56

Розділ 1. Теоретичні основи навчання англомовного письма з використанням комп’ютерних технологій

1.1. Зміст навчання практичного письма у жанрі „приватний лист”

Метою навчання іноземної мови у ВНЗ є формування міжкультурної комунікативної компетенції, в основі якої лежить компетенція у різних видах МД, у тому числі і у письмі. Ефективність досягнення поставленої мети залежить від точності визначення змісту навчання як відповіді на запитання "чого навчати?" згідно з особливостями здобуття вищої педагогічної освіти.

З-поміж передбачених для опрацювання на першому курсі ВНЗ жанрів практичного письма особливе місце належить приватному листу [112: 41, 116]. Тексти цього жанру займають важливе місце в різних сферах життєдіяльності представників більшості соціальних груп в англомовних культурах, внаслідок чого існує широкий спектр типів приватних листів, відмінних за змістом, обсягом, стилем, призначенням тощо. Тому зазначений жанр є необхідним складником змісту навчання практичного письма як у загальноосвітній школі, так і у ВНЗ. Згідно з рівнями володіння мовою, визначеними Загальноєвропейськими Рекомендаціями з мовної освіти, вміння створювати приватний лист починає розвиватися під час оволодіння рівнем А2 ("виживання"), є невід’ємним складником оволодіння рівнями В1 (рубіжний) та В2 (просунутий), і завершується з досягненням рівня С1 (автономний) у письмі [39: 83]. Оскільки чинною Програмою передбачено досягнення рівня В1+ у писемному мовленні наприкінці першого року навчання [112: 112], використання жанру „приватний лист“ забезпечує наступність шкільної та вищої освіти, створює підґрунтя для розвитку вмінь писемного спілкування на наступних етапах.

Жанр „приватного листа“ має високий потенціал для імітації ситуацій особистого та професійного спілкування з представниками англомовної культури, здійснювати яке студент може вже під час навчання. Це забезпечує високу вмотивованість навчальних дій та емоційну активність студентів у процесі оволодіння практичним письмом і сприяє подоланню психологічних бар’єрів у міжкультурному спілкуванні. Водночас необхідність підготувати студентів до здійснення успішної міжкультурної комунікації надає особливої актуальності оволодінню як мовним, так і культурним кодом писемного спілкування. Для цього необхідно уточнити, які саме знання, навички і вміння має опанувати той, хто вивчає англійську як іноземну, для створення адекватного тексту англійського приватного листа.

До проблеми тексту як мовленнєвої одиниці найвищого рівня зверталися вітчизняні та зарубіжні філологи [5; 12; 26; 119; 165 та ін.], а можливості різнобічного використання текстів у навчанні писемної комунікації неодноразово обговорювалися теоретиками та практиками викладання іноземних мов [95; 160 та ін.]. Визначаючи текст як основну одиницю навчання писемного спілкування, ми цілком поділяємо точку зору вчених, які наголошують на двоїстій природі тексту, оскільки, виступаючи продуктом, результатом мовленнєвої діяльності він одночасно є аналогом самого процесу мовленнєвої діяльності в тому сенсі, що в тексті відображається послідовність протікання акту комунікації [128: 196].

Текст як продукт мовленнєвої діяльності матеріалізується у вигляді узгодженої системи мовного, мовленнєвого і лінгвокраїнознавчого матеріалу, в той час як процес його породження відбувається завдяки функціонуванню компетенції у письмі. Тому для уточнення змісту навчання письма у жанрі „приватний лист“ доцільним є виділення компонентів компетенції у письмі, актуалізація яких відбувається в процесі породження тексту цього жанру.

На основі аналізу досягнень сучасних вчених у визначенні складників міжкультурної комунікативної компетенції [15; 27; 118; 158; 189 та інші], ми вважаємо доцільним взяти за основу класифікацію її компонентів, запропоновану у Загальноєвропейських рекомендаціях з мовної освіти. Відповідно до зазначеного підходу, міжкультурна комунікація здійснюється з опорою на мовленнєві (лінгвістична, соціолінгвістична, прагматична) і загальні (загальна культура, потреби, мотиви, соціокультурні знання, міжкультурне усвідомлення, практичні соціальні вміння та ін.) компетенції [39: 101-123]. З точки зору навчання писемного мовлення у складі мовленнєвих компетенцій особливої уваги заслуговують такі компоненти лінгвістичної компетенції як лексична, граматична і орфографічна компетенції. У структурі прагматичної компетенції необхідно наголосити на дискурсивній та функціональній компетенціях. Оскільки мова йде про підготовку учителів ми, слідом за Н. Ф. Бориско, вважаємо за доцільне враховувати необхідність розвивати у майбутніх фахівців комунікативно-професійну компетенцію [15: 36].

Мовленнєві та загальні компетенції особистості базуються на відповідній системі знань, навичок та вмінь використовувати відповідний мовний і мовленнєвий матеріал. Для визначення, система яких мовних та мовленнєвих явищ утворює текст приватного англомовного листа і які саме компоненти комунікативної компетенції потрібно розвинути у студентів для забезпечення їх здатності створювати такі тексти, звернемося до психолінгвістичного аналізу процесу продукування тексту, адресованого представникові іншої культури.

Згідно поглядів послідовників психологічної школи Л. С. Виготського, процес породження письмового тексту, як і будь-який інший вид діяльності, умовно розподіляється на п’ять основних етапів:

1. етап мотивації та формування мовленнєвої інтенції;

2. етап орієнтування;

3. етап планування;

4. етап реалізації плану;

5. етап контролю [64: 64].

Ключовим моментом для визначення можливості чи неможливості здійснення комунікативного акту є мотив як усвідомлений спосіб задоволення потреби у певній ситуації. Це може бути потреба вищого рівня (знати, розуміти, спілкуватися, почуватися компетентним, незалежним, гідним) або нижчого рівня (уникати негативних відчуттів та емоцій, забезпечувати фізіологічні потреби), для задоволення яких мовець повинен звернутися до іншої людини [42: 121-122].

Мотиви є невід'ємним компонентом загальних компетенцій людини, тому саме ці компетенції відіграють на першому етапі провідну роль. Поряд з тим, написання приватного листа може виступати компонентом моделі комунікативної поведінки (термін О. Б. Тарнопольського) [131: 756], у якій втілено очікування носіїв мови стосовно мовленнєвих і немовленнєвих дій партнерів по комунікації у відповідній ситуації [174: 26]. Однією з таких дій може бути створення писемного тексту. В такій ситуації мотив виникає на основі діяльності, а поряд із загальними компетенціями активізуються складники прагматичної компетенції користувача мовою, а саме функціональна компетенція. Розглянемо більш детально, що може стати для носіїв англомовної культури поштовхом до написання приватного листа.

Потреба спілкування та самовираження, інтерес до іншої людини і пов’язані з нею почуття, емоції з одного боку та неможливість безпосереднього контакту з цією людиною з іншого, можуть виступати джерелом виникнення мотивів вступу в повторювані комунікативні акти засобами приватного листа, що утворює регулярний тип приватної писемної комунікації (термін Т. В. Радзієвської), яка розглядається як постійна, тривала діяльність без визначеної кінцевої точки [114: 177]. Результатом здійснення таких комунікативних актів є підтримка стабільних неофіційних стосунків. Українська культура має глибокі традиції регулярного типу спілкування, і студенти, як правило, мають деякий досвід листування з рідними та друзями в Україні або за кордоном. Тому мотиви вступу в зазначений тип спілкування не потребують спеціального формування, достатньо їх актуалізувати, привернути до них увагу.

Іншим джерелом мотивів здійснити акт писемної комунікації може бути наявність зовнішніх обставин або справи, для реалізації якої необхідна участь адресата. На основі таких мотивів формується діловий тип приватної писемної комунікації [там само: 171]. До зовнішніх обставин належать мовленнєві і/або немовленнєві дії іншої людини, спрямовані на реципієнта, та пов’язані з цією людиною події, на які культура англійської мови передбачає письмову вербальну реакцію. Такі події та письмова реакція на них відображають моделі комунікативної поведінки [186: 22]. Діловий тип комунікації, елементи якого можуть спостерігатися і в регулярному типі, є менш знайомим студентам внаслідок незначного досвіду такого спілкування рідною мовою, а також наявності розбіжностей в українській та англомовній моделях комунікативної поведінки. Тому навчання ділового типу приватного спілкування вимагає формування відповідних мотивів. Наприклад, немовленнєва дія виявлення гостинності, надання послуги, вручення подарунка тощо зумовлює в англомовній культурі мовленнєву реакцію – написання листа-подяки, що для української культури не є розповсюдженим. Мовленнєва реакція, а саме лист-співчуття, може очікуватися і в разі отримання особою звістки про сумні події (хвороба, смерть у сім’ї тощо) в житті людини, яка не розглядається як постійний партнер по листуванню і з якою мовець має можливість вступати в безпосередній контакт. Тому для виникнення мотиву здійснення МД, за наявності вказаної умови, необхідно формувати знання про прийняті в англомовних країнах комунікативні моделі поведінки, розвивати міжкультурну свідомість і чутливість, що є компонентами загальної і функціональної компетенцій.

У свою чергу мотив діяльності розкладається на структурні компоненти, розташовані послідовно: визначення мовцем особливостей своєї соціальної ролі як адресанта та соціально-психологічних характеристик адресата, уточнення предмета мовлення (теми), формування комунікативної інтенції [146: 149], що розглядається як перехідний крок до ланки орієнтування, під час якої мовець формує загальне уявлення про очікуваний комунікативний акт без чіткого плану досягнення бажаного результату [7: 58].

Приватний лист може бути адресований близькій людині, колезі, офіційному представникові певної організації тощо. Відповідно соціальні статуси адресата і адресанта можуть розглядатися як рівні або нерівні, що має значний вплив на перебіг процесу написання та оформлення тексту листа. Соціокультурні знання про правила поведінки з представниками різних соціальних груп є обов'язковим компонентом загальних компетенцій людини.

Для регулярного типу приватної писемної комунікації характерними є неофіційні стосунки між кореспондентами. Стосунки між учасниками писемного спілкування ділового типу можуть бути неофіційними (наприклад, комуніканти є близькими друзями, родичами) та офіційними (спілкування здійснюється між керівником та підлеглим, викладачем та студентом, приватною особою та представником певної організації тощо). Відповідно мовленнєве наповнення та оформлення листа буде відбуватися з урахуванням правил різних стилів та реєстрів, що передбачає актуалізацію відповідних знань у складі соціолінгвістичної, дискурсивної та загальної компетенцій того, хто пише.

Водночас уявлення про адресата з його соціально-психологічними характеристиками та проектування попереднього досвіду та інтересів суб'єкта на ту сферу діяльності (особисту, професійну, навчальну, освітню), в якій має відбутися акт комунікації з визначеним адресатом утворюють необхідну основу для уточнення теми та підтем висловлювання. Для кожної сфери діяльності типовим є обговорення визначеного кола тем; звернення до теми, що не входить в коло обраної сфери діяльності, може сприйматися як порушення норм поведінки. Розглянемо, як саме відбувається відбір тем у діловому і регулярному типах писемної комунікації і які компоненти компетенцій відіграють при цьому провідну роль.

Для вибору теми у діловому типі листування визначальною є зовнішні обставини, які стали поштовхом до виникнення мотиву вступу в акт писемної комунікації. Звернення до інших тем, не пов'язаних безпосередньо із зазначеною обставиною, суперечить правилам етикету. Тому вміння визначити тему, адекватну зовнішній обставині, є провідним компонентом дискурсивної компетенції для цього етапу породження тексту приватного листа ділового типу.

У регулярному типі спілкування тематика листа визначається міжособистісним узусом кореспондентів та підпорядковується інтенції суб’єкта в конкретній ситуації. Наприклад, якщо двоє комунікантів регулярно обмінюються інформацією про власний досвід, цілком природнім є повідомлення новин свого життя. Проте вибір тем для включення у приватний лист в цьому типі спілкування також зазнає впливу моделей поведінки у культурах, носіями яких є учасники комунікації. Якщо комуніканти належать до однієї культури, дотримання норм мовленнєвої комунікації відбувається, як правило, підсвідомо. У ситуації спілкування між представниками різних культур поняття норми не є однозначним. Тому вміння аналізувати відповідність своєї мовленнєвої поведінки стандартам комунікативного етикету в культурі адресата та вміння уникати недоречних тем значно підвищить шанси дописувача досягти взаєморозуміння. Зазначені вміння є важливими компонентами соціолінгвістичної та дискурсивної компетенцій особистості. Розглянемо приклади норм англомовного комунікативного етикету у регулярному типі письмового спілкування, які повинні бути врахованими під час навчання писемного спілкування неносіїв англійської мови. Підставою для наведених нижче висновків став аналіз текстів приватних листів з 41 автентичного підручника, матеріалів чотирьох Інтернет-сайтів і власний досвід спілкування з представниками англомовних культур автора цього дослідження. До зазначених норм належать: уникнення недоречних тем, обов’язковість мовленнєвої реакції на певні мовленнєві та немовленнєві дії партнера по спілкуванню і дотримання послідовності звернення до тем і підтем листа.

Недоречними для обговорення є інтимні подробиці особистого життя та більшість питань, пов’язаних з грошима. Небажаним є також звернення до особистих проблем, подробиць професійної чи навчальної діяльності, які не входять у коло інтересів адресата, а також включення у текст листа інформації, яка є загальновідомою і належить до банальних суджень. Висловлення деструктивної критики об’єктів різних рівнів від окремої людини та її властивостей до людських спільнот (націй, країн, конфесій) може сприйматися як ознака невихованості.

На вибір тем для обговорення у приватному листі впливають також моделі дружніх стосунків в англійській та українській/російській культурах (дозволимо собі поставити у цій ситуації знак рівності між російською та українською культурами). За спостереженнями А. Вежбицької, ці відмінності полягають перш за все у тому, що носій англійської культури не передбачає обміну інформацією про потаємні думки, почуття та причини виникнення цих почуттів між людьми, стосунки яких описуються як "friendship". Що стосується представників української/російської культур, стосунки між якими визначаються як „дружба“, то для них типовим є більш глибоке знання внутрішнього світу партнера по комунікації та обговорення ширшого спектру питань [21: 98, 114]; набуття спільного досвіду у регулярному типі спілкування двох представників української культури може відбуватися з опорою на теми, пов'язані з інформацію про психічний стан адресанта [114: 187]. Тому звернення україно/російськомовним адресантом до тем, пов’язаних з емоціями, переживаннями тощо може викликати у традиційно більш стриманого англомовного адресата реакцію, що варіюється від легкого здивування до роздратування і бажання перервати спілкування.

Повертаючись до вмінь обирати доречні в певній ситуації листування теми, слід згадати також уміння включати до тексту листа теми, обумовлені типовими комунікативними моделями поведінки. Ці уміння належать до функціональної компетенції особистості. Наприклад, бажаним з точки зору англійської культури є пряме або непряме посилання на попередній акт комунікації. Наприклад: "Thanks for your letter and how are you?", "Hello … and thanks for your letter…", "I'm sorry it's taken me so long to get back to you…". Не менш розповсюдженим є висловлення оцінки подій/ фактів, описаних у попередньому листі: "I'm glad you had a good birthday – I like the sound of Granny's homemade cake! Sounds lovely", "Congratulations on your new job – it sounds like it's keeping you busy", "I was shocked when you told me about…", "It's a shame that…".

Якщо ситуація спілкування включає обставини, на основі яких типово виникає діловий тип спілкування (у житті адресата сталася приємна/сумна подія, наближаються традиційні свята тощо), то звернення до відповідних тем у тексті листа в регулярному типі спілкування є обов’язковим (висловлення привітання/співчуття, святкові привітання тощо).

Окрім розглянутої вище процедури вибору тем для включення до приватного листа, соціокультурні норми використання цього жанру вимагають свідомої організації письмового висловлювання як модельованого тексту, ознакою якого є стандартна структура і наявність постійних компонентів [12: 14]. Вміння використовувати стандартні компоненти листа належить до дискурсивної компетенції. До структурних особливостей листа належить рамкова конструкція, де роль рамок відіграють ініціальні (адреса автора повідомлення, дата написання, звертання) та фінальні (заключна фраза, підпис адресанта) компоненти. На думку О. М. Мороховського, саме ці компоненти тексту несуть ту додаткову інформацію, яка дозволяє перетворити текст на реально функціонуюче комунікативне ціле [128: 198]. Між ними знаходиться змістова частина листа.

Подальше орієнтування в ситуації спілкування полягає в уточненні послідовності презентації обраних тем і підтем, та визначенні стислості чи детальності викладу інформації, для чого актуалізуються відповідні вміння у складі дискурсивної компетенції.

Послідовність звернення до обраних тем і підтем не є строго фіксованою у регулярному типі спілкування. Проте і тут можна прослідкувати певні закономірності. Початок змістової частини листа містить, як правило, пряме або непряме посилання на попередній акт комунікації. Теми, які презентують мовленнєву реакцію на мовленнєву або немовленнєву дію адресата (подяка, вибачення, співчуття тощо), передують темам, що виражають інтенцію стимулювати певну реакцію адресата або повідомити інформацію.

Не менш важливими є вміння угруповувати інформацію згідно до теми і, тим самим, уникати невиправданого повернення до вже згаданої підтеми в різних частинах тексту.

Стислість чи детальність викладення інформації у приватному листі детермінується передбачуваним ступенем знайомства реципієнта з предметом обговорення. Якщо йдеться про загальновідоме явище або очевидний факт, детальний опис буде зайвим і може викликати негативні емоції адресата. Якщо предмет обговорення є малознайомим реципієнту, але входить у коло його інтересів, поверхневе звернення до цієї теми також перешкоджатиме успішній комунікації. Особливої уваги заслуговують реалії, специфічні для української або англомовної культур. Усвідомлення цих відмінностей є передумовою визначення необхідності чи недоречності детального опису цього явища. Наприклад, описуючи свою підготовку до кар’єри вчителя, студент повинен бути готовим пояснити, чому йому не потрібно, як у більшості навчальних закладів англомовних країн, проходити окрему педагогічну підготовку після кількарічного вивчення основних дисциплін; описуючи традиції святкування Різдва, бажано переконатися, що реципієнт знає про відмінності у даті святкування тощо. Поряд з цим, невиправдана багатослівність та нечіткість у писемному мовленні є ознакою поганого тону як в англійській, так і в українській культурах.

У результаті орієнтування в ситуації спілкування та актуалізації перерахованих компетенцій зароджується модель створюваного тексту, а на основі обраних тем та підтем формуються мовленнєві інтенції як образи майбутніх мовленнєвих дій.

За твердженням І. О. Зимньої, одночасно з ланкою моделі майбутнього створюється програма дій, але перша випереджає конкретну реалізацію останньої [41: 86]. Тому етап планування розглядається як наступний за ланкою орієнтування крок у породженні мовлення.

На етапі планування актуалізуються лексичні і граматичні навички у складі лінгвістичної та соціолінгвістичної мовленнєвих компетенцій, які у сукупності дозволяють перетворити внутрішнє предикативне мовлення в мовлення розгорнуте.

Адекватність сприйняття письмового повідомлення значною мірою спирається на правильність добору суб'єктом мовленнєвих засобів для реалізації своїх комунікативних намірів. Тому необхідність особливо ретельного відбору і правильного використання елементів лінгвістичної компетенції у писемному мовленні неодноразово підкреслювалася в методичній літературі [14, 150; 157; 165; 180; 182 та ін.].

Проте лексична та граматична компетенції у письмі мають низку особливостей, свідоме урахування яких сприяє підвищенню ефективності спілкування.

Особлива роль у забезпеченні ефективності приватного листування належить використанню формул мовленнєвого етикету для вираження інтенцій [189: 62]. Ці висловлювання характеризуються клішованістю, частина їх може вживатися і в усному мовленні, в той час як інші є вживаними лише в письмовому спілкуванні. Тому вони вимагають спеціального навчання у процесі формування та вдосконалення тієї групи навичок письма, які можуть розглядатися як складники функціональної компетенції.

Наведемо деякі приклади мовленнєвих формул для реалізації комунікативних інтенцій у регулярному і діловому типах спілкування.

Регулярний тип спілкування:

Подякувати за попередній лист – Thanks for your letter…/ It was great to hear from you…; звернутися до попереднього комунікативного досвіду – In your letter you say… / In your letter you mentioned…; дати оцінку наданій другом інформації – I'm glad you…/Sounds good/ rotten./ It's a shame they …; висловити очікування стосовно продовження спілкування – Looking forward to your letter…/ Take care... .

Діловий тип спілкування, неофіційний стиль:

Висловити співчуття з приводу сумної події – I was sorry to hear about…/ I was really sad to hear your news; пояснити причину вступу до спілкування – I'm just writing to.../Just a short note to…; попросити вибачення – I'm really sorry for / about…; подякувати – Thanks for…/ It's very nice of you to….

Діловий тип спілкування, офіційний стиль:

Висловити співчуття з приводу сумної події – I deeply regret…; пояснити причину вступу в спілкування – I am writing with the reference to…; I am writing to…; попросити вибачення – I must apologize for (not)…/ I deeply regret…/ I do apologize for …; Please accept my apologies for… ; подякувати – I am most grateful for…/ I appreciate your….

Поряд із мовленнєвими формулами важливу роль у забезпеченні адекватної передачі змісту листа відіграють засоби лексичної та граматичної систем мови, навички вживання яких є складниками лінгвістичної компетенції. Відомо, що писемна форма комунікації характеризується специфічними поєднаннями лексичних та граматичних явищ, які відрізняють писемне мовлення від мовлення усного і допомагають найбільш ефективно реалізувати мовленнєвий задум [165: 45]. Аналіз особливостей, на яких наголошують сучасні дослідники [159; 182; 187 та ін.], дозволяє стверджувати необхідність формування таких навичок писемного мовлення на противагу усномовленнєвих навичок:

• навички уникати засобів заповнення пауз, що є типовими для усного мовлення (фальш-старти, повторення одного висловлювання кілька разів з незначними змінами, слова-паразити та ін.);

• навички уникати використання аграматичних конструкцій;

• навички уникати ненормативної лексики.

Поряд з необхідністю навчати відмінностей у використанні мовленнєвих засобів у писемному та усному мовленні, значної уваги заслуговує стилістична адекватність мовлення [57; 99; 135; 155]. На основі системи знань про стилістичні відмінності між приватними листами неофіційного та офіційного стилів спілкування слід формувати такі навички:

• навички застосовувати явища підвищеної експресії у неофіційних листах в регулярному та діловому типах спілкування (great, lovely, fabulous, shocked, awful, a shame) і мовленнєві явища зниженої експресії (pleased, regret) у приватних офіційних листах в діловому типі спілкування;

• навички використовувати лексичні одиниці високої частотності в неофіційних листах (make friends, tell, have got) та одиниці відносно низької частотності вживання, які мають вужчий спектр значення у листах офіційних (to be introduced, to supply somebody with information on, to possess,);

• навички використовувати скорочені слова та словоформи у неофіційних листах (ad, bike, prof, 'm, 's, 've) та повні – в офіційних (advertisement, bicycle, professor; am, is, have).

Зазначені знання та навички виступають компонентами лінгвістичної та соціолінгвістичної компетенцій.

Іншими компонентами лінгвістичної компетенції, які актуалізуються на етапі планування, є навички використовувати засоби когезії для забезпечення експліцитності внутрішніх смислових зв’язків зовнішніми засобами мови. Англійське писемне мовлення використовує широку гаму таких засобів, виражених різними частинами мови; їх спектр значно ширший, ніж в усномовленнєвих текстах [155: 16]. Серед засобів зовнішнього зв’язку в тексті розрізняють лексичні (використання повтору ключових та споріднених з ними слів, використання синонімів), граматичні (використання особових займенників замість окремих іменників та іменникових сполучень, використання вказівних займенників замість слів, словосполучень та речень) та логічні засоби [157: 18]. Остання група є найбільш різноманітною за своїм складом. До неї належать слова та словосполучення, які експліцитно вказують на внутрішній смисловий зв’язок між думками в реченні або між реченнями (хронологічна послідовність, просторове співвідношення, порівняння, протиставлення, уступка, узагальнення тощо) [183: 70-73].

Навички використання лексичних та граматичних засобів когезії функціонують в усіх типах приватних листів без суттєвих відмінностей. Вибір логічних засобів зазнає впливу належності тексту до офіційної чи неофіційної сфери спілкування. Наприклад, в листах неофіційного стилю використовують здебільшого конектори високої частоти вживаності (and, also, but, besides, so etc), а для офіційних листів можливим є більш різноманітне використання конекторів низької частотності (although, consequently, hence, otherwise, therefore etc).

Етап планування передбачає також актуалізацію навичок вибору мовленнєвих засобів для оформлення структурних компонентів рамочної конструкції приватного листа.

Більшість ініціальних звертань в англомовному листуванні починається зі слова Dear, що не співпадає ні з привітанням в усному англомовному спілкуванні, ні з письмовим привітанням в україномовному листуванні. Винятком може бути лише ситуація письмового спілкування високого рівня неофіційності, де ініціальне звертання може починатися словом Hi або Hello.

Наступне слово в ініціальному звертанні безпосередньо залежить від характеру стосунків комунікантів. Якщо відносини між комунікантами носять неофіційний характер, у привітанні слід використовувати ім’я адресата (Dear Tom/ Dear Jane). У випадку офіційного спілкування у привітанні належить звертатися до адресата, використовуючи його титул та прізвище (Dear Mr/Mrs/Miss/Ms X). Якщо прізвище адресата невідоме суб’єкту, доречно використовувати формулу Dear Sir/ Dear Madam /Dear Sir or Madam. Заключна фраза узгоджується з привітанням, у першому випадку доречними є фрази 'Yours', 'Love', 'Best regards', у другому –'Sincerely yours', а в третьому – 'Faithfully yours'.

Адекватне мовленнєве оформлення інших складників рамкової конструкції (адреси, дати, підпису) відбувається з опорою на загальнокультурні та соціокультурні знання. Послідовність розташування елементів адреси (номер будинку, вулиця, місто, код міста, країна) зараз майже не викликає в українського студента труднощів у зв’язку з переходом нашої системи написання адреси на міжнародні стандарти, в той час як написання дати та підпис листа вимагають окремої уваги.

Написання дати заслуговує уваги внаслідок відмінностей у послідовності написання числа та місяця у британському та американському варіантах. Наприклад, дата 01.05.2003 розшифровується в британському варіанті як перше травня, а в американському – як п’яте січня. В зв’язку з цим написання дати цифрами може викликати непорозуміння, для уникнення якого слід рекомендувати студентам застосовувати компенсаторну стратегію: писати назву місяця словом на початкових етапах спілкування, а потім використовувати той стандарт написання дати, яким користується адресат.

Форма підпису автора листа також зазнає впливу офіційності чи неофіційності стосунків учасників спілкування. Неофіційний лист може бути підписаний ім'ям, яким комуніканти користуються при безпосередньому контакті (як правило, це перше ім’я людини). Підпис автора в офіційних листах має містити власноручний розчерк адресанта, титул і повне ім’я друкованими літерами.

Наступний етап створення тексту, етап реалізації, передбачає фіксацію мовлення за допомогою графічного коду, тому на цьому етапі лексична і граматична компетенції функціонують в тісній єдності з орфографічною. Потік графем, об'єднаних за правилами орфографії, членується за допомогою пунктуаційних знаків і диференціації великих і малих літер, завдяки чому заповнені лексичними одиницями граматичні структури утворюють речення. Кілька речень, об'єднаних спільною темою, виділяються у внутрішньо замкнуту смислову одиницю – абзац. Графічно абзац позначається як відступ вправо на початку першого рядка та перехід на новий рядок після закінчення його останнього речення. Засобами розподілу тексту на абзаци автор допомагає адресату визначити закінчення однієї і початок наступної теми. Поділ листа на абзаци відбувається з опорою на зміст тексту, тому вміння побудови тексту (дискурсивна компетенція) залишаються актуалізованими.

Паралельно з написанням слів за допомогою графем автор застосовує позамовні засоби оформлення тексту, доречні в обраній ситуації спілкування. Частина цих засобів, а саме просторове розташування структурних компонентів листа, є фіксованими і тому формування відповідних навичок у складі дискурсивної компетенції є обов’язковим. Інші засоби, вживання яких спостерігається лише у неофіційному спілкуванні (підкреслення, виділення кольором, варіації шрифтів, засоби емотикону тощо), значною мірою залежать від особистостей учасників комунікації, формування відповідних навичок відбувається у процесі розвитку загальних компетенцій особистості.

На етапі контролю автор порівнює написаний текст із задумом і, в разі виявлення розбіжностей, вносить відповідні корективи. Неодноразове повернення автора до написаного і здатність до самоконтролю вимагають наявності таких індивідуально-психологічних особливостей як сила волі, наполегливість, адекватна самооцінка, готовність визнати і усунути свої недоліки, що в сукупності є необхідним компонентом вміння вчитися (загальні компетенції) і передумовою формування комунікативно-педагогічної компетенції.

Загальна схема співвідношення етапів породження тексту і складників компетенції в письмі, актуалізованих у процесі створення приватного листа, представлена у табл.1.1.

Таблиця 1.1

Співвідношення етапів породження тексту приватного листа і складників компетенції у письмі

Етапи пород-ження тексту	Компоненти компетенції у письмі		Мовленнєвий та мовний матеріал
	Компетенції	Знання, навички, уміння
Етап мотивації	Загальні компетенції	соціокультурні знання, міжкультурна свідомість.	─
	Функціональна компетенція	знання типових моделей комунікативної поведінки.

Продовж. табл. 1.1

Етапи пород-ження тексту	Компоненти компетенції у письмі		Мовленнєвий та мовний матеріал
	Компетенції	Знання, навички, уміння
Етап орієнтування	Загальні компетенції	соціокультурні знання.	текст абзац як структурний компонент тексту; компоненти рамкової конструкції листа.
	Дискурсивна компетенція	уміння визначати тематику листа; уміння уникати недоречних тем; уміння угруповувати інформацію згідно до теми; уміння визначати послідовність тем та підтем у тексті листа; уміння визначати стислість чи детальність викладення; уміння використовувати компоненти рамкової конструкції.
	Функціональна компетенція	уміння включати до тексту листа теми, передбачені комунікативними моделями поведінки.
	Соціолінгвіс-тична компетенція	уміння аналізувати відповідність мовленнєвої поведінки до стандартів комунікативного етикету.
Етапи пород-ження тексту Компоненти компетенції у письмі Мовленнєвий та мовний матеріал Компетенції Знання, уміння, навички Етап планування	Функціональна компетенція	навички використовувати типові для писемного спілкування мовленнєві формули.	мовленнєві формули.
	Соціолінгвіс-тична компетенція	навички вибору мовленнєвих засобів для оформлення рамочної конструкції листа.	компоненти рамкової конструкції листа.
	Лексична і граматична компетенції	навички використовувати мовленнєві одиниці відповідно до специфіки писемної форми спілкування; навички використовувати стилістично нейтральні мовленнєві одиниці; навички використовувати стилістично забарвлені мовленнєві одиниці; навички забезпечувати зовнішню зв’язність тексту.	стилістично забарвлені лексичні та граматичні явища; стилістично нейтральні лексичні та граматичні явища; засоби когезії.

Продовж. табл. 1.1

Етапи породження тексту	Компоненти компетенції у письмі		Мовленнєвий та мовний матеріал
	Компетенції	Знання, навички, уміння
Етап реалізації	Дискурсивна компетенція	уміння розподіляти текст на абзаци; навички просторового розташування структурних компонентів листа.	лексичні явища; граматичні явища; орфографічні явища; позамовні засоби оформлення тексту.
	Загальні компетенції	навички використовувати позамовні засоби оформлення тексту.
	Лексична, граматична, орфографічна компетенції	лексичні, граматичні, орфографічні навички.
Етап контролю	Загальні компетенції / основи комунікативно-педагогічної компетенції	уміння порівнювати отриманий лист із попереднім задумом та усувати невідповідності.	текст.

Угрупувавши компоненти комунікативної компетенції, актуалізовані під час створення тексту приватного листа, отримуємо такий перелік знань, навичок та умінь у змісті навчання письма:

1. Знання: соціокультурні знання, знання типових моделей комунікативної поведінки.

2. Навички написання і оформлення тексту листа: навички використовувати типові для писемного спілкування мовленнєві формули; навички використовувати мовленнєві одиниці відповідно до специфіки писемної форми спілкування; навички використовувати стилістично нейтральні мовленнєві одиниці; навички використовувати стилістично забарвлені мовленнєві одиниці; навички забезпечувати зовнішню зв’язність тексту; навички вибору мовленнєвих засобів для оформлення рамочної конструкції листа; навички просторового розташування структурних компонентів листа; орфографічні, лексичні, граматичні навички.

3. Уміння створювати текст приватного листа: уміння визначати тематику листа; уміння включати до тексту листа теми, передбачені комунікативними моделями поведінки; уміння уникати недоречних тем; уміння угруповувати інформацію згідно до теми; уміння визначати послідовність тем та підтем у тексті листа; уміння визначати стислість чи детальність викладення інформації; уміння розподіляти текст на абзаци; уміння використовувати компоненти рамкової конструкції; уміння аналізувати відповідність мовленнєвої поведінки до стандартів комунікативного етикету; уміння порівнювати отриманий лист із попереднім задумом та усувати невідповідності.

Відповідно лінгвістичний компонент змісту навчання писемного мовлення у жанрі приватного листа складається з таких одиниць:

1. Текст як основна одиниця навчання;

2. Абзац як структурний компонент тексту;

3. Компоненти рамкової конструкції листа;

4. Мовленнєві формули;

5. Стилістично забарвлені лексичні та граматичні явища;

6. Стилістично нейтральні лексичні та граматичні явища;

7. Засоби когезії;

8. Засоби орфографії;

9. Невербальні засоби оформлення тексту.

Опанування студентами розглянутими компонентами змісту навчання відбувається під час навчального спілкування, організованого з урахуванням специфіки майбутньої професійної діяльності студентів та психологічних дидактичних і методичних особливостей навчання писемного спілкування на початковому етапі педагогічного ВНЗ. Аналізу зазначених особливостей присвячено наступний параграф цього дослідження.