8.Середньовічний тип міста.

Продовжувався розвиток міст і міського самоврядування. Так, у XIII ст. у Німеччині починає поширюватися Магдебурзьке право, за яким упривілейовані цим правом міста частково звільнялися від центральної адміністрації та влади феодалів. Однак міська автоно­мія була ще досить обмеженою, не було завершено переорієнтацію на систему споживацько-виробничих цінностей. Нестабільною ли­шалася й політична структура міста, що мала широкий спектр форм -від диктатури "черні" до тиранії.

Населення міст за пізнього Середньовіччя значно зростає, осо­бливо в Італії. Вже 1300 р. у таких містах-республіках, як Мілан та Венеція нараховувалося близько 120 тис. мешканців, а в сімох ін­ших італійських містах населення перевищувало ЗО тис. мешканців.

Але найбільш бурхливе зростання міст відноситься до кінця XI-XII ст., Коли починається швидкий розвиток ремесла і торгівлі, зароджуються капіталістичні відносини. Природно, міста у всіх сферах свого життя зазнали впливу феодальних порядків. Так, міські громади грунтувалися і розвивалися довгий час на землях, що складали феодальної власність королів та інших світських сеньйорів, монастирів і т.п. Спочатку міське населення випробували на собі ті чи інші форми особистої залежності від сеньйора, але навіть і в більш пізню епоху, вже після придбання особистої свободи, воно в умовах панування феодальної влади не могло подолати станових неповноцінність. Навіть сама основа міського життя - виробництво і торгівля не були вільні від усіляких феодальних пут (цеховий лад, торгові монополії і т.д.).

Але тим не менше за своєю суттю західноєвропейські міста (на відміну від міст Східної Європи) були як би чужорідним тілом в системі феодальних відносин. І в політичному житті міста, особливо в епоху Відродження, городяни все більше орієнтувалися на забуті на довгий час античні демократичні порядки, а не на феодальні методи владарювання. З огляду на все зростаючий економічний і політичний потенціал міст, королівська влада, особливо в XI-XIII ст., Шукала в них політичну підтримку та фінансову допомогу.

Історія середньовічних міст - це боротьба міського населення як за особисту свободу і інші вольності і привілеї, так і за політичне самоврядування, а в ряді випадків і за повну незалежність. Ця боротьба особливо характерна для XI-XIII ст., Тобто того періоду, коли ще не отримав силу процес політичної централізації і повсюдного посилення королівської влади. Політична автономія міст в феодальної світі досягалася різними засобами: від збройної боротьби до простої купівлі права самоврядування. Політико-правовий статус міст в різних країнах в залежності від конкретних історичних умов, від сили королівської влади відрізнявся різноманіттям форм і видів. Найбільшу ступінь політичної автономії в середньовічному державі мали міські громади, набувають статусу комуни, тобто повного самоврядування. Окремим містам, особливо при слабкості центральної державної влади, наприклад в Італії, вдалося придбати статус самостійної держави-міста. У таких містах-державах встановлювалася звичайно форма міський республіки (Венеція, Флоренція, Генуя і т.д.). Ці держави, незважаючи на свої мініатюрні розміри і порівняно нескладну систему управління, і т.д., займали важливе місце в міжнародній торгівлі і тим самим набували все більшу політичну вагу на європейській арені. Навіть у тих випадках, коли міські ради в цих карликових республіках опинялися в руках місцевої олігархії, аристократії, плутократіі і т.д., міста, будучи провідниками античних демократичних традицій, вже самим своїм існуванням підривали підвалини феодалізму і сприяли переходу до нових, більш високим формами державно-правового життя.