Тексти лекцій по дисципліні “Внутрішній аудит ”
Модуль І.
Тема 1. Господарський контроль в ринковій економіці України
Лекція 1
Необхідність господарського контролю в Україні.
Ринкова економіка та аудит, як альтернатива державним формам контролю.
Особливості ринкової економіки України та принципи організації і побудови аудиту в Україні.
Регулювання аудиторської діяльності.
Державний фінансовий контроль, зовнішній аудит, внутрішній аудит: спільне та відмінне.
Необхідність господарського контролю в Україні.
Перехід України до ринкових відносин зумовив необхідність створення нових економічних інститутів, що регулюють взаємовідносини різних суб’єктів підприємницької діяльності. Серед них чільне місце має посідати інститут аудиторства. Його основна мета – забезпечити контроль достовірності інформації, відображеної у фінансовій і податковій звітності.
Визначальною ознакою соціально-економічного устрою є характер власності на засоби виробництва. Суспільно-економічні системи відрізняються також тим, яким чином управляють у них національною економікою (народним господарством). Так, у ринковому господарстві прийняття рішень здійснюється самими господарюючими суб’єктами, а узгодження і координація їх діяльності – через ринковий механізм і систему державного регулювання. Державне регулювання економіки в умовах ринкового господарства являє собою систему заходів законодавчого, виконавчого і контролюючого характеру, що здійснюється правочинними державними закладами і громадськими організаціями з метою стабілізації і пристосування існуючої соціально-економічної системи до мінливих умов. Завдання державного регулювання економіки – це компроміс між численними і різнорідними інтересами з метою досягнення максимальних благ у межах існуючого устрою.
Ринкова економіка та аудит, як альтернатива державним формам контролю.
В умовах формування ринкових відносин та різноманітності форм власності виникла необхідність удосконалення функцій управління процесом виробництва, що викликало потребу створення госпрозрахункових органів фінансового контролю, тобто аудиту.
Аудит є незалежною експертизою фінансової звітності комерційних підприємств уповноваженими на те особами (аудиторами) з метою підтвердження її достовірності для державних податкових органів і власників. Іншими словами, аудит — це надання практичної допомоги керівництву й економічним службам підприємства щодо ведення справ і управління його фінансами, а також щодо налагодження бухгалтерського фінансового і управлінського обліку, надання різних консультацій. Аудит також дає змогу дати оцінку майна під час приватизації і при акціонуванні підприємств різних форм власності.
Аудит, крім того, охоплює такими основними питаннями: перевірка комерційної і господарсько-фінансової діяльності суб'єктів господарювання, фінансової звітності з погляду правильності складання і реальності оголошення оподаткованого прибутку, а також дотримання ними чинного законодавства.
Аудит покликаний надавати допомогу представникам страхових компаній, бірж, акціонерних товариств, спільних підприємств, комерційних банків, різних іноземних фірм.
Мета аудиту — сприяння ефективності роботи, раціональному використанню матеріальних, трудових і фінансових ресурсів у підприємницькій діяльності для отримання максимального прибутку.
Основними завданнями аудиту є:
• перевірка фінансової звітності, розрахунків, декларацій та інших документів для встановлення їх достовірності й відповідності здійснених господарських і фінансових операцій чинному законодавству;
• виявлення і попередження (профілактика) порушень у фінансово-господарській діяльності підприємств;
• реальність визначення фінансових результатів;
• оцінка ефективності внутрішнього контролю;
• надання консультаційних послуг з питань обліку, аналізу, права, менеджменту, маркетингу, фінансів тощо.
Розрізняють аудит добровільний і обов'язковий.
Добровільний (ініціативний) аудит здійснюється на замовлення зацікавленої сторони, коли перевірку не передбачено в установленому порядку.
Обов'язковий аудит проводиться відповідно до закону, тобто підприємство-замовник зобов'язане запрошувати аудитора для перевірки фінансово-господарської діяльності. За Законом України "Про аудиторську діяльність" і доповненнями до нього встановлено обсяг і порядок здійснення обов'язкового аудиту, а також визначено перелік підприємств, що підлягають обов'язковій аудиторській перевірці. Обов'язковий аудит спрямований на захист інтересів підприємств і держави від навмисного перекручення показників бухгалтерського балансу і фінансової звітності суб'єктів підприємницької діяльності.
Обов'язковий аудит можна назвати регламентованим, бо його проведення обумовлене законодавчими і нормативними актами, в яких визначено категорії підприємств, що підлягають обов'язковій аудиторській перевірці (за даними річного звіту про фінансово-господарську діяльність перед поданням аудиторського висновку до податкової адміністрації, при отриманні банківського кредиту; перед емісією цінних паперів емітент, згідно з правилами Національного банку України, подає аудиторський висновок про свій фінансовий стан тощо).
Особливості ринкової економіки України та принципи організації і побудови аудиту в Україні.
Розвиток ринкової економіки в нашій країні, однією зі складових якої є існування аудиторського контролю, зрозуміло, має свої особливості, що визначаються не тільки історичним та економічним розвитком країни, а й ментальністю української нації. Тому були і чинники національного характеру, що затримали розвиток аудиторського контролю. Це перш за все те, що менеджери підприємств щиро вважають що платити аудитору за його послуги аморально, якщо він замість бажаного позитивного висновку видає інший вид аудиторського висновку.
Крім того, підприємці з великим бажанням ідуть на те, щоб сторонні особи ретельно знайомились з їхньою діяльністю ще й той факт, що податкові органи знаходять інформаторів серед аудиторів. До того ж, комуністична система, яка довгий час декларувала «рівність» всіх людей, виховала небажання, щоб хтось із колег виділявся із загальної маси, а аудит якраз і передбачає формування бухгалтерської еліти.
Згідно зі ст.. 23 Закону України «Про аудиторську діяльність» діяльність аудиторських фірм обмежена наданням аудиторських послуг та видами робіт, які безпосередньо стосуються надання аудиторських послуг – консультацій, перевірок або експертиз. Аудитори і аудиторська фірми не мають права безпосередньо брати участь у виробничому процесі на підприємстві або впливати на нього. Ця законодавча норма обумовлена існуванням двох форм проведення аудиту, які мають різну мету, - це внутрішній та зовнішній аудит. Внутрішній аудит проводиться в середині самої організації за вимогою керівництва підприємства аудиторами, які працюють в цій організації, і тією чи іншою мірою виконання їхніх функцій залежить від впливу керівництва підприємства. Тому внутрішній аудит не можна вважати незалежним і об’єктивним. Проте це не зменшує значення і важливості внутрішнього аудиту як невід’ємної частини контролю.
На сьогоднішній день неможливо розділити облік і контроль. За допомогою обліку фіксують господарські процеси та явища, що відбулись на підприємстві із господарськими засобами та джерелами утворення., але ще необхідно і контролювати. А контролювати в основному необхідно процес виробництва продукції на промислових підприємствах.
Для керівництва підприємств виробників все більшого значення набуває контроль за витратами виробництва, який стає основним методом досягнення належного рівня рентабельності виробництва.
Контроль [франц. controle] – перевірка, спостереження для встановлення відповідності чого не будь певним вимогам [1,78].
Контроль - це система спостереження і перевірки процесу функціонування об’єкта управління, визначення результатів управлінського впливу на об’єкт з виявленням відхилень, допущених в ході виконання управлінських рішень.
Контроль, як економічна категорія являє собою ефективний засіб попередження, виявлення та запобігання порушення і посяганням на національне багатство країни; складову частину господарського управління, його функцію, метод реалізації управлінських рішень; джерело інформації позитивні й негативні явища на всіх ділянках виробничої діяльності; систематичну конструктивну діяльність керівників органів управління, спрямовану на наближення фактичного виконання до поставленої мети.
На сьогоднішній день на підприємствах розрізняють два види контролю – внутрішньосистемний та внутрішньогосподарський. Внутрішньосистемний контроль здійснюється міністерствами, державними комітетами, концернами, асоціаціями, акціонерними виробничими об’єднаннями підприємств одної галузі відповідно до вимог чинного законодавства.
Внутрішньогосподарський контроль – це сукупність заходів, що вживають всередині підприємства, які забезпечують запобігання та виявлення операцій з господарськими засобами та джерелами і дій посадових осіб, що суперечать цілям їхньої діяльності, або вимогам чинного законодавства. В свою чергу з системи внутрішньогосподарського контролю на підприємстві необхідно виділити внутрішній контроль витрат виробництва.
Контроль витрат виробництва – це контроль за процесами та чинниками, що впливають на витрати виробництва та їх рівень, та впливають на формування собівартість реалізованої та виробленої продукції.
Основна мета внутрішнього контролю витрат полягає в наданні інформації про відхилення від норм та нормативів, виявленні «вузьких» місць на виробництві, визначенні невикористаних резервів на підприємстві. Можна виділити основні завдання внутрішнього контролю витрат виробництва:
- зниженні використання основних та допоміжних матеріалів на продукцію;
- зменшенні матеріаломісткості та енергомісткості виробляємої продукції;
- зниженні рівня загальновиробничих витрат;
- недопущенні браку та погіршення якості продукції.
Отже можна зробити висновок, що впровадження на підприємствах системи внутрішньогосподарського контролю, зокрема контролю витрат виробництва забезпечуватиме керівництво інформацією про стан витрат виробництва та собівартість виготовленої продукції і дозволить виявити і мобілізувати резерви у сфері виробництва.
Внутрішній аудит необхідний для підвищення ефективності всієї системи управління підприємствами, він сприяє дотриманню законодавчих вимог до організації бухгалтерського обліку, здійсненню господарських операцій, створенню необхідних умов застосування правових норм захисту майнових інтересів і дотриманню вимог установчих документів, скороченню економічних санкцій раціональної організації та використанню висновків зовнішніх аудиторських перевірок. В умовах функціонування підприємств на принципах підприємництва назріла нагальна потреба створення апарату управління служби внутрішнього аудиту, насамперед для забезпечення безконфліктного співіснування з органами державного контролю та незалежним (зовнішнім) аудитом.
Регулювання аудиторської діяльності.
Процес регулювання аудиторської діяльності в різних странах має певні особливості. Зокрема, зараз можна виділити два підходи до створення нормативно-правової бази регулювання аудиторської діяльності :
1) державна законодавча ініціатива і державне регулювання;
2) законодавча ініціатива громадських професійних організацій і регулювання спільно з державою.
Перший підхід регулювання аудиторської діяльності притаманен для країн континентальної Європи і Росії. Суть цього підходу полягає в тому, що держава самостійно розробляє і затверджує законодавчі акти і нормативи аудиту, здійснює реєстрацію аудиторов і аудиторських фірм, а також контроль за їх діяльністю.
Другого підходу дотримується Англія, США, Україна і інші країни (він дістав назву англо-американського підходу). Основною особливістю цього підходу є те, що процес регулювання діяльності здійснюється за ініціативою громадських професійних організацій.
Питання, пов'язані з роботою І професійним захистом аудиторів, регулюють Аудиторська палата України І Спілка аудиторів України. Організацію аудиту очолює Аудиторська палата України, яка відповідно до законодавства є неурядовим органом.
Аудиторська діяльність регулюється Законом України "Про аудиторську діяльність" від 22 квітня 1993 р. № 3125-ХП (зі змінами І доповненнями, внесеними Законами України від 14 березня 1995 р. № 81-95-ВР*, від 20 лютого 1996 р. № 54/96-ВР**. Цей Закон визначає правові засади здійснення аудиторської діяльності в Україні й спрямований на створення системи незалежного фінансового контролю з метою захисту Інтересів власника. Положення цього Закону діють на території України І поширюються на всі господарські суб'єкти незалежно від форм власності та видів діяльності. Аудиторська діяльність включає в себе організаційне І методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок та надання Інших аудиторських послуг.
Аудиторські послуги надаються у формі аудиту, експертиз, консультацій із питань обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності та інших видів економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності фізичних та юридичних осіб.
Прибуток (дохід) від аудиторської діяльності оподатковується згідно з чинним законодавством.
Після ухвалення Закону була створена Аудиторська палата України (АПУ) - 28.10.1993 р. як незалежний самостійний орган на засадах самоврядування.
Союз аудиторів України - це громадське об'єднання на добровільних засадах аудиторів України.
Засоби союзу :
- - вступні і членські внески членів САУ;
- - добровільні внески і відрахування трудових колективів;
- - прибутки від діяльності підприємств, заснованих САУ;
- - інші вступи, не заборонені законом.
Аудиторська палата України (АПУ) і Союз аудиторів України (САУ) регулюють питання, пов'язані з підготовкою, діяльністю і професійним захистом аудиторів.
Аудиторська палата України - Закон "Про аудиторську діяльність"
Розділ III
АУДИТОРСЬКА ПАЛАТА УКРАЇНИ
Стаття 12. Повноваження Аудиторської палати України
Повноваження Аудиторської палати України визначаються цим Законом та Статутом Аудиторської палати України.
Статут Аудиторської палати України приймається двома третинами голосів від загальної кількості членів Аудиторської палати України.
Аудиторська палата України :
1) здійснює сертифікацію осіб, які мають намір займатися аудиторською діяльністю;
2) затверджує стандарти аудиту;
3) затверджує програми підготовки аудиторів та за погодженням з Національним банком України програми підготовки аудиторів, які здійснюватимуть аудит банків;
4) веде Реєстр;
5) здійснює контроль за дотриманням аудиторськими фірмами та аудиторами вимог цього Закону, стандартів аудиту, норм професійної етики аудиторів;
6) здійснює заходи із забезпечення незалежності аудиторів при проведенні ними аудиторських перевірок та організації контролю за якістю аудиторських послуг;
7) регулює взаємовідносини між аудиторами (аудиторськими фірмами) в процесі здійснення аудиторської діяльності та у разі необхідності застосовує до них стягнення;
8) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та Статутом Аудиторської палати України.
Щорічно Аудиторська палата України отримує від аудиторських фірм та аудиторів звіти про виконані ними роботи, здійснює їх аналіз та подає до Кабінету Міністрів України узагальнену інформацію про стан аудиторської діяльності в Україні.
Стаття 13. Створення Аудиторської палати України
Аудиторська палата України функціонує як незалежний орган.
Аудиторська палата України є юридичною особою, веде відповідний облік та звітність.
Аудиторська палата України є неприбутковою організацією.
Аудиторська палата України набуває повноважень юридичної особини з дня її реєстрації у Міністерстві юстиції України на підставі заяви та Статуту, затвердженого в порядку, передбаченому цим Законом.
Аудиторська палата України формується на паритетних засадах шляхом делегування до її складу аудиторів та представників державних органів.
Загальна кількість членів Аудиторської палати України становить двадцять осіб.
Від державних органів делегують по одному передставникові Міністерство фінансів України, Міністерство юстиції України, Міністерство економіки України, Державна податкова адміністрація України, Національний банк України, Державний комітет статистики України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України, Рахункова палата та Головешці контрольного-ревізійне управління України.
До складу Аудиторської палати України від аудиторів делегуються в кількості десяти осіб висококваліфіковані аудитори з безперервним стажем аудиторської діяльності не менше п'яти років, представники фахових навчальних закладів та наукових організацій.
Право аудиторів обирати представників до складу Аудиторської палати України і бути обраними реалізується через рішення, які приймаються на з' їзді аудиторів України.
Порядок делегування представників до Аудиторської палати України визначається відповідно з'їздом аудиторів України, колегією державних органів або іншим вищим керівним органом.
Стаття 14. Діяльність Аудиторської палати України
Рішення Аудиторської палати України приймаються на її засіданнях простою більшістю голосів за наявності більш як половини її членів за винятком випадків, передбачених цим Законом та Статутом.
Аудиторська палата України може створювати на території України регіональні відділення, повноваження яких визначаються Аудиторською палатою України.
Термін повноважень члена Аудиторської палати України становить п'ять років. Одна і та ж особа не може бути делегована до Аудиторської палати України більше двох термінів підряд.
Призначення нових членів Аудиторської палати України замість вибулих здійснюється у встановленому цим Законом порядку.
Членуй Аудиторської палати України, за винятком Голови Аудиторської палати України, виконують свої обов'язки на громадських засідках.
Джерелами фінансування діяльності Аудиторської палати України можуть бути:
плата за проведення сертифікації фізичних осіб на право зайняття аудиторською діяльністю;
плата за включення до Реєстру;
добровільні внески, що надходять від професійних організацій аудиторів України;
інші джерела, не заборонені законодавством.
Для виконання своїх функцій Аудиторська палата України може створювати комісії із числа її членів. До роботи в комісіях можуть залучатись експерти, які не є членами Аудиторської палати України.
Ведення поточних справ в Аудиторській палаті України здійснює Секретаріат, який очолює завідуючий. Завідуючий Секретаріатом неце персональну відповідальність за ефективне використання майна та коштів Аудиторської палати України і створення належних умів для виконання функціональних обов'язків її членами.
Стаття 15. Голова Аудиторської палати України
Голова Аудиторської палати України виконує свої повноваження на професійній основі.
Голова Аудиторської палати України обирається з числа її членів на термін здійснення своїх повноважень члена Аудиторської палати України більшістю голосів від загальної кількості членів Аудиторської палати України.
Голова Аудиторської палати України може бути достроково звільнений з посади за рішенням Аудиторської палати України та в інших випадках, передбачених законодавством України.
Повноваження Голови Аудиторської палати України визначаються Статутом Аудиторської палати України.
Голова Аудиторської палати України забезпечує формування нового складу Аудиторської палати України.
Державний фінансовий контроль, зовнішній аудит, внутрішній аудит: спільне та відмінне.
Розрізняють аудит добровільний і обов'язковий. Добровільний (ініціативний) аудит здійснюється на замовлення зацікавленої сторони, коли перевірку не передбачено в установленому порядку.
Обов'язковий аудит проводиться відповідно до закону, тобто підприємство-замовник зобов'язане запрошувати аудитора для перевірки фінансово-господарської діяльності. За Законом України "Про аудиторську діяльність" і доповненнями до нього встановлено обсяг і порядок здійснення обов'язкового аудиту, а також визначено перелік підприємств, що підлягають обов'язковій аудиторській перевірці. Обов'язковий аудит спрямований на захист інтересів підприємств і держави від навмисного перекручення показників бухгалтерського балансу і фінансової звітності суб'єктів підприємницької діяльності.
Обов'язковий аудит можна назвати регламентованим, бо його проведення обумовлене законодавчими і нормативними актами, в яких визначено категорії підприємств, що підлягають обов'язковій аудиторській перевірці (за даними річного звіту про фінансово-господарську діяльність перед поданням аудиторського висновку до податкової адміністрації, при отриманні банківського кредиту; перед емісією цінних паперів емітент, згідно з правилами Національного банку України, подає аудиторський висновокпро свій фінансовий стан тощо).
Аудит поділяється на внутрішній і зовнішній.
Внутрішній аудит - незалежна оцінка діяльності підприємства, визначення його платоспроможності та запобігання банкрутству. За внутрішній аудит відповідає саме підприємство або один з його відділів, тобто контрольний орган підприємства. Керівник такого контрольного органу (або внутрішній аудитор) підпорядкований керівництву підприємства. Внутрішній контрольний орган здійснює аудиторські перевірки на самому підприємстві або в його підрозділах.
Загальну характеристику внутрішнього аудиту подано на рис. 1.1.
Будучи на повному утриманні підприємства, цей контрольний орган (чи сам внутрішній аудитор) повинен довести необхідність свого існування, для чого він покликаний сприяти підвищенню ефективності роботи підприємства, забезпеченню його рентабельності й зміцненню фінансового стану. Мета внутрішнього аудиту - удосконалення організації й управління виробництвом, виявлення і мобілізація резервів його зростання.
Внутрішні аудитори надають своєму підприємству результати аналізу, рекомендації, поради. Вони працюють як у державному, так і в приватному секторі.
Внутрішній аудит здійснюється на попередній стадії виконання комерційної, технологічної або фінансової угоди у процесі її проходження і після завершення. Він дає експертну науково обґгрунто-вану оцінку господарським операціям і процесам.
Внутрішні аудитори здійснюють перевірку внутрішньої звітності так само, як зовнішні аудитори перевіряють зовнішні фінансові звіти. Тому в проведенні внутрішніх перевірок немає істотних відмінностей.
Деякі види діяльності внутрішніх аудиторів називаються операційним аудитом. Операційний аудит (аудит результатів, або управлінський аудит) - це вивчення аудиторами операцій компанії з метою сформулювати рекомендації щодо економічного використання ресурсів, ефективного досягнення цілей. Мета операційного аудиту - допомогти керівникам у виконанні їхніх обов'язків. Результатом цього може бути збільшення рентабельності компанії.
Таким чином, внутрішні аудитори розглядають операційний аудит як складову внутрішнього аудиту. Зовнішні аудитори визначають його як вид консультацій з питань управління, наданих недержавними бухгалтерськими фірмами.
Внутрішньому аудитору доцільно забезпечити співпрацю з юрисконсультом з питань дотримання законів, положень, інструкцій та інших нормативних актів, які регламентують діяльність підприємства.
Завдання, принципи організації й основи проведення внутрішнього аудиту визначені такими нормативно-правовими актами: Законами України "Про аудиторську діяльність", "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Указами Президента України, постановами Верховної Ради, Кабінету Міністрів з питань обліку і контролю, Положенням (стандартами) бухгалтерського обліку, Планом рахунків бухгалтерського обліку та Інструкцією щодо його застосування, рішенням Аудиторської палати України про затвердження Національних нормативів аудиту та Кодексу професійної етики аудиторів України, Інструкцією про порядок проведення інвентаризації, Положенням про ведення касових операцій тощо.
Якщо про внутрішній аудит в Україні ведуться розмови тільки в теоретичному аспекті, то зовнішній набуває широкого впровадження. Зовнішній аудит переважно проводиться аудиторською фірмою (аудитором-підприємцем) за договором із підприємством-замовником про виконання незалежної експертизи господарсько-фінансової діяльності й розробку пропозицій щодо фінансової стратегії та підвищення ефективності господарювання. Можливість використати результати внутрішнього аудиту сприяє зменшенню обсягу роботи зовнішнього аудитора з таких питань:
* перевірка документації й оцінка роботи системи обліку та контролю;
* перевірка відповідності даних підприємства-замовника і незалежного контролю.
Якщо внутрішньому аудиту виявлено довіру, то слід визначити, якою мірою можна на нього покластися, беручи до уваги:
* рівень внутрішнього ризику аудиту щодо тестованих позицій;
* необхідний рівень висновку;
* кваліфікацію аудиторського персоналу фірми, яку перевіряють. Зовнішній аудитор повинен переконатися, що робочі документи внутрішнього аудиту, дані якого він використовує, ведуться за прийнятною формою.
Міжнародний норматив аудиту констатує, що функція внутрішнього аудиту є частиною системи управління підприємством і не може відповідати критерію незалежності, який є основним [15, с. 55]. Основні відмінності між внутрішнім і зовнішнім аудитом показано в табл. 1.2.
Аудит і ревізія досліджують один предмет — фінансово-господарську діяльність підприємств і підприємців, використовуючи при цьому спільні методичні прийоми і процедури фінансово-господарського контролю. Вони виявляють негативні явища у господарюванні з метою ліквідації Їх та неприпустимості в наступні періоди, тобто активно впливають на виявлення причин безгосподарності, порушення законодавства і нормативних актів, які є нормами господарського права, сприяють відшкодуванню заподіяних збитків конкретними особами. Крім того, вони використовують однакові джерела інформації — законодавство і нормативні акти з питань фінансово-господарського контролю, первинну облікову документацію, регістри бухгалтерського обліку, баланс і звітність суб'єктів підприємницької діяльності. Разом з тим між аудитом і ревізією фінансово-господарської діяльності є суттєві відмінності.
Аудит є незалежною формою фінансово-господарського контролю, яку власник вибирає добровільно і формулює питання, поставлені на дослідження з метою отримання науково обгрунтованих висновків для подальшого удосконалення своєї фінансово-господарської діяльності, маркетингу, бухгалтерського обліку, внутрішньогосподарського контролю. Крім того, вкладники капіталу у підприємницьку діяльність (кредитори, акціонери, власники цінних паперів та ін.) заінтересовані, щоб належна їм частка прибутку розподілялася правильно, тобто була підтверджена аудитором. Одночасно підприємець, маючи довіру до аудитора, впевнений, що податки нараховані правильно, своєчасно і в повній сумі сплачені до бюджету, тому в разі конфліктних ситуацій із державною податковою адміністрацією він має надійний захист від суб'єктивізму останніх.
Висновки аудитора є обгрунтованим доказом при вирішенні майнових спорів у арбітражному і народному судах між власником і його контрагентами. Обгрунтування потреби у кредитах для підприємницької діяльності може дати тільки незалежний зовнішній аудит, висновки якого подають Національному банку України і комерційним банкам. Кваліфіковані висновки аудитора з питань господарської діяльності мають для власника значення для запобігання збиткам ще до виконання господарських процесів, тобто на стадії проектування їх, інженерної підготовки, виробництва. Перманентний внутрішній аудит на підприємстві сприяє удосконаленню технологічного процесу, впровадженню ноу-хау та інших досягнень науково-технічного прогресу у виробництво.
Стратегічний аудит дає можливість суб'єктам підприємницької діяльності прогнозувати розвиток маркетингу, поширювати комерційну діяльність на внутрішньому і міжнародному ринках, допомагає уникнути банкрутства в умовах ринкових відносин.
Ревізія фінансово-господарської діяльності вивчає суб'єкт підприємницької діяльності у статиці, ретроспективне, тобто після завершення господарських процесів (квартал, рік).
Хоч ревізія має багато спільного з регламентованим і ретроспективним (післяопераційним) аудитом, її функції звужуються інтересами власника, під імені якого вона провадиться. Спільним для аудиту і ревізії є те, що вони обґрунтовують свої висновки на документально достовірних доказах. Це стосується також і судово-бухгалтерської експертизи. Виявлені недоліки і порушення законодавчих актів, що регулюють господарську діяльність, мають адресність у частині матеріальної і юридичної відповідальності. Крім того, аудиту, ревізії, як і експертизі, властиві конкретність у визначенні розміру збитків, втрат, нестач цінностей і обгрунтованість системою доказів (первинні документи, відомості інвентаризації, пояснювальні записки матеріально відповідальних осіб та ін.).
Важливою особливістю є те, що ревізії фінансово-господарської діяльності провадяться згідно із законодавством про підприємства. При цьому власник (держава, консолідований власник) ставить за мсту перед ревізією встановити, наскільки призначений ним керівник підприємства виконує його волю у підприємницькій діяльності. Перед аудитом такі питання не постають, хоч при виявленні зловживань аудитор зобов'язаний довести це до відома власника. Ревізія дуже часто здійснюється на вимогу правоохоронних органів, у практиці аудиту — це скоріше виняток.
Ревізія сприяє підвищенню ефективності господарювання підприємства, яке ревізують, але не виконує при цьому прогнозних функцій, як це робить аудит. Результати ревізії повідомляють трудовому колективу для вжиття заходів щодо ліквідації недоліків у господарській діяльності. Аудит ці функції не виконує, хоч у випадках порушення керівництвом підприємства інтересів акціонерів, компаньйонів до їх відома висновок аудитора доводять.
Якщо в проведенні аудиту заінтересований керівник підприємства, який є замовником, то ревізія фінансово-господарської діяльності призначається наказом власника без погодження з керівником підприємства. Тому керівники підприємств ревізію сприймають в ряді випадків негативно.
Ревізія фінансово-господарської діяльності може проводитися за рішенням правоохоронних органів у момент судово-бухгалтерської експертизи, якщо раніше зібрано недостатньо доказів, які підтверджують суму збитків, нестач у матеріально відповідальних осіб. Законодавчими актами така функція аудиту не передбачена, її виконує крім ревізії внутрішній аудит, контрольний підрозділ підприємства. Не властиві ревізії такі функції аудиту, як запобіжні, перманентні і стратегічні, у наданні послуг замовникам щодо поліпшення фінансово-господарської діяльності.
Відмінності між аудитом і ревізією. Залежно від прийомів і способів контролю і системи контрольних процедур розрізняють аудит і ревізію. Вони є складовими елементами фінансово-господарського контролю. Спільним для них також є те, що вони обґрунтовують свої висновки документально перевіреними доказами.
Ревізія призначається розпорядженням керівної організації. Результати ревізії оформляються актом ревізії.
Для проведення аудиту між власником-замовником і ау диторською фірмою (аудитором-підприємцем) - виконавцем укладається договір. Результати аудиту оформляються аудиторським звітом або аудиторським висновком.