функції історія економічних вчень виконує;

• в чому полягає сутність методології науки;

• якими законами і категоріями користується економічна наука.

В умовах здійснюваних в Україні радикальних соціально-економічних реформ вивчення історії економічних вчень як однієї з обов’язкових дисциплін в процесі підготовки та перепідготовки спеціалістів економічного профілю і формування у них загальнолюдської та професіональної культури набуває особливого значення.

Рано чи пізно кожна окрема особистість вступає в економічні зв’язки з іншими суб’єктами економічної діяльності. Успіщність її дій прямопропорційно залежить від накопиченного досвіду та знань. Звичайна людина - це економіст з буденним мисленням, яке є ніщо інше, як суб’єктивний погляд на процеси, що відбиваються щодня у господарському житті. Людина судить про це виходячи з власних інтересів. На її економічні уявлення нерідко впливають і певні звичаї, які склалися в народі, а іноді й спотворені погляди на ті чи інші явища. І, тут на допомогу людині приходить мислення. Загальновідомими є два типи мислення. Найбільш поширеним є буденне мислення, яке не може проникнути у суть явищ, що лежать в основі тих чи інших економічних процесів. Тому важливе значення для успішного функціонування суспільства і добробуту кожної окремої особистості зокрема має наукове мислення. Лише воно прагне виявити об’єктивну істину і відбиває економічні процеси всебічно, намагається охопити всю панораму подій.

Предметом історії економічних вченьє історичний процес виникнення, розвитку, змагання і зміни економічних ідей, що виражали інтереси тих чи інших класів і соціальних груп, а також загальнолюдські погляди на економічні процеси на різних етапах розвитку суспільства.

Відповідно, знання, які можна набути, вивчаючи цей предмет, необхідні для осмислення закономірностей і особливостей формування економічної теорії, вільної орієнтації в її проблемах, ефективного використання отриманих навиків з ціллю дослідження об’єктивних законів в розвитку світової та вітчизняної економіки, виробки творчого підходу при обгрунтуванні і наступній реалізації альтернативних господарських рішень.

Історія економічних вчень являє собою самостійну наукову дисципліну, основний зміст якої полягає в дослідженні історії політичної економії, починаючи від зародження економічних ідей у творах стародавніх мислителів і закінчуючи сучасною економічною думкою.

Як і кожна наука історія економічних вчень має свою методологію. Для методології історії економічних вчень притаманим є діалектичний метод, розгляд процесів і явищ не одномірно, лише в одній площині, а багатогранно, враховуючи різні погляди, їх практичну значущість і перевірку іспитом часу. Історія економічних вчень досліджує певні закони. Вони поділяються на загальнолюдські та специфічні. Історія економічних вчень враховує два види законів:

1. Загальні закони, що діють впродовж усієї людської історії (такі як підвищення потреб, зростання продуктивності праці), або в декількох способах виробництва.

2. Специфічні закони, що відбивають особливості певних суспільних способів виробництва і властиві їм соціально-економічні відносини. Крім них об’єктом вивчення є стосунки поміж людьми які відбивають організаційно-економічні зв’язки та відносини з приводу власності. Організаційно-економічні відносини виникають тому, що суспільне виробництво, розподіл та обмін завжди потребують певної організації. Форми організаційних зв’язків завжди різноманітні: розподіл і кооперація праці, концентрація виробництва, його централізація та інтеграція. Ці форми існують незалежно від того чи іншого соціально-економічного ладу і є однаковими елементами економіки усіх країн.

Соціально-економічними відносинамиє такі зв’язки поміж людьми у виробничому процесі, котрі визначаються типом (формою) власності на засоби виробництва.

Історія економічних вчень як наука виробила і застосовує конкретні засоби і прийоми пізнання предмету свого дослідження. До них відноситься спостереження, аналіз і синтез економічних явищ, індукція та дедукція, системний підхід.

В практиці дослідження історії економічних вчень широко застосовується метод абстракції. Абстрагування - означає очищення наших уявлень про досліджувані процеси від випадкового, швидкоминулого, одиничного і відокремлення в них міцного, стійкого, типового. Завдяки методу абстракції вдається уловлювати суть явищ, від суті одного рівня переходити до суті більш високого рівня, формулювати категорії та закони науки, що відбивають її сутність.

Економічні категорії, які використовує історія економічних вчень характеризують окремі сторони економічніх явищ (наприклад вартість, що визначається суспільно необхідними витратами праці).

Економічні законивстановлюють найбільш стійкі залежності та взаємозв’язки в економічних процесах. Важливе місце при вивченні історії економічних вчень посідає розгляд і виділення різними поколіннями вчених-економістів діалектики загального, особливого та одиничного. У розвитку суспільного виробництва завжди є спільні риси, що властиві усьому виробництву, незалежно від його соціально-економічної структури. В той же час загальне не існує окремо, а завжди проявляється в особливому та одиничному, історично-специфічному (наприклад історично-економічний розвиток Франції та Японії). Наукове пізнання економічних процесів потребує опори на принципи єдності логічного та історичного. Він виходить з того, що суспільство на будь якому ступені розвитку являє цілісний організм у якому усі компоненти знаходяться у певному взаємозв’язку. Причому цей логічний взаємозв’язок відбиває, відтворює у стислому вигляді історичний процес виникнення і становлення даної системи. Історично спочатку виникають її найбільш спільні, прості, риси. Складні ж, більш конкретні властивості, як правило, утворюються на наступних етапах суспільного розвитку.

Історія- це складний і багатомірний процес, не вільний від випадкових ситуацій, зигзагів, відступів і забігання вперед, але в принципі це закономірний процес розвитку і зміни суспільства, передусім економічних систем. Звідси випливає взаємозв’язок пізнання структури цих систем та історії іх розвитку. Вивчення історії допомагає зрозуміти логіку предмету, а знання внутрішньої побудови суспільства надає наукового характеру історичному дослідженню. Тобто логічний метод вивчення є ні чим іншим, як тим же історичним методом, який тільки звільнений від історичної форми та випадковостей історичного процесу. Закономірно при розгляді методу історії економічних вчень постає питання про критерій правдивості результатів пізнання. Найвищим критерієм вірності пізнання виступає суспільна практика, результати тих теоретичних положень і висновків, що пройшли перевірку життям і поліпшили добробут людей.